Фігурант «справи адвокатів-хакерів» подав позов проти ZN.UA та журналістки Інни Ведернікової

09 серпня 2026 р. 17:35

09 серпня 2026 р. 17:35

Колишній заступник головного військового прокурора та один із підозрюваних у так званій «справі адвокатів-хакерів» Дмитро Борзих подав до Печерського районного суду Києва позов проти ZN.UA та редакторки відділу внутрішньої політики Інни Ведернікової.

Борзих вимагає визнати недостовірною інформацію з розслідування «Справа адвокатів-хакерів. Як НАБУ виявило паразитів» та низки подальших публікацій. Окремі претензії стосуються публікації його імені як підозрюваного до набрання законної сили обвинувальним вироком . Також він просить стягнути з відповідачів майже 800 тисяч гривень судових витрат, з яких 300 тисяч — на правову допомогу, хоча сам є практикуючим адвокатом.

Нагадаємо, НАБУ оголосило про підозру трьом адвокатам компанії «Гарантія ваших прав», серед яких Дмитро Борзих. За даними слідства, вони мали несанкціонований доступ до матеріалів щонайменше 100 кримінальних проваджень правоохоронних органів, зокрема близько 30 справ НАБУ щодо топкорупції. Саме це стало предметом розслідування ZN.UA.

Під час підготовки правової позиції адвокати ZN.UA звернулися до НАБУ . Бюро підтвердило, що Дмитро Борзих має статус підозрюваного у кримінальному провадженні №52023000000000620. НАБУ також нагадало позицію Верховного Суду: спори щодо спростування інформації органів досудового розслідування не можуть розглядатися в цивільному процесі. Таку оцінку можна дати лише в межах кримінального провадження.

На думку представників ZN.UA, Борзих фактично намагається отримати в цивільному процесі оцінку обставин, які є предметом кримінального провадження НАБУ.

Представник ZN.UA адвокат Євген Воробйов вважає, що позов має ознаки SLAPP (Strategic Lawsuit Against Public Participation) — стратегічного позову, спрямованого на тиск на журналістів через судові процедури та фінансові вимоги.

Справу розглядає Печерський районний суд Києва. Представник Інни Ведернікової адвокат Роман Васильняк зазначає, що сторони в цьому процесі перебувають у нерівних умовах.

Ми проаналізували дані порталу «Судова влада України» та ЄДРСР щодо руху позовів Борзих і виявили ознаки так званої «судової каруселі» . Перший позов система розподілила судді Тетяні Ільєвій. Наступного дня його повернули за заявою позивача. Ще до офіційного оприлюднення цієї ухвали Борзих подав новий позов із тими самими вимогами.

Другий позов потрапив до судді Євгена Хайнацького, який заявив самовідвід через особисте знайомство з Борзих. Після перерозподілу справа знову потрапила до Ільєвої, яка теж заявила самовідвід . Зрештою для авторозподілу залишилися двоє суддів — Сергій Вовк та Олексій Соколов. Справу отримав Соколов .

ZN.UA також раніше повідомляло, що голова Печерського районного суду Руслан Козлов є кумом Борзих.

Від редакції:

ZN.UA розглядає цей позов не як приватний конфлікт Дмитра Борзих із журналісткою чи редакцією. Йдеться про значно більше — право медіа виконувати свою роботу, а суспільства знати, кого і в чому підозрюють у справах про топкорупцію.

Саме тому принциповою для нас є одна з вимог Борзих — щодо публікації його імені як підозрюваного. Частина 4 статті 296 Цивільного кодексу України дозволяє оприлюднювати ім’я підозрюваного чи обвинуваченого до обвинувального вироку лише за його згодою. У 2025 році Верховний Суд підтвердив буквальне застосування цієї норми: публічний статус особи та суспільний інтерес самі по собі не дають медіа права називати її ім’я.

Таким чином, треба визнати, що український підхід до права на ім’я, по суті, антиєвропейський. Європейський стандарт захищає людину від оголошення винною до вироку, але не встановлює для медіа абсолютної заборони називати підозрюваного незалежно від його статусу та суспільного інтересу. А у справах щодо публічних осіб і топкорупції європейська практика виходить із пріоритетного значення свободи слова та суспільного інтересу. Для України, яка веде війну за незалежність та перебуває в процесі вступу до ЄС, який планує вкласти глобальний ресурс у її майбутнє відновлення, ця різниця є принциповою.

Особливо небезпечно це виглядає на тлі нових законодавчих ініціатив. Прикриваючись європейськими нормами про захист політиків від цькування, депутати намагаються обмежити публічну комунікацію правоохоронних органів про кримінальні провадження. Якщо правоохоронцям заборонять розповідати про резонансні справи, а медіа не можуть називати їхніх фігурантів, журналістів і суспільство просто загонять у сліпу зону . Щоб суспільство формально знало про боротьбу з корупцією, але не знало, що насправді відбувається і кого це стосується. Щоб ніхто і ніколи не дізнався ні про Міндіча, ні про Єрмака, ні про «Династію».

А на тлі того, що влада цинічно не змінює норми законодавства, які дозволяють адвокатам роками затягувати розгляд справ , а потім ВАКС змушений закривати їх через сплив строків давності, це вже не просто обмеження свободи слова. Це створення на державному рівні інструменту, який дозволяє фігурантам топкорупційних справ уникати відповідальності. І це проблема не лише ZN.UA. Вона стосується всієї медіаспільноти і суспільства.

ZN.UA захищатиме свою позицію в суді. Називати суспільно значущі факти й людей, яких вони стосуються, — це право медіа виконувати свою роботу. І право суспільства знати.

Політика