Паливна криза в Україні: чому бензину й дизпального знову бракує та що буде восени

12 серпня 2026 р. 08:36

12 серпня 2026 р. 08:36

У липні світовий нафтовий ринок пережив уже другий за пів року глобальний ціновий і ресурсний сплеск, спричинений війною в Перській затоці. Загалом на ринку нафтопродуктів України підвищена напруга не спадає вже рік — відтоді, як у червні минулого року рашисти остаточно вивели з ладу Кременчуцький нафтопереробний завод. А цього року ринок пройшов спочатку надскладну зиму зі споживанням на рівні літніх місяців, потім весняний, а згодом і літній злет цін і ресурсну нестачу. Головне ж у тому, що якогось послаблення в найближчій перспективі не очікується — і до цього треба готуватися.

Липнева криза стала в усьому несподіваною. Ринок щойно відновився після весняних гойдалок, коли ціни на нафту та пальне за кілька місяців злетіли майже вдвічі, а потім три місяці сповзали донизу (ZN.UA детально писало про це). Накупивши з переляку дорогого пального у квітні, українські трейдери зазнали втрат на ринку, що падав. До речі, на відміну від світового нафтового й особливо нафтопереробного комплексу, українські власники АЗС, навпаки, втратили в показниках маржинальності порівняно з аналогічним періодом минулого року (див. інфографіку 1 та 2). Так, якщо спред між митною вартістю та ціною на АЗС у першому півріччі минулого року для бензину А-95 становив 278 дол./тонна, то цього року — 240 дол./тонна. Для дизпального — відповідно 254 дол. і 238 дол./тонна.

Позбувшись у червні дорогих запасів, зокрема й сформованих на прохання уряду, в липень ринок увійшов із мінімальними залишками. Щодо бензину їх узагалі не було: якраз у розпал сезону активного споживання, з 1 липня, запровадили стандарт Е10 — бензину з обов'язковим вмістом біоетанолу. Європейські постачальники спочатку виявилися не готовими до таких обсягів, а деякі з українських паливних мереж до останнього не вірили у запуск проєкту й, відповідно, не квапилися контрактувати нове дорожче пальне. Є цілковита впевненість, що чимало мереж, зокрема й із відомими іменами, стартували в липні з бензином Е0 у резервуарах.

Крім того, ситуацію з бензином поглибила втрата кількох напрямків імпорту, які відмовилися постачати Е10. Це, зокрема, румунський НПЗ Rompetrol, а головне — грецький НПЗ Hellenic Petroleum, що протягом останніх років був постачальником останньої надії в періоди нестачі бензину на внутрішньому ринку.

«Ми сьогодні не змогли купити бензин», — такі повідомлення від різнокаліберних мереж АЗС можна було чути ледь не щодня на початку й у середині липня.

На цьому «чудовому» тлі ціни на нафту в перших числах липня знову злетіли з 72 дол. до 100 дол./бар., а на дизпальне — з 900 дол. до 1300 дол./тонна (див. інфографіку 3). Причина та сама — боротьба за мир в Ормузькій протоці.

Потрійний удар і не тільки

На відміну від весняної напруги, цього разу ситуація виглядала (і виглядає) набагато гіршою. Тоді ми бачили й набагато вищі ціни, але життя дедалі більше вчить, що це не головне. Головне — мати постачання. З цим виникли проблеми, які, вочевидь, залишаться з нами надовго.

Перекриття росіянами українського морського експорту в середині липня мало набагато глибші наслідки, які не в останню чергу спровокували ресурсну нестачу пального.

По-перше , безпекові ризики скоротили постачання пального водою. Після атаки на газовоз, що йшов в Україну, фрахт і страхування злетіли до небес, а охочих іти до нас майже не лишилося. Додамо також, що румуни закрили експорт нафтопродуктів зі своїх НПЗ, але поки що залишили можливість транзиту через порти, якими, власне, й надходить основна частина пального з румунського напрямку. До того ж згадаємо про обміління Дунаю: тепер баржі можна завантажувати лише на 30–50% їхньої місткості, що відповідно зменшує потужність цього каналу постачань.

По-друге , експортери перейшли з води на колеса. Це різко збільшило споживання пального. Крім того, промислові споживачі почали активно скуповувати пальне оптом, через що оптові ціни злетіли вище за роздрібні. Відповідно, великі покупці перекинулися спустошувати й АЗС. Відсутність дизпального у другій половині дня стала буденною картиною наприкінці липня й на початку серпня.

По-третє , вантажівки та вагони із зерном та іншим експортом стали в чергу на сухопутних пунктах перетину разом із бензовозами й цистернами. Ритмічність постачання впала. Крім того, Польща призупинила рух окремими ділянками через спеку, а польський концерн ORLEN з технічних причин зрізав серпневі квоти українським компаніям на 20–30%.

Сплеск споживання через підвищення цін у світі (звична реакція, майже інстинкт) і через перекриття моря на тлі обмежень майже за всіма імпортними напрямками призвів до досить гострої ситуації, яка окремими днями навіть нагадувала паніку.

І це незважаючи на те, що ринок, попри всі проблеми, спрацював непогано. Імпорт дизпального в липні становив 562 тис. тонн, що на 5% більше, ніж за аналогічний період минулого року; бензину — 196 тис. тонн, це максимальний показник із серпня 2025 року. Показники покращили майже всі провідні імпортери дизпального (див. інфографіку 4–5).

Показово, що наприкінці місяця помітно зросли обсяги постачання бензовозами. Це найдорожчий вид імпорту, який сигналізує про підвищений попит і відкриття цінового арбітражу. Воно й недивно, адже окремі оптові пропозиції на піку напруги зашкалювали за 100 грн/л.

«Активізація постачань на західному кордоні була зумовлена нестачею пропозицій на півдні. Нам вдалося оперативно збільшити імпорт з альтернативних джерел, хоча це були дорогі спотові постачання», — розповів співвласник «Західної паливно-енергетичної компанії»  Олег Чикида.

Щодо цін, то вже вдруге за пів року ринок зупинився буквально за крок від магічної позначки 100 грн/л. 4 липня стало відомо про відновлення переговорів між США та Іраном, і ринки нафти та нафтопродуктів впали. Разом із ними миттєво зник і ажіотаж в Україні: великі споживачі вміють рахувати й стежать за новинами зі світових нафтових бірж. Майже одразу зникли черги фур на АЗС, а пропозиція пального відновилася в повному обсязі. Найбільше від цього постраждали «Укрнафта» та UPG, які, попри шалений попит, утримували найнижчі ціни.

Тим часом історія не завершена: переговори навколо Ормузу тривають і наразі не мають ознак щасливого фіналу. Ціна знову зростає — і після падіння на 200 дол. менш ніж за тиждень додала 100 дол.

Що робитимемо восени і взимку?

Очікується, що в другій половині серпня питання обсягів остаточно закриють. Як свідчить досвід «перелитого» квітня, всі законтрактувалися із запасом. Зокрема, відомо про антикризову роботу «Укрнафти», яка й навесні зробила великий внесок у стабілізацію ситуації.

Неочікувану допомогу отримав і ринок бензину. За всіма ознаками, різко зросло кустарне виробництво. Про це свідчить злет цін на газоконденсат — основну сировину для міні-НПЗ, і на октанопідвищувальні компоненти. Фактично це біоетанол, який продають на ринку під виглядом розчинників, щоб не сплачувати акцизу. Держава без податків, зате бензин є (схоже, у нас ніколи не буде так, щоб було і те, й інше).

Ключове питання: як підготуватися до зими? Однозначно варто розраховувати на гірше. Ворог продовжує атаки, і чекати від нього послаблення не доводиться. У галузі активно обговорюють питання створення запасів пального. За наявною інформацією, з 1 жовтня уряд хоче запустити систему мінімальних запасів нафтопродуктів. Галузь проти.

По-перше , де зберігати? На Лівобережжі вже немає жодної вцілілої нафтобази, а загалом по країні, мабуть, не лишилося об'єктів, куди хоча б раз не прилітало.

По-друге , тепер атакують уже не лише нафтобази, а й АЗС із бензовозами. Хто захистить і компенсує втрати? Зараз прем'єр проводить антикризові наради за результатами руйнування складів продовольчих і промислових товарів, а паливна галузь під прицілом із перших днів війни. І якщо в роздрібних мереж є хоча б часткове зберігання в підземних резервуарах на АЗС, то в оптовиків такого немає. Їм доводиться або одразу йти з ринку (митниця не оформить імпорту за відсутності підтверджених запасів), або чекати на удар по сховищах і вже потім залишати ринок через збитки.

Вихід — у створенні підземних сховищ , і таку роботу, за наявними даними, держава вже веде. Також є кілька прецедентів проєктування підземних нафтобаз приватними компаніями. Але знову ж таки: погодження в чиновників триватиме роками, тому було б логічно, щоб держава дала зелене світло створенню таких стратегічних об'єктів, не кажучи вже про пільгові програми кредитування. Потрібне й саме стимулювання будівництва такої інфраструктури, яка коштує щонайменше вдвічі дорожче за наземні резервуари. Тут має бути й нормативне зобов'язання зберігати частину запасів під землею, й інші заохочення.

У цьому контексті також дивує позиція деяких чиновників щодо просування мобільних АЗС. Це звичайний бензовоз із роздавальним «пістолетом». Навіть страшно уявити, які наслідки може мати влучання в таку «заправку» під час її роботи. Тим часом, попри важку ситуацію, стаціонарні станції здебільшого відновлюються й мають захист і підземні резервуари, які залишаються неушкодженими навіть після ударів «шахедами».

Напередодні зимового сезону не завадить подбати про запаси пального й домогосподарствам. Розпорошений запас серед споживачів дасть змогу запобігти ажіотажу та надмірному миттєвому навантаженню на систему постачання у разі кризової ситуації. До того ж пальне може довго зберігатися, тож ця «інвестиція» не пропаде. Питання створення запасів місцевими органами влади та підприємствами Кабмін має невідкладно роз'яснити.

Система постачання пального в Україну максимально диверсифікована — й логістично, й географічно. І ця система пройшла вже кілька важких випробувань, останні з яких були взимку, навесні й от тепер улітку. Але досвід свідчить, що ворог уміє влаштовувати сюрпризи й неприємності. Вони обов'язково будуть, і до цього треба бути готовими. Пальне є абсолютним пріоритетом і ключовим елементом стійкості, тому для його постачання уряд має підготувати відповідні протоколи роботи залізниці, митниці, прикордонників. Бізнес зі свого боку неодноразово демонстрував здатність працювати в надскладних умовах. За цим справа не стане.

Політика