Росія посилює КНДР. Три причини, чому Південна Корея не готова озброювати Україну

13 серпня 2026 р. 17:04

13 серпня 2026 р. 17:04

Володимир Зеленський закликав Сеул до тіснішої співпраці в оборонній сфері . Україна хотіла б отримати від Південної Кореї системи протиповітряної оборони, а натомість пропонує взаємодію у межах Drone Deal. Президент звернув увагу на поглиблення військового співробітництва між РФ і КНДР, яке створює загрози не лише для України, а й для азійських держав, оскільки Північна Корея отримує досвід ведення сучасної війни, а також технології для розвитку й удосконалення власної зброї, зокрема ракет.

Цей заклик пролунав на тлі оприлюднення українським президентом інформації про плани Пхеньяна відправити до РФ іще 30–50 тисяч військовослужбовців , а також надати нову партію балістичних ракет. Незадовго до цього Reuters із посиланням на представника Головного управління розвідки Андрія Черняка повідомило про розгортання на території Росії північнокорейського ракетного підрозділу, який може бути оснащений 120 балістичними ракетами KN 23/24 та шістьома пусковими установками для ударів по території України. За його словами, партію із 40 ракет і персонал уже відправлено до Росії, але конфігурацію та загальну кількість одиниць буде остаточно узгоджено на найвищому рівні наступного місяця.

Північнокорейські ракети, які РФ раніше використовувала проти України (за даними української розвідки, КНДР уже надала їй партію з близько 100 ракет), істотно відхилялися від цілі. У червні минулого року Кирило Буданов, тоді ще на посаді керівника ГУР, відзначав значне покращення технічних характеристик KN 23/24 порівняно з тими, які були поставлені Росії вперше.

Причини значного відхилення ракет із нової партії та їхні технічні характеристики встановлюватимуть військові експерти. Утім, це не зменшує загроз життю українців, які стають цілями ще й для північнокорейських ракет в умовах критичного дефіциту засобів захисту. Натомість Росії та Північній Кореї це співробітництво приносить взаємну користь.

Військово-технічна співпраця між Росією та Північною Кореєю стала системною . В обмін на снаряди, ракети, інші види озброєння та живу силу північнокорейська армія отримує від РФ практичний досвід ведення сучасної війни, військово-технічну підтримку для модернізації конвенційної зброї, а також передові військові технології для розвитку сучасних видів озброєння, зокрема БпЛА . Ці зиски для Кім Чен Ина підкріплюються ще й значними фінансовими прибутками. За підрахунками Bloomberg, від початку війни КНДР отримала 22 млрд дол. з-за кордону, що стало вагомим джерелом підтримки економіки та важливим ресурсом для стрімкого нарощування ядерного потенціалу країни.

За цих умов загрози для безпеки Корейського півострова та Індо-Тихоокеанського регіону загалом набувають цілком реального змісту. І це розуміють у Південній Кореї, де уважно стежать за розвитком російсько-північнокорейської співпраці. Та водночас остерігаються надавати військову допомогу Україні, навіть якщо це системи ППО, які могли б допомогти захистити цивільне населення.

Після запиту Володимира Зеленського в Південній Кореї відповіли, що постачання оборонних матеріалів будь-якій країні завжди здійснювалося відповідно до внутрішнього законодавства РК. Законодавчі обмеження на постачання зброї будь-якій стороні збройного конфлікту є ключовим аргументом, яким керується південнокорейська влада, відмовляючи Україні у військовій допомозі від самого початку війни. Тим часом, наприклад, постачання корейських систем ППО до ОАЕ не припинялося навіть в умовах безпосередніх ракетних атак і збройного конфлікту на Близькому Сході: на тлі бойових дій Південна Корея прискорила постачання додаткових перехоплювачів і систем ППО в межах раніше укладеного контракту.

Юридичні механізми постачання засобів оборони в Україну з Південної Кореї є. Це питання передусім лежить у політичній площині й вимагає політичної волі. А її у Південної Кореї немає .

По-перше, нинішня політична сила, яка перебуває при владі та має більшість у парламенті, послідовно виступає проти надання Україні військової допомоги. Такої самої позиції дотримувався і президент Лі Чже Мьон, іще перебуваючи в опозиції до попереднього президента Юн Сук Йоля. Вони аргументують це тим, що така допомога може поставити під загрозу безпеку на Корейському півострові. Залучення КНДР у війну на боці Росії не стало аргументом для зміни позиції, а навпаки, посилило переконання, що Сеул має уникати кроків, здатних призвести до подальшої ескалації та загострення відносин із Пхеньяном.

По-друге , союз зі США залишається одним із важливих орієнтирів для планування зовнішньополітичних кроків РК. Свого часу адміністрація Джо Байдена докладала значних зусиль, аби переконати Сеул надати США 500 тисяч 155-мм артилерійських снарядів, формально не направляючи їх безпосередньо Україні. За адміністрації Дональда Трампа Вашингтон відходить від ролі лідера коаліції з підтримки Києва, що стає додатковим аргументом для Південної Кореї утриматися від залучення до військової допомоги Україні. Зміна підходів Трампа щодо підтримки нашої країни та союзницьких відносин загалом змушує Сеул ретельно зважувати власні ризики, пов’язані з ядерними та ракетними погрозами з боку КНДР та загальними питаннями безпеки в регіоні. Попри запевнення США щодо союзницьких зобов’язань, у РК та інших азійських партнерів зберігається занепокоєння щодо готовності, а на тлі військових дій на Близькому Сході — ще й спроможності Вашингтона захистити їх у разі конфлікту.

По-третє , Південна Корея сприймає нинішній військовий союз між РФ і КНДР як негативний чинник для власної безпеки, але водночас уряд країни і далі наполягає на необхідності керувати відносинами з Москвою та зберігати канали комунікації з нею. Кремль активно використовує тиск на Сеул, аби запобігти його військовій співпраці з Києвом, погрожуючи, що у відповідь передасть Північній Кореї чутливі ядерні та ракетні технології. І цей шантаж спрацьовує, хоча сама Москва поглиблює військово-технічну співпрацю з Пхеньяном, ігноруючи міжнародні санкції й обмеження.

Тим часом у політичних та бізнесових колах Південної Кореї чимало тих, хто виступає за відновлення економічних відносин із РФ . З’явилась інформація, що Сеул уперше з 2022 року може відправити офіційну делегацію на ВЕФ у Владивостоці у вересні цього року. Також найближчими тижнями Південна Корея в межах розвитку проєкту Північного морського шляху планує відправити експериментальний контейнеровоз, а це потребуватиме дозволу та практичної підтримки російської влади. Водночас оплата послуг від взаємодії з російськими компаніями може суперечити західним санкційним обмеженням.

За таких обставин чергове прохання Володимира Зеленського про військову допомогу цілком очікувано не отримало схвалення з боку Сеула. Навіть попри поглиблення російсько-північнокорейського військового співробітництва, Південна Корея не готова долучитися до відкритої військової допомоги Україні . У цьому наше розуміння спільних безпекових загроз наразі різниться: Київ розглядає їх як підґрунтя для тіснішої взаємодії, тоді як Сеул — як причину уникати кроків, здатних створити додаткові ризики для власної безпеки. Водночас це не виключає практичної співпраці в інших форматах.

Останнім часом ми були свідками позитивних зрушень у відновленні політичного діалогу між Україною та РК після тривалої паузи: відбувся візит міністра закордонних справ Андрія Сибіги до Сеула, а також зустріч президентів двох країн під час саміту НАТО в Анкарі. За результатами переговорів Південна Корея виділила 100 млн дол. на гуманітарну допомогу та допомогу у відновленні України. Ці кроки свідчать про наявність політичного простору для подальшого зближення, однак його розвиток потребуватиме від Києва прагматичнішого підходу — тихої дипломатії в чутливих сферах та поступового розширення взаємодії там, де інтереси двох країн перетинаються.

Політика