Як подолати кризу соцмереж: спеціаліст з етики технологій назвав необхідні зміни

15 серпня 2026 р. 09:06

15 серпня 2026 р. 09:06

Невдовзі після нового мільйонного судового позову проти компанії Meta через шкідливий вплив соціальних мереж на дітей американський спеціаліст з етики технологій та співзасновник Центру гуманних технологій (Center for Humane Technology, CHT) Трістан Гарріс заявив , що цю кризу подолати. На його думку, для цього потрібно змінити дизайн платформ і стимули, за якими працюють технологічні компанії.

Система стимулів

За словами Гарріса, одним із головних факторів, що визначають розвиток технологій, є система стимулів. Географічне й національне суперництво, конкуренція між компаніями та корпоративні інтереси залишаються потужними силами, тоді як законодавці часто не мають достатнього розуміння сучасних технологій, таких як Instagram Stories чи великі мовні моделі.

Гарріс припускає, що змінити ситуацію може суспільний тиск, якщо люди отримають не лише інформацію про проблему, а й чіткий план дій. Такий тиск, на його думку, здатен стати стимулом для політиків, оскільки президенти, прем’єр-міністри, сенатори та інші представники влади зацікавлені у збереженні своїх посад.

“Можливо, саме такий шлях і є правильним, але мені ніяк не вдається дійти до моменту, коли перша дія стає чіткою та узгодженою”, — зазначив Гарріс.

Гарріс говорить про позови через трильйонні збитки, завдані соціальними мережами суспільству — від погіршення психічного здоров’я та зниження продуктивності праці до ерозії демократії. За рішеннями судів могли б змінитися дизайн і принципи роботи платформ, щоб усунути наслідки системи, побудованої на гонитві за залученістю.

Стандарти викидів дофаміну

На прикладі фільму “Соціальна дилема”, де Гарріс зіграв головну роль, він говорить про зміни, які потрібно запровадити для подолання кризи. Зокрема, експерт називає запровадження “стандартів викидів дофаміну” за аналогією з екологічними нормами для автомобілів. У цій моделі соцмережі відмовилися б від функцій на кшталт автоматичного відтворення відео та нескінченної стрічки, які, за словами Гарріса, призводять до емоційної розбалансованості користувачів.

Також алгоритми, що сприяють ворожнечі, могли б замінити системами, які заохочують пошук консенсусу та об’єднання людей. Компанії тоді підтримували б не тих, хто заробляє на суспільному розколі, а тих, хто сприяє порозумінню.

Вплив технологій на дітей

Окрему проблему Гарріс бачить у впливі технологій на дітей. Він пропонує уявити правило, за яким Кремнієва долина могла б випускати на ринок лише ті продукти, якими власні діти розробників користувалися б по вісім годин на день, адже сьогодні батьки самі часто обмежують використання соцмереж своїми дітьми.

Підготовка розробників

Зміни, за сценарієм Гарріса, мали б торкнутися і підготовки інженерів та фахівців із комп’ютерних наук. Студенти повинні були б вивчати випадки, коли технології завдавали шкоди людству — від “вічних хімікатів” до негативних наслідків роботи соціальних мереж.

Гарріс порівнює таку систему з медичною освітою: після отримання диплома інженери могли б складати своєрідну присягу Гіппократа, обіцяючи не завдавати шкоди. На його думку, це сприяло б формуванню покоління фахівців, які враховують суспільні наслідки своїх технологічних рішень.

Застосунки для знайомств без “свайпів”

Зміни, за задумом Гарріса, мають стосуватися і застосунків для знайомств та всієї індустрії “свайпів”. Замість моделі, що створює постійне відчуття дефіциту можливостей, компанії могли б спрямовувати ресурси на щотижневі зустрічі у великих містах, де люди знайомилися б наживо.

Система підбирала б потенційних партнерів і повідомляла користувачам, куди саме вони можуть прийти, щоб зустріти людей із взаємною симпатією. Гарріс стверджує, що здоровіші стосунки в такій моделі могли б знизити рівень поляризації в інтернеті приблизно на 20%.

Зміна структури власності компаній

Водночас технологічні компанії, за сценарієм експерта, мали б змінити структуру власності: замість виключної орієнтації на максимізацію вартості для акціонерів вони могли б перетворитися на організації, що враховують суспільне благо. Гарріс пов’язує це з тим, що програмне забезпечення, яке “поглинає світ”, одночасно починає впливати на життєво важливі системи суспільства.

Тому, коли цифрові технології визначають розвиток дітей, виникає потреба законодавчо закріпити обов’язок захищати цей процес. Аналогічний підхід, на його думку, необхідний і до інформаційного простору, який також опинився під значним впливом технологічних платформ.

Режим “піти в офлайн”

Ще одним рішенням він називає можливість повністю відключатися від платформ на певний час. Користувач міг би обрати режим “піти в офлайн” на тиждень, а сервіси мали б поважати це рішення та полегшувати тимчасовий вихід із мережі. Після повернення система могла б підсумувати пропущені новини, повідомити інших про відсутність користувача та автоматично відповідати на повідомлення.

Наслідки таких змін

У результаті користувачі могли б отримати інший досвід взаємодії з технологіями: застосунки для знайомств давали б відчуття широких можливостей і справжнього зв’язку, дитячі сервіси створювали б люди, чиї діти могли б безпечно ними користуватися, а соцмережі показували б не лише конфлікти й песимізм, а й спільні цінності та оптимістичні приклади.

“Отже, завдяки таким змінам ми можемо жити в зовсім інших реаліях. У світі, де технології та соціальні мережі спрямовані на захист цілісності суспільства. І все це цілком можливо реалізувати”, — підсумував Гарріс.

Нагадаємо, що в грудні 2025 року Австралія першою у світі офіційно заборонила доступ до основних соцмереж, включаючи TikTok, Instagram та Facebook, для дітей віком до 16 років. Водночас низка європейських країн наслідують її приклад для захисту дітей та молоді в цифровому світі від шкідливого контенту та функцій соціальних мереж.

Політика