Воював у лавах «Холодного Яру». Згадаймо Руслана Михайлова

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

16 серпня 2026 р. 09:17

16 серпня 2026 р. 09:17

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Руслана Михайлова.

Два роки, два місяці і 10 днів захисник вважався зниклим безвісти, і лише 10 серпня 2026 року близькі отримали офіційне підтвердження загибелі героя. Про це повідомляє « Главком » із посиланням на в.о Ірпінського міського голови Анжелу Макеєву .

Руслан Валентинович Михайлов народився 13 квітня 1969 року в селі Слобода-Шлишковецька Вінницької області, де минули його дитячі та юнацькі роки. Наполегливо вчився та успішно закінчив школу. Мріяв стати військовим, вступити до військового училища, але через проблеми із зором не зміг.

Після закінчення школи вступив до Вінницького педагогічного інституту на факультет фізики та інформатики. Потім була служба в армії, після якої він пішов працювати вчителем на Вінниччині.

Одружився та разом з дружиною виховував двох доньок. У 2015 році родина переїхала до Ірпеня. Знайшовши свій другий дім у нашому місті, Руслан працював викладачем фахового коледжу НУБіП, торговельно-економічного коледжу в Києві, а також учителем фізики та інформатики у школі №185 у Києві.

З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Спочатку боронив Харківщину, а згодом сам попросився на найгарячіший напрямок – на Донеччину, до 93-ї бригади «Холодний Яр».

З перших днів повномасштабного вторгнення Руслан Михайлов добровольцем став на захист України

Був командиром 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини А1302. Сумлінно виконував свої обов’язки, був нагороджений грамотами та подяками командування, а також почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест».

17 червня 2024 року в населеному пункті Андріївка Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, герой загинув.

«Руслан був доброю, світлою людиною, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Він виховав багато поколінь учнів, був справжнім воїном і патріотом України. Висловлюю найщиріші співчуття родині, близьким і побратимам героя», – додала Макеєва.

Поховали захисника 14 серпня 2026 року на Алеї Пам’яті захисників України Ірпінського кладовища (вул. Університетська).

« Главком » долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.