Тіньовий експорт нафти з Близького Сходу запобігає ціновому хаосу

16 серпня 2026 р. 22:52

16 серпня 2026 р. 22:52

Нафтовидобувні країни Близького Сходу продовжують виводити великі обсяги сирої нафти з Перської затоки, попри триваючу війну за участю Ірану. Танкери перетинають Ормузьку протоку з вимкненими або підробленими трекерами, а потім перевантажують нафту «борт-о-борт» на інші судна вже в Оманській затоці. Ця схема працює на повну потужність, попри нещодавні атаки на судна, і допомагає уникнути дефіциту нафти на світовому ринку, стримуючи ціни та інфляційний тиск, повідомляє Bloomberg.

За супутниковими даними EU Sentinel-1, біля берегів Оману в Оманській затоці зараз скупчилося близько 150 суден. Для порівняння, у січні їх було близько 40. Саме там відбуваються перевантаження нафти «борт-о-борт» на великі океанські танкери, які надалі доставляють сировину покупцям по всьому світу. Танкери виходять із портів ОАЕ, Іраку, Катару та Кувейту.

Таку «човникову» систему учасники ринку використовують не заради економії часу, а щоб розділити ризики між різними суднами. Найнебезпечнішу ділянку, прохід через Ормузьку протоку в зоні бойових дій, беруть на себе невеликі танкери, тоді як великі океанські супертанкери класу VLCC чекають у відкритих водах Оманської затоки чи Індійського океану й у саму Затоку не заходять.

Це дозволяє уникнути високих премій за військовий ризик і відмов західних страхових клубів страхувати дороге судно, яке б увійшло в зону обстрілів. Коли нафту з кількох малих танкерів переливають на один великий у нейтральних водах, партії вантажу змішуються, а офіційним місцем завантаження в документах стає перевалка в Оманській затоці. Це ускладнює відстеження того, з якого саме порту чи країни походить сировина. Свою роль відіграє і суто технічна логістика: великим танкерам складно й небезпечно маневрувати у вузькій, замінованій протоці, тож ефективніше, коли кілька малих суден швидко забирають нафту в портах Затоки, а вже безпечний океанський танкер перевозить весь зібраний обсяг на далекі відстані.

Джерела на ринку зазначають, що реальні обсяги тіньового транзиту перевищують попередні оцінки аналітиків у 4 млн барелів на добу. Міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що за останній тиждень через Ормузьку протоку проходило близько 9 млн барелів на добу. До початку війни цей показник становив приблизно 20 млн барелів на добу.

На початку конфлікту з Іраном на ринку побоювалися стрибка цін до 150 доларів за барель. Однак завдяки тіньовим схемам постачання, наявності альтернативних трубопроводів і розпечатуванню резервів ціна еталонної нафти Brent тримається в діапазоні 80-90 доларів за барель.

Перевезення залишаються вкрай небезпечними. Державна нафтова компанія ОАЕ ADNOC підтвердила, що з початку конфлікту нападів зазнали 23 її судна в Ормузькій протоці: одна людина загинула, ще 20 отримали поранення. Через високі ризики більшість судновласників відмовляються заходити в Перську затоку, тож доходи й ставки фрахту для тих танкерів, що продовжують працювати на ключових маршрутах, злетіли майже до 500 тис. доларів на добу.

Після початку війни рух танкерів через неї різко скоротився, а частина судновласників почала уникати маршруту через ризик атак. У відповідь експортери шукали способи продовжувати поставки, зокрема використовували вимкнені транспондери та перевантаження нафти в морі .

Паралельно через протоку продовжували проходити судна, пов'язані з Іраном, попри американську блокаду та атаки на комерційні кораблі. Рух танкерів майже зупинявся , але згодом нафтові потоки почали відновлюватися, і за окремі три дні через Ормузьку протоку пройшло близько 20 млн барелів сировини . Тепер перевізники знову використовують маршрут, але частина нафти йде за складнішими схемами, які дозволяють зменшити ризики для суден та підтримувати експорт.

Політика