«Тисячовесна» сьогодні — це велика бюджетна ін’єкція, а не інституційна система — експерт

18 серпня 2026 р. 16:25

18 серпня 2026 р. 16:25

«Тисячовесна» сьогодні відрізняється від європейських моделей фінансування культурних продуктів, і на їхньому тлі виглядає як інверсія, пише у статті « Кому пасуватиме туфелька за чотири мільярди: як «Тисячовесна» визначала переможців » Петро Катеринич . Та за його словами, хоча ця ініціатива ще потребує доопрацювання, все ж «Тисячовесна» має й позитивний бік.

Загалом президентська ініціатива може «з’їсти» все у культурній сфері, що не є «Тисячовесною». Адже на її реалізацію в держбюджеті передбачили 4 млрд грн, тоді як у бюджетній декларації на 2027 рік на сферу кінематографії через Держкіно — лише 128 млн грн. Причому Рада з державної підтримки кінематографії та Громадська рада при Держкіно вже застерігали від того, що «Тисячовесна» не повинна підміняти систему державної підтримки кіно, визначену законом. І це застереження звучало публічно.

За версією заступниці голови офісу президента Олени Ковальської, «Тисячовесну» запланували як довгострокову програму, синхронізовану з іншими законами та з власним юридичним статусом. Водночас нинішні конкурси теж мають свою правову основу — постанову уряду від 25 березня 2026 року №404 та профільні положення.

«Проблема радше інституційна: новий механізм працює паралельно зі спеціалізованими інституціями, чиї повноваження вже закріплені законом. Держкіно, з його багаторічною практикою пітчингів, окремими секціями для дебютантів і напрацьованими процедурами, опинилося на периферії нового масштабного механізму фінансування, хоча саме воно є спеціально уповноваженим органом у сфері кінематографії», — зазначає Катеринич.

Автор наголошує, що українська «Тисячовесна» на тлі європейських моделей має вигляд інверсії. Наприклад, Польський інститут кіномистецтва (PISF) має постійне галузеве джерело фінансування. Зокрема, за законом 1,5% визначених доходів кінотеатрів, дистриб'юторів, телеканалів, кабельних і VOD-операторів спрямовуються на цей інститут. Потім гроші розподіляються через постійні операційні програми та конкурсні сесії. Тобто, як пояснює Катеринич, механізм фінансування працює не як одноразовий великий конкурс, а як інституційна система.

Водночас французький CNC розвиває систему галузевих відрахувань із 1948 року. Спочатку гроші залучали через збір із кіноквитків, а згодом до механізму долучили телебачення, відео та платформи.

«Українська модель наразі інша: велика бюджетна ін’єкція через новий механізм, який іще шукає сталі правила. Це дає швидкість і розмах — і водночас загострює питання передбачуваності, без якої індустрія не може планувати далі, ніж на один сезон. Заради справедливості: «Тисячовесна» зробила й те, чого від держконкурсів давно не очікували. Відкритість Мінкульту, п’ять днів публічних пітчингів, письмові коментарі до заявок, проведення фіналу в Івано-Франківську, понад 20% дебютантів — це інша культура процесу, ніж закриті практики попередніх років», — пише автор.

Водночас він наголошує, що справжній фінал «Тисячовесни» настане, коли рішення про переможців стануть договорами, авансами, щоквартальними звітами та продуктами, які побачить глядач.

«Перед «Тисячовесною 2.0» держава має відповісти на запитання: чи розведуть в окремі секції дебюти, авторське та комерційне кіно? Чи заборонять експертам бути конкурсантами? Чи посилять вимоги до дистрибуції? Чи інтегрують програму в профільне законодавство та інституційну систему? Для будь-якого мільярдного балу зрештою настає північ — момент, коли стає видно, що було справжнім результатом, а що — лише ефектною декорацією. Якщо держава не дасть відповідей на ці запитання, наступної весни ми знову слухатимемо казки. Тільки дорожчі», — підсумовує Катеринич.

Раніше президент Володимир Зеленський заявляв, що у 2026 році розпочався перший етап реалізації програми «Тисячовесна». Програма охоплює фінансування семи напрямів культурного виробництва: фільми; серіали; анімація; музика; перформативне мистецтво; візуальне мистецтво; цифровий контент.

Політика