Під сузір’ям Ослів. Езотеризація влади як ухилянтство від реальності

19 серпня 2026 р. 08:45

19 серпня 2026 р. 08:45

Якось у давні часи довелося балакати з одним китайцем — контрабандистом нашого бурштину. Більшість цих викопних камінців осідала саме в Піднебесній. Хоча й рухалася туди чотирма різними маршрутами.

Не міг я проминути нагоду отримати, так би мовити, з першоджерела знання про китайську езотерику, як ми її тоді бачили. Заговорили про феншуй.

Китаєць довго не міг уторопати, чого я від нього хочу, бо самі ці слова в перекладі означають просто «вітер» і «вода». Так само як слово «кунг-фу» без відповідних додатків йому теж нічого не скаже. Врешті-решт я на пальцях щось розтлумачив про предмети в кімнаті, дзеркала, сторони світу — всю популярну на той час маячню.

— А-а-а! — обличчя китайця осяяла щаслива посмішка розуміння. — Суєвєріє! Суєвєріє! (Так, розмову ми вели не солов’їною.)

Прикметним цей приклад є для нас от із якого погляду. Китай, як і багато інших старих культур, дуже успішно монетизував і експортував різні міфи про «мудрість Сходу», створюючи відповідні кластери виготовлення та розповсюдження «магічної продукції».

І чарівні високодуховні китайські причиндали з українського бурштину — лише один із численних зразків успішного бізнесу на когнітивних упередженнях, страхах і фантазіях.

У нас з’явилася підвищена тривожність через унаочнення того факту, що значна кількість держслужбовців ходить у магічних браслетах, базарить по феншую та міряється чакрами й аурами в астральних саунах.

Ну просто-таки ніколи такого не було, і от знову.

Спочатку про тривожність. Найпростіше пояснення наших особистих негараздів — ми дедалі щільніше оточені ідіотами. Ну що тут скажеш... Із часів Нерона дурнуватих людей при владі завжди було більше, бо психопат засадничо успішніший у політиці. А в часи плебісцитарної демократії такі люди заслужено представляють когнітивні властивості тих, хто їх обрав.

Питання на тлі цих драматичних діагнозів і тривожних анамнезів влади: а хто тоді ми такі?

Ми — ті, хто допомагає генерувати, поширювати та споживати езотерику як культурний продукт, незалежно від того, як ви до цього ставитеся. Навіть ця стаття є звертанням вашої уваги на явище.

Історія культури свідчить, що абсолютну більшість часу людське мислення було і загалом залишається магічним. Наш час значно скоротив присутність і впливи езотеричних доктрин, але тут питання не кількісне, а якісне — якою є аудиторія впливу і які зміни поведінки при цьому відбуваються.

Наголошу, що йдеться лише про суспільно-політичні процеси, їхній маркетинговий вимір. Бо існують гіперсенситивні люди. Їх гранично мало, бо такою є демографія аномалій. Надвисока природна чутливість часто компенсується різними фізичними та психічними вадами, так званими шаманськими хворобами. Вони іноді можуть це пояснювати якимись теоріями. Але здебільшого їм узагалі не до тіктоків і соціуму загалом. Тому повернімося до окультної попси.

За консервативною оцінкою, присутність такого роду впливів перебуває приблизно на рівні 3% від загального інформаційного потоку (наприклад, кількість переглядів контенту за відповідними хештегами). Це не оцінка валового продукту. Якщо щось одне тиражується мільйон разів, то воно в такому разі вважається одним. Якщо рахувати не лише окремі тексти, а й шоу, блоги, меми, псевдонаукову популяризацію та суміжний контент, то цифра може сягнути 7%. Ну й нарешті все те, що огортає нас заспокійливим серпанком астральних таємниць, якщо враховувати всі форми «м’якої присутності» в масовій культурі — фільми, гороскопи, езотеричні мотиви в іграх і розвагах, рекомендації щодо психологічної стабілізації, конспірологічні сюжети й псевдонаукові рамки, — тут може добігати до 15%. Якщо ви вважаєте, що ця гіпотетична цифра є надто заниженою, вітаю: на мапі «масова культура» знайдіть свою геолокацію — вона десь у центрі.

Це ще не про вплив, а про присутність. Ви не можете спокійно гортати стрічку новин і не наштовхнутися на відповідний розділ порад. Більшість реагує на це просто як на інформаційний шум.

Але це «білий шум» за Канеманом, коли з’являється небажана варіативність у судженнях людей, які мали б давати однакові чи схожі результати за однакових вхідних даних. Простіше кажучи, це посилює роз’єднаність людей. Не створює, бо атомізація суспільств триває давніше та з інших причин, а посилює.

Загалом до цих захоплень заведено ставитися лояльно, бо мотиви давно вивчені. Природний захисний механізм психіки, спосіб упоратись із хронічним стресом і розширити горизонт планування в чарівний спосіб. Плацебо — воно й в астралі плацебо. Все, що людям хоч трохи допомагає і не шкодить іншим, нехай собі буде. Та й ми — не ті люди, щоби «забороняти дітям колупатися в носі», як казали в одному анекдоті.

Але от із державними посадовими особами — трохи інша історія. Вона має наукові назви «делінквентний ірраціоналізм еліт» або «архаїзація державного управління». Це не специфічно українське явище, а ознака часу.

По-перше, йдеться про масовий дефіцит фундаментальної освіти. Це не про диплом менеджера чогось-там, а про відсутність навичок аналізу за допомогою раціональних інструментів. Коли людина не вміє складати докупи реальні чинники, світ перетворюється на хаос, який хочеться спростити до трьох карт або знака зодіаку.

По-друге — про перекладання відповідальності. Для публічних політиків це взагалі кваліфікаційна ознака, але коли ухвалюєш рішення на підставі розташування зірок або карт, то це відповідальність Всесвіту, не твоя. Дуже зручно: перемога — це мій геній, а поразка — фатальний збіг астрологічних обставин.

По-третє — про намагання отримати ключ-карту від дверей у майбутнє. Що менше людина контролює реальність, то більше схильна шукати й знаходити закономірності у випадкових речах. Коли керувати процесами не виходить через відсутність компетентності, мозок починає шукати таємні знаки там, де їх немає й бути не може.

І по-четверте — про психологічний комфорт. Що вище людина у владі, то вона самотніша. Оточення складається з підлабузників. Звичайні аналітики складні, нудні й урешті-решт нелояльні. Не вміють показати красиве в трьох слайдах. Людина, яка ефектно роздасть три карти, буде «в шоколаді». Вона не каже неприємної правди, а гладить волохате чиновницьке его «по шерсті».

П’ятий чинник, можливо, варто було б поставити першим, бо йдеться про «езотеричне лобі». Визначати відсоток ворожого проникнення — не моя компетенція, скажу про механізм і кнопки управління.

Це прямий «доступ до тіла» поза чергою, володіння чутливим інсайдом, перепрошивка рішень. У масштабах інформаційно-психологічних операцій це інструменти рефлексивного контролю, управління емоціями через чутки, конспірологію, пророцтва тощо. Російським спецслужбам навіть не треба вербувати посадовця, якщо можна підсунути або підкласти йому відповідного ворожбита.

Захоплення езотерикою серед можновладців нічого особливого до загальної картини не додає. Це лише частина діагнозу стану державної системи, яка розвивається так, як уміє. І це захоплення діагностує три сумні речі:

1) Деградація інституцій. Якщо посадовець вірить ворожці більше, ніж розвідці, Нацбанку чи інститутам Академії наук, це означає, що державні інституції в його очах повністю дискредитовані або він не вміє ними користуватися.

2) Інфантилізація еліти. Суспільством керують люди психологічного віку підлітків, які вірять у магічні легкі рішення складних проблем. Вони чекають на «диво» замість того, щоби планомірно лупати сю скалу системною працею.

3) Етичний та інтелектуальний занепад. Захоплення містикою викриває відсутність раціонального світогляду, наукового критичного мислення та відповідальності перед суспільством.

В історії сплеск езотерики у вищих ешелонах влади завжди був маркером її глибокої кризи. На слуху в усіх ті самі найпоширеніші приклади: Распутін у Російській імперії, окультизм Третього Райху, про який написано стоси книжок (частина з них — така сама нісенітниця), ну й пізній «совок», і після нього — Джуна Давіташвілі, Алан Чумак, Анатолій Кашпіровський та генерали КДБ, які шукали «психотронну зброю».

Країна розпадалась, економіка тріщала, а еліта й суспільство шукали порятунку в заряджанні банок із водою перед телевізором. І не забуваймо про «Біле братство» та кількох його очільників-аферистів на службі у Кремля.

Коли звичайна людина у стані пролонгованого стресу читає гороскопи — вона шукає знеболювальне для душі. Це можна зрозуміти й вибачити. Але коли езотерика стає елементом ухвалення державних рішень — це депрофесіоналізація владної верхівки. Це означає, що за кермом автобуса, який мчить на шаленій швидкості вздовж прірви, сидить водій, який заплющив очі й кидає гральні кубики, аби дізнатися, куди повертати кермо.

Єдине щеплення від цього — прозорість, системне критичне мислення, вимога суспільства щодо раціональності влади та жорсткий контррозвідувальний контроль над тим, хто саме «шепоче на вухо» тим, хто ухвалює рішення стосовно життя мільйонів людей.

Політика