Україна втрачає майбутніх фізиків і хіміків: про що свідчать результати вступу-2026

20 серпня 2026 р. 13:01

20 серпня 2026 р. 13:01

«Мій шлях розпочався далеко від будь-якої лабораторії. Я виріс в Аммані (Йорданія) у родині біженців, де було десятеро дітей. У нашому домі не було ані водогону, ані електрики, а житло ми ділили з худобою, яка була джерелом засобів до існування нашої родини… Переломний момент у моєму житті настав у десять років, коли в шкільній бібліотеці я натрапив на зображення молекул. Їхня краса й загадковість захопили мене. А коли я дізнався, що молекули є будівельними блоками всього сущого — живого й неживого, — у мені спалахнула пристрасть до хімії. Відтоді хімія назавжди стала невід’ємною частиною мого життя» (Омар Ягі , нобелівський лауреат із хімії 2025 року).

Пов’язати життя з хімією та фізикою — вибір не з легких. І він — не лише про майбутнє молодої людини, яка вирішила йти цим шляхом. Цей вибір — і про майбутнє країни, адже розвиток природничих наук нерозривно пов’язаний із розвитком техніки та обороноздатності. Світ навколо нас стає дедалі технологічно складнішим, і розуміння хімії та фізики не лише важливе для ефективного використання сучасних пристроїв, а й є запорукою особистої безпеки.

Уже протягом тривалого часу науковці та вчителі в Україні б’ють на сполох через нестачу студентів на природничих спеціальностях. Не є винятком і цей рік. Днями завершилася перша хвиля зарахувань до українських університетів. Це слушна нагода проаналізувати її результати та їхній вплив на наше майбутнє, адже саме ці студенти вийдуть на ринок праці 2030 року.

Мовою цифр: глибина кризи вступної кампанії

Цих фахівців в Україні готують в університетах на спеціальностях, які належать до галузі знань «Природничі науки, математика та статистика»: «Хімія», «Фізика та астрономія», «Прикладна фізика та наноматеріали». Окремо є освітні програми для підготовки вчителів: «Середня освіта (фізика та астрономія)» і «Середня освіта (хімія)», а також інженерно-технологічні напрями (наприклад, хімічні технології та інженерія).

Аналіз даних вступної кампанії 2026 року підтверджує глибоку кризу підготовки хіміків і фізиків в Україні. Ось результати університетів-лідерів за кількістю абітурієнтів, які отримали рекомендації для зарахування на бюджетні місця, тобто пройшли конкурс і є майбутніми студентами.

Як видно з результатів, лише Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Львівський національний університет імені Івана Франка зберігають відносно прийнятний обсяг на спеціальність «Хімія» (106 і 50 зарахованих станом на 15 серпня відповідно), тоді як традиційно сильні центри — Харків і Одеса — опустилися до 17 і 28 людей відповідно. У Чернівцях, Житомирі, Луцьку та Ужгороді групи практично зменшилися до рівня 10–13 студентів.

Водночас навіть на суміжних технологічних спеціальностях (хімічні технології, матеріалознавство) загальна кількість студентів вимірюється сотнями, а не тисячами. Цього критично недостатньо для відновлення промисловості та забезпечення оборонних потреб. Слід зауважити, що явного припливу чи перерозподілу абітурієнтів зі сходу на захід не спостерігається.

Ситуація з фізикою ще драматичніша. На програму «Фізика та астрономія» навіть у Києві зараховано лише 56 людей у КНУ та 15 — у КПІ, у Львові — 47, у Харкові — 27, а в Одесі — 13. Спеціальність «Прикладна фізика та наноматеріали» також не рятує ситуацію: 52 людини у Харкові та 33 — у Чернівцях. Хоча кількість тих, хто складає НМТ з фізики, значно перевищує відповідний показник із хімії, більшість абітурієнтів обирає інженерні й IT-напрями, залишаючи класичну фізику на межі зникнення.

Особливо тривожить майже повне згортання підготовки вчителів фізики та хімії — групи по 9–12 людей у поодиноких педагогічних університетах.

Без якісної шкільної профорієнтації та сучасного викладання природничих дисциплін коло дефіциту таких фахівців і технологій замикається: менше мотивованих абітурієнтів — іще менший набір — втрата викладацького складу й експертизи.

Що це означає для університетів

Як видно з результатів вступної кампанії, дедалі більше вишів в Україні набирають малорентабельні мікрогрупи, часто — менш як п’ять людей на бакалавраті. І це серйозна проблема для закладів вищої освіти.

Невелика кількість вступників і, відповідно, утворення мікрогруп є серйозною проблемою для університетів, адже фактично унеможливлює повноцінну навчальну роботу та ефективне адміністрування.

Невелика кількість студентів у групі дає змогу забезпечити пряму увагу викладача до кожного студента, але так чи інакше призводить до того, що викладачі перевантажені, бо потрібно обслуговувати більше груп.

Окрім того, слід розуміти, що невеликі, проте часто унікальні природничі спеціальності, зокрема хімічні, не так легко піддаються укрупненню з іншими групами чи потоками. Тому треба розробляти нові підходи, як працювати з такими невеликими групами.

Критична ситуація з хімією та фізикою загрожує і загальному рівню національної експертизи — передусім тому, що через такі невисокі набори ми дуже часто втрачаємо фахівців серед викладачів. Зокрема тих, хто має досвід, не «боїться» зайти до лабораторії та дбає про підготовку студентів чи аспірантів.

І це насправді серйозний виклик, адже дуже часто в критичний момент, коли потрібна експертиза з хімії чи фізики, держава стикається з браком реальних фахівців, які можуть надати компетентну консультацію, особливо в оборонній сфері.

Криза триває вже не перший рік, і багато досвідчених викладачів старшого віку відійшли від викладання чи наукової діяльності. Залучити їх знову, навіть на разову консультацію, часто дуже й дуже непросто.

Природничі науки та обороноздатність: від літієвих батарей до «Резерву+»

Розвиток природничих наук нерозривно пов’язаний із розвитком техніки та обороноздатності. Саме відкриття нових явищ і речовин дає нові можливості для створення проривних напрямів. Часто це тривалий процес.

Актуальним прикладом є дослідження літієвих джерел живлення, за яке 2019 року присудили Нобелівську премію з хімії. Перші дослідження проводили у 70–80-х роках ХХ століття, а комерціалізувати винахід почала 1991 року компанія Sony через потребу в портативних джерелах живлення для годинників і відеокамер. Проте вдосконалення тривало, й уже у 2003–2006 роках почали масово виробляти безпечніші, відомі усім нам літій-залізо-фосфатні батареї.

Сьогодні важко уявити родину в Україні, що б не мала у господарстві зарядної станції, історія якої почалася з хімічних експериментів 50-річної давнини. Тільки уявіть, як би ми переживали блекаути і як би розвивалася війна, якби не було цих технологій, адже їх використовують для живлення дронів, терміналів зв’язку та різних видів озброєнь.

Варто розуміти, що в хімії та фізиці, хоча можливості штучного інтелекту постійно зростають, значну роль у формуванні компетентності відіграє власне практичний досвід людини , яка проводила власними руками той чи інший експеримент, створювала ту чи іншу конструкцію. Використання тільки штучного інтелекту або теоретичних підходів до тієї чи іншої проблеми не завжди дає змогу ефективно її розв’язати на практиці.

Небезпечним є також зменшення кількості фахівців із хімічних технологій. Це дуже специфічна галузь, яка лежить в основі великої кількості виробництв, від яких безпосередньо залежать і економіка нашої держави, і безпека. Тому ми маємо розуміти, що трохи менш як 500 людей, яких зараз набирають на хімічні технології, — це мізерна кількість порівняно з реальними потребами.

Попри значні руйнування підприємств, зокрема й на сході країни, з часом комусь потрібно буде відновлювати ці виробництва або й відкривати нові. Без достатньої кількості кваліфікованих хіміків-технологів це буде просто нереально.

Про те, що кадрова криза в хімії — це не академічна теорія, свідчить і військовий рекрутинг. У «Резерві+» є чимало вакансій для хіміків: від високотехнологічних до простих і пов’язаних безпосередньо з бойовими діями.

Учитель і виклики STEM-освіти

Настав час усвідомити, що вчителі хімії та фізики у школах — це величезний скарб. Пояснення того, які перспективи й можливості має професія, а також формування інтересу до наукової кар’єри у школярів безпосередньо залежать від учителів. І лише з їхньою допомогою можна формувати якісну профорієнтацію з природничих наук.

У старшій профільній школі учитель стає вирішальною ланкою. Учням уже замало знань про «побутову хімію чи фізику» — їм потрібне розуміння реальних інженерних рішень і технологій. І саме ерудиція вчителя, його здатність показати зв’язок предмета із сучасним виробництвом формують інтерес до майбутньої професії. І все це справді настільки важливо, що ми маємо надавати вчителям хімії, фізики чи природничих наук значну підтримку: запроваджувати для них стипендіальні програми, забезпечувати якісний методичний супровід.

Зараз багато говорять про STEM-освіту як про розв’язання проблем мотивації учнів, але насправді треба досить активно попрацювати над осучасненням навчальної програми, зокрема з хімії. Важливо зрозуміти, що підготовка учня має базуватися на сучасних досягненнях хімії. Для цього потрібно забезпечити безпосередній контакт учителів і викладачів університетів із виробництвом та наукою. Тільки така взаємодія дасть їм змогу ділитися з учнями передовими знаннями, зацікавлювати, розповідати про можливості та кар’єрні перспективи. Дуже корисною практикою може стати активний патронат бізнесу (зі стипендіями для найкращих студентів і викладачів, спільним використанням обладнання тощо), зокрема певних підприємств високотехнологічних галузей, над освітніми програмами природничого циклу.

Статистика вступної кампанії-2026 не просто ілюструє, а кількісно підтверджує загрозу втрати національної експертизи в хімії та фізиці до 2030 року. Без системних заходів — цільового фінансування, підтримки викладачів, доступності літератури та експериментів, осучаснення програм і прямої взаємодії університетів з виробництвом та школами — Україна ризикує опинитися без фахівців, здатних розвивати критичні технології та забезпечувати обороноздатність.

Політика