Трамп не може змусити Іран капітулювати і дедалі частіше "зганяє злість" на союзниках США — WP

21 серпня 2026 р. 12:43

21 серпня 2026 р. 12:43

Жорсткі заяви президента США Дональда Трампа цього тижня стали демонстрацією дедалі більшого розчарування, оскільки він, схоже, не бачить виходу з війни , яку сам розпочав. Майже через шість місяців після початку атак на Іран разом з Ізраїлем і за 75 днів до проміжних виборів, які визначать, чи збереже його партія контроль над Конгресом, Трамп стикається з тим самим конфліктом з невизначеним результатом, який він колись обіцяв припинити, пише WP .

На початку тижня Трамп пригрозив бомбардувати Оман — американського союзника, який виступає посередником у спробах припинити війну проти Ірану. Наступного дня він опублікував карту, на якій позначив Ормузьку протоку як територію США, а згодом анонсував посилення економічного тиску на Іран, попередивши також про “жахливі наслідки” для будь-якої країни, яка підтримує Тегеран.

Не маючи можливості змусити Тегеран капітулювати й оголосити перемогу, якої Трамп прагнув, американський лідер дедалі частіше “зганяє злість” на союзниках. Він також, схоже, стурбований можливою окремою угодою між Іраном та іншими країнами Перської затоки, яка б відкрила прохід через протоку.

“Він опинився в ситуації, з якої не може вибратися. На відміну від багатьох інших ситуацій, у які Трамп сам себе втягнув, цього разу йому ніхто не допоможе”, — вважає Ендрю Лебер з Фонду Карнегі за міжнародний мир.

“Це проблема, яку не можна вирішити ані військовою силою, ані погрозами. Тож коли Трамп не може змусити Іран змінити курс, він накидається на інших”, — додав Лебер.

Представник адміністрації Трампа назвав Іран “повністю розореним”, заявивши, що США мають багато важелів впливу, які президент може використати найближчим часом.

Останніми тижнями війна зайшла у глухий кут: з минулого місяця різко сповільнилися як американські атаки на Іран, так і удари Тегерана по союзниках США в Перській затоці.

На тлі скорочення запасів американської зброї Трамп наразі відмовляється від застосування військової сили, а замість цього зосередився на економічних санкціях проти Ірану, що, на думку експертів, спричинить серйозні фінансові труднощі, особливо для іранського цивільного населення, але все ж не зможе змусити іранське керівництво піти на поступки, яких прагне Трамп.

Колишній американський дипломат Алан Ейр вважає заяви Трампа цього тижня свідченням розчарування тим, що він не може досягти навіть мінімальної мети — розблокувати рух в Ормузькій протоці.

Те, що Оман, розташований на протилежному березі протоки від Ірану, знову опинився у прицілі Трампа, ілюструє ступінь відірваності президента США від реальних обставин на місці, зазначають аналітики.

За словами Ейра, Трамп, схоже, обурений тим, що Оман, виступаючи посередником, веде переговори з Тегераном щодо угоди, яка може надати йому частковий контроль над протокою. Однак сам Трамп у меморандумі про взаєморозуміння, підписаному з Іраном у червні, прямо погодився на те, щоб Оман домовлявся про контроль над цим водним шляхом.

“Він незадоволений Оманом з тієї ж причини, з якої незадоволений Південною Кореєю. Жодна з цих країн не вирішила його проблему”, — сказав Ейр, маючи на увазі різку критику Трампа на адресу Південної Кореї за відмову підтримати війну.

Погрози Трампа новими санкціями, здається, підняли ставки: президент США попередив Іран про “економічну війну та ізоляцію безпрецедентного масштабу”.

Він додав, що будь-яка країна, яка дозволить своїм фінансовим установам, підприємствам, аеропортам або урядовим органам надавати Ірану будь-яку підтримку, також зіткнеться з “колосальними економічними наслідками”.

Цього тижня ОАЕ заявили, що розірвуть усі торговельні зв’язки з Іраном, який є одним із їхніх найбільших торговельних партнерів.

Едвард Фішман з Центру геоекономіки імені Моріса Р. Грінберга зазначив, що Трамп часто висловлює такі погрози, але рідко їх реалізує. Фішман зауважив, що Іран перебуває під санкціями США з 2018 року. Тому, за його словами, єдиний варіант, який залишається у Трампа, — це посилення санкцій проти партнерів Ірану, зокрема, Китаю, ОАЕ та Туреччини.

Серед інших варіантів — заходи проти банків і нафтопереробних заводів, які закуповують невеликі обсяги іранських енергоносіїв, а також запровадження санкцій проти банків, які зберігають іранські активи за кордоном.

Дедалі більше розчарування Трампа ставить союзників у Перській затоці, які довго намагалися уникнути війни та взяли на себе основний удар іранської військової агресії, у скрутне становище.

Деніел Бенаїм, який обіймав посаду заступника помічника держсекретаря США з питань Аравійського півострова в адміністрації Джо Байдена, очікує, що такі країни, як Саудівська Аравія, Катар чи ОАЕ, продовжуватимуть зберігати своєрідний “баланс”, підтримуючи тісні зв’язки зі Сполученими Штатами, водночас шукаючи можливості для укладення угод з Іраном.

“Вони намагаються знайти альтернативні варіанти, щоб не опинитися в скрутному становищі, що б не сталося”, — сказав Бенаїм.

За його словами, країни Перської затоки оцінюють можливості дипломатичного врегулювання з Іраном, зокрема угоду, яку намагається укласти Оман і яка може передбачати стягнення мита з суден за прохід через протоку. Водночас, додав він, країни розбудовують інфраструктуру, щоб забезпечити альтернативні маршрути постачання.

Бенаїм зазначив, що не здивується, якщо зрештою деякі країни Перської затоки підтримають угоду з Оманом про спільне управління протокою з Іраном та стягування плати з вантажних суден.

“Маючи відповідний привід, вони підтримають це”, — сказав Бенаїм, визнаючи, що така угода не буде ідеальною. Однак, за його словами, для цих країн важливіше — зберегти відкритими критично важливі артерії для їхніх економік.

Bloomberg писало, що Китай стане найбільшим випробуванням для рішучості Вашингтона в реалізації нової стратегії економічної ізоляції Ірану. Пекін є головним покупцем іранської нафти. Адміністрація Трампа досі не демонструвала особливого бажання підривати економічні зв’язки Китаю з Іраном, особливо з огляду на те, що наступного місяця до США з візитом прибуде китайський лідер Сі Цзіньпін, а дві найбільші економіки світу намагаються дотримуватися хиткого торговельного перемир’я.

Навіть без опору з боку інших країн існують сумніви щодо того, чи взагалі можливо успішно посилити кампанію економічного тиску з боку США. Аналітики застерігають: незрозуміло, чи зможуть США повністю розірвати торговельні зв’язки Ірану з сусідніми державами, які існують уже протягом багатьох поколінь завдяки географічній близькості та глибоким історичним зв’язкам.

Політика