Пройшов пекло Маріуполя та полон в Оленівці. Згадаймо Єгора Ситарчука

13 вересня 2026 р. 09:27

13 вересня 2026 р. 09:27

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Єгора Ситарчука.

Захисник поліг 8 серпня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу в місті Добропілля на Донеччині. Про це повідомляє « Главком » із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал» .

Єгор Ситарчук народився 23 січня 2003 року в селі Степанівка Кіровоградської області. Закінчив школу в селі Андріївка. В Олександрійському професійному аграрному ліцеї опанував спеціальність слюсаря-авторемонтника.

«Брат був дуже рухливим і енергійним. Він не любив витрачати час даремно, завжди хотів чимось займатися, кудись їхати, щось робити. Ми часто проводили час разом, відпочивали, спілкувалися і просто були поруч. Для мене ці моменти залишаться одними з найдорожчих спогадів про нього», – розповів брат Олександр.

У травні 2021 року Єгора призвали на службу до Нацгвардії. Він патрулював місто Енергодар. У вересні в Запоріжжі підписав контракт із військовою частиною 3033. Після цього разом із побратимами з 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» вирушив у зону ООС. Обіймав посаду стрільця.

Повномасштабне вторгнення воїн зустрів у Маріуполі.

«Він перегороджував дороги побитими машинами, екскаватором, трактором. На той момент окупанти вже були в місті. Якось Єгору вдалося знайти телефон і вночі подзвонити мені. Сказав, що, можливо, це востаннє, коли він телефонує. Розповідав, що люди ходили й просили їсти. Він віддав свій суп із пайка жінці з дитиною», – згадав брат.

У березні 2022 року Єгор потрапив у полон.

«Брат ледь не отримав кульове поранення в спину, але куля влучила в бронежилет. Коли був обстріл міста з кораблів, вони спустилися у підвал. Там їх і спіймали та змусили скласти зброю. У полон його взяли кадирівці», – розповів Олександр.

Спочатку він перебував в Оленівці. За три дні до підриву барака його перевезли до 27-ї колонії в Горлівці. За словами Єгора, військових утримували разом із засудженими з різними захворюваннями. За час перебування в полоні він працював у бібліотеці та навчився грати на гітарі.

Майже два з половиною роки оборонець провів у неволі. Його звільнили 14 вересня 2024 року.

Після реабілітації Єгор повернувся до війська. У 15-й бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади обіймав посаду оператора відділення наземних безпілотних систем взводу дистанційного мінування інженерно-саперної роти.

Захисник поліг 8 серпня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу в місті Добропілля на Донеччині. Йому назавжди 23 роки.

Єгора Ситарчука поховали на військовому кладовищі в Олександрії Кіровоградської області.

У нього залишилися мама Людмила, батько Олександр, брати Яків та Олександр, кохана дівчина Каріна.

« Главком » долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Політика