«Джеймс Вебб» і «Габбл» виявили 27 нових загадкових об’єктів за Нептуном

15 вересня 2026 р. 18:37

15 вересня 2026 р. 18:37

Космічні телескопи «Габбл» і «Джеймс Вебб» об’єднали зусилля для дослідження одних із найменших і найвіддаленіших об’єктів Сонячної системи. І ці спостереження показали, що історія цих крихітних небесних тіл сповнена загадок, про які вчені до цього й не підозрювали, повідомляє Space.com.

Разом телескопи відкрили 27 нових транснептунових об’єктів (ТНО), діаметр усіх із них менший за 40 кілометрів. Діаметр найменшого з виявлених небесних тіл становить усього 10 кілометрів.

Як випливає з назви, ТНО обертаються навколо Сонця далеко за межами орбіти Нептуна. Деякі з них сформувалися там ще на зорі існування Сонячної системи як невеликі планетезималі, яким не вдалося пройти наступний етап еволюції й перетворитися на повноцінні планети.

Згідно з моделями формування ТНО, ці об’єкти мали зазнавати численних зіткнень, що перемішують поверхневий матеріал, через що їхній склад, а отже, і колір, мав би відрізнятися від характеристик більших ТНО. Але нові спостереження, які провели Анастасія Морган з Університету Північної Арізони та Маріель Едуардо з Університету Вікторії, показали протилежне: крихітні ТНО виглядають так само, як і в момент свого формування.

«Можна уявити сценарій, за якого внаслідок ударів і дроблення змінюється склад поверхні, через що колір крихітних транснептунових об’єктів (ТНО) відрізнятиметься від кольору їхніх більших «побратимів». Тому дуже цікаво спостерігати, як найменші об’єкти ніби «пам’ятають» і зберігають історію свого походження», — заявила Морган.

ТНО, що належать до поясу Койпера, рухаються навколо Сонця майже круговими орбітами, розташованими в площині екліптики — уявного плоского «диска», в якому обертаються навколо нашої зірки планети та інші об’єкти. Їх називають динамічно «холодними», оскільки з моменту свого формування вони практично не змінювали свого положення.

Інші ж ТНО сформувалися в просторі між Ураном і Нептуном, і до того, як ці планети змогли поглинути їх, гравітаційні резонанси витіснили їх у область далеко за межі орбіти Нептуна. Там вони утворили так званий «розсіяний диск» — сукупність об’єктів, що рухаються по сильно витягнутих орбітах із великим нахилом до площини Сонячної системи. Такі ТНО називають динамічно «гарячими».

Завдяки можливостям «Джеймса Вебба» вчені змогли визначити розподіл ТНО за розмірами. Під час спостереження у видимому діапазоні яскравість ТНО частково залежить від відбивної здатності його поверхні — властивості, що називається альбедо. Так, більший об’єкт із низькою відбивною здатністю може здаватися менш яскравим, ніж об’єкт меншого розміру, вкритий блискучим льодом, навіть якщо вони знаходяться на однаковій відстані від спостерігача.

Але в інфрачервоному діапазоні яскравість об’єкта залежить головним чином від його розміру, що дозволило точно визначити діаметри цих 27 транснептунових об’єктів.

Нагадаємо, нещодавно «Джеймс Вебб» виявив, що на Плутоні та супутнику Сатурна Титані відсутня загадкова довжина хвилі світла . Це відкриття натякає на те, що ці світи містять невідому молекулу, яка досі не була виявлена на жодному іншому світі Сонячної системи чи екзопланеті.

Політика