Яким повинно бути енергетичне перемирʼя: експерт попередив, що без гарантій воно стане пасткою для Києва

16 вересня 2026 р. 15:40

16 вересня 2026 р. 15:40

Енергетичне перемир’я може бути корисним для України перед зимою лише якщо воно буде взаємним, якщо його належно контролюватимуть і якщо буде відповідальність за порушення, наголошує директор енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, додаючи, що одностороння відмова від ударів позбавить Київ одного з найдієвіших важелів тиску на РФ. Та зараз ситуація така: перемир’я поки немає, а політична заява та можлива рамка переговорів — є.

"Перед опалювальним сезоном цивільна енергосистема України особливо вразлива. Росія може одночасно атакувати електростанції, підстанції, газовидобуток, сховища та теплопостачання. Наслідки безпосередньо відчують мільйони людей, — пише Омельченко про доцільність такого перемирʼя у матеріалі для ZN.UA « Трамп звинувачує Київ у дорогому дизелі. Хто насправді розгойдує ринок і що робити Україні ». — Гарантована пауза на опалювальний період дала б час завершити відновлення частини пошкодженої інфраструктури, накопичити обладнання та паливо, посилити захист і знизити ризик гуманітарної кризи".

Та автор наголошує, що у цьому питанні Україна та РФ мають різну вразливість: для Києва йдеться про забезпечення виживання міст і критичних сервісів, а для РФ — про нафтопереробку й експортну інфраструктуру, які є важливими, але не єдиними джерелами доходу та пального. І хоча Україна має перевагу у системному виборі найбільш вразливих і важливих вузлів російської економіки та цілеспрямованому доборі й розвитку засобів для їхнього ураження, паритету з РФ у далекобійних атаках досі немає.

"Росія може використати паузу для ремонту НПЗ і накопичення засобів ураження, а потім завдати концентрованого зимового удару, — попереджає експерт. — Коротка пауза в січні 2026-го не запобігла відновленню атак на українську енергетику. Це показує слабкість усних домовленостей без контролю та відповідальності".

Також Омельченко звертає увагу на різне тлумачення сторонами поняття "енергетична інфраструктура", пояснюючи, що Москва вимагає захисту своїх НПЗ, портів і паливних складів, але українські ТЕЦ чи підстанції вважає об’єктами військового призначення. Тож він перерахував, які аспекти повинна включати потенційна домовленість про енергетичне перемир'я :

• спільний письмовий перелік захищених об’єктів із точними категоріями та географічними координатами;
• незалежний моніторинг;
• швидке встановлення порушень;
• право України бити у відповідь;
• дедлайн — наприклад, 30 днів — за умови, що продовження домовленості буде можливим лише у випадку виконання її умов обома сторонами;
• пакет гарантій — додаткові засоби ППО, перехоплювачі, ремонтне обладнання, фінансування запасів, санкції за порушення;
• заборону використовувати угоду для легітимації окупації або обмеження законних дій України проти військових об’єктів.

"У разі відмови РФ надати дієві гарантії припинення атак СОУ доцільно посилити удари по російських НПЗ. Стратегічним орієнтиром може бути зниження переробки до 2,0–2,5 млн бар./добу й утримання її нижче 2,5 млн бар./добу щонайменше шість-вісім тижнів", — зазначає автор, додаючи, що це може призвести до переведення паливної системи РФ до зони екстремальної каскадної дезорганізації.

Більше матеріалів Володимира Омельченка читайте на ZN.UA.

Політика