Микола Карпюк загинув на фронті

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Микола Карпюк загинув на фронті

20 вересня 2026 р. 18:01

20 вересня 2026 р. 18:01

Микола Карпюк, співзасновник УНА-УНСО та колишній політв'язень Кремля, загинув на фронті в бою. Він був уродженцем села Великий Житин на Рівненщині. Йому було 62 роки. Про його загибель 20 вересня повідомили політик Артур Палатний, громадський діяч Юрій Гончаренко та колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун, повідомляє "Суспільне".

За словами Ягуна, Карпюк загинув 19 вересня. «Микола був із тих людей, для яких Україна була не словами, а частиною самого життя. Він зробив свій вибір давно і залишався йому вірним за будь-яких обставин. На його долю випало багато труднощів. Те, що могло зламати іншого, його не зламало. Він залишався собою — прямим, принциповим, небайдужим», — написав Ягун.

Гончаренко розповів, що менше місяця тому спілкувався з Карпюком щодо історії створення УНСО. За його словами, восени вони планували спільну справу. «Людина, яка все життя присвятила Україні, яка ніколи не гналася за славою, грошима чи посадами. Людина, яка витримала катування в російській тюрмі. Яку викрали в 2014, бо розуміли його вагу для національного руху України», — написав Гончаренко.

Палатний зазначив, що знав Карпюка особисто. «Навіть після 60 років він пішов воювати, захищати рідну землю. Бо для нього любов до України була не словами, а справою всього життя», – поділився він.

Інших подробиць щодо обставин і місця загибелі Карпюка не повідомляють.

Микола Карпюк народився 21 травня 1964 року у Великому Житині. Після школи працював токарем на рівненському заводі «Газотрон». З 1982 по 1984 рік проходив строкову службу. Потім повернувся до Рівного й працював на льонокомбінаті, заводі тракторних запчастин і знову на «Газотроні». Також був журналістом газети «Наша справа».

Карпюк очолював рівненський осередок Української національної асамблеї та був одним із керівників УНА-УНСО. У 1998 і 2002 роках балотувався до Верховної Ради за списками УНА-УНСО.

З 2000 по 2001 рік він брав участь в акції «Україна без Кучми», за що його засудили до 4,5 року ув'язнення. У 2015 році Європейський суд з прав людини постановив виплатити Карпюку компенсацію в 3 тис. євро через порушення його прав під час розгляду справи про події 9 березня 2001 року.

У березні 2014 року Карпюка затримали на кордоні з Росією. У 2016 році російський суд засудив його до 22,5 року ув'язнення за обвинуваченнями у злочинах, пов'язаних із першою чеченською війною. Карпюк заперечував участь у бойових діях у Чечні. Російська правозахисна організація «Меморіал» визнала його та Станіслава Клиха політичними в'язнями .

У російській тюрмі Карпюк провів п'ять років. У вересні 2019 року він повернувся в Україну під час звільнення з полону полоненими. Після цього продовжив громадську діяльність, а згодом пішов до ЗСУ.

Докладніше про обставини «чеченської» справи та звинувачення проти Карпюка і Клиха у статті ZN.UA « Перші полонені гібридної війни » пише журналістка Анастасія Станко .