Шахтар із Торецька поліг у бою за Донеччину. Згадаймо Олександра Димченка

05 жовтня 2026 р. 09:06

05 жовтня 2026 р. 09:06

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Димченка.

У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність загинув солдат, військовослужбовець Національної гвардії України 27-річний Олександр Димченко. Про це повідомляє « Главком » із посиланням на Виконавчий комітет Бориспільської міської ради .

Олександр Андрійович Димченко народився 26 жовтня 1998 року у місті Торецьк Донецької області. Після закінчення дев'яти класів загальноосвітньої школи №5 міста Дзержинська вступив до гірничого професійно-технічного закладу, де обрав професію, пов’язану з рідним краєм і шахтарською працею. Згодом пішов працювати на шахту.

Добрий, чуйний, товариський, активний, мав спокійний характер і водночас вмів знайти спільну мову з усіма. Мав багато друзів, які його поважали та до нього прислухалися. Навіть на передовій допомагав новим військовим «влитися у колектив», адаптуватися до нових. Полюбляв грати на гітарі, захоплювався футболом й намагався не пропускати матчі улюблених команд у Донецьку. «Дуже хороша дитина…», – розповідає згорьована мати.

«Для однокласників він запам’ятався активним, товариським, відкритим і щирим хлопцем. Він умів дружити, підтримати у складну хвилину, порадіти успіхам іншого. Його присутність у класі була помітною, а дружба – справжньою. Пам’ять живе у шкільних фотографіях, у спогадах однокласників, у розповідях друзів, у тихих словах учителів. Вона живе в рідній школі, де колись лунав його голос, у шахтарському краї, де він працював, і в Україні, за яку він віддав найдорожче – своє життя.

Олександр ,був дуже відповідальним й старанним як у шкільні роки (закінчив школу з гарними оцінками, брав активну участь у позашкільному житті – співав, танцював, грав у КВК), так і у дорослому віці. Був відзначений як один з кращих під час бойової підготовки серед інших побратимів, неодноразово командири доручали йому важливі завдання, адже знали, що йому можна довіряти і він зробить якнайкраще.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України був змушений покинути рідний Торецьк та переїхати у Краматорськ й розпочати нове життя. У серпні 2025 року приєднався до лав Національної гвардії України.

Після проходження навчання та бойового злагодження став на захист Донеччини, бо ж прагнув вигнати російських окупантів з рідної землі.

Завжди знаходив час вийти на зв’язок з батьками, будували плани та мріяли разом з коханою дівчиною…Та здійснитися цим планами і мріям не судилося. 9 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя захисника обірвалося.

Поховали захисника 24 вересня 2026 року на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.

« Главком » долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Політика