Вчені виявили гірський льодовик, який пережив останній льодовиковий період

10 жовтня 2026 р. 06:15

10 жовтня 2026 р. 06:15

Вчені заявили, що лід, який залягає на Тибетському нагір’ї, ймовірно, зберігався понад 128 тисяч років. Тобто він зберіг дані про унікальні кліматичні умови останнього льодовикового періоду, повідомляє SciTechDaily.

Дослідники вивчили льодові керни, зібрані на тибетському плато Гулія, і з’ясували, що найглибші шари льоду набагато давніші, ніж показували попередні дослідження. Якщо ці дані вірні, то зразки з плато Гулія є найдавнішими з усіх льодових кернів, коли-небудь видобутих у цьому регіоні, і є одним з найтриваліших літописів стану гірських льодовиків за межами полярних областей.

Під час попередніх досліджень вчені вже порушували питання про те, чи могли найдавніші льоди льодовика Гулія сформуватися ще до голоцену — епохи, яка почалася 12 тисяч років тому. Нове дослідження показує, що, принаймні, частина цього льоду значно старша і, можливо, сформувалася ще в період останнього льодовикового періоду.

«Якби в Тибеті зберігся лід лише голоценового періоду, це означало б, що великі льодовикові масиви часів останнього льодовикового періоду не збереглися до початку голоцену. Однак отримані дані свідчать про протилежне», — заявив провідний автор дослідження Лонні Томпсон із Полярного дослідницького центру імені Берда при Університеті штату Огайо.

Вчені порівняли льодові керни, отримані з льодовикового щита Гулія у 1992 та 2015 роках. Незважаючи на те, що зразки були відібрані з інтервалом у 23 роки, в обох випадках спостерігалися схожі закономірності у розподілі ізотопів кисню — хімічні варіації, що відображають умови навколишнього середовища в минулому. Цей збіг вказав на те, що кліматичні сигнали, зафіксовані в льоді, відтворювані й не є випадковими особливостями конкретного місця буріння або окремого зразка.

«Відтворюваність даних, отриманих на одному й тому ж льодовиковому щиті, надзвичайно важлива. Якщо через чверть століття вдається отримати ідентичні результати, це багато про що говорить про те, як змінювався лід із плином часу», — сказав Томпсон.

Визначити вік стародавнього льодовикового льоду складно, оскільки вченим потрібні надійні хронологічні маркери всередині замерзлих шарів. Під час аналізу льодових кернів із льодовика Гулія вчені використовували радіоактивні ізотопи берилію та хлору: завдяки відомій швидкості їхнього розпаду вони дають змогу зафіксувати сліди природних подій, що відбувалися в далекому минулому.

За допомогою цих ізотопів дослідники виявили хімічні ознаки, пов’язані з геомагнітною екскурсією Лашамп — масштабним збуренням магнітного поля Землі, що сталося понад 41 тисячу років тому. Ця подія слугує чітким часовим орієнтиром, що дозволяє точно відкалібрувати хронологію льодового керна.

Після цього вчені зіставили отримані дані з результатами аналізу ізотопного складу кисню в печерних відкладах з інших районів Тибетського нагір’я. Разом ці дані вказали на те, що найдавніші льоди льодовика Гулія могли сформуватися ще 128 тисяч років тому.

Раніше вчені з'ясували, чому Південний полюс замерз набагато швидше за Північний .

Політика