Україна може втратити $5 млрд експорту через зупинку металургії, – ЗМІ

13 жовтня 2026 р. 12:57

13 жовтня 2026 р. 12:57

Українська металургія наблизилася до критичної межі: великі підприємства зупинені або суттєво скоротили виробництво, а за негативного сценарію країна у 2027 році може не виробити жодної тонни сталі. Сукупні втрати експортних надходжень можуть сягнути $5 млрд, ще до $1,5 млрд може знадобитися на імпорт металопродукції для заміщення внутрішнього виробництва.

Одним із найпоказовіших прикладів стала ситуація на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Після чотирьох російських ракетних ударів компанія заявила, що не має можливості безпечно та стабільно відновити виробництво і наразі зосереджується на збереженні інфраструктури.

За словами директора зі зв’язків з держорганами компанії Олега Крикавського, головна тема переговорів з урядом зараз – доля працівників, можливий простій, звільнення та програми державної допомоги.

Він наголосив, що навіть за покращення безпекової ситуації відновлення виробництва потребуватиме від кількох місяців до кількох років. Окремі об’єкти можна відремонтувати швидше, але ризик повторних ударів робить такі інвестиції надзвичайно вразливими. «Потрібен час і потрібні безпекові умови», – зазначив Крикавський.

За оцінкою GMK Center, якщо ситуація не покращиться, виробництво сталі у 2026 році може залишитися на рівні близько 4,3–5 млн тонн, а у 2027-му Україна ризикує взагалі не виплавити сталі. Вже у серпні виробництво сталі вже впало приблизно вдвічі, у вересні могло становити 100–150 тис. тонн, а в жовтні галузь ризикує вийти на нульові показники, каже директор GMK Center Станіслав Зінченко.

Системні наслідки виходять далеко за межі самої металургії. У 2025 році ГМК забезпечував 5,5% ВВП України, 12% експорту та 30–40% залізничних і морських перевезень. Додатковою проблемою стане необхідність заміщати українську сталь імпортом. За оцінками GMK Center, така потреба може сягнути $1,5 млрд.

На тлі кризи представники галузі говорять про необхідність окремих рішень для великої промисловості, адже зараз більшість чинних державних програм не відповідають масштабу потреб великих підприємств.

Одним із можливих інструментів є страхування воєнних ризиків, яке могло б знизити вартість страхування та логістики. Ще один напрям – створення окремого фонду підтримки металургії за аналогією з міжнародними фондами, які використовувалися для відновлення енергетики. В такий спосіб можна залучити $200–400 млн для відновлення зруйнованої інфраструктури та обладнання на п’яти основних сталевих підприємствах.

Головний консультант НІСД Іван Ус уточнює, збитки галузі мають бути зафіксовані у Реєстрі збитків, а міжнародна допомога – спрямовуватися адресно на відновлення металургійних підприємств. Окремим пріоритетом для галузі залишається також збереження персоналу, адже люди та унікальні компетенції є одним із ключових ресурсів для майбутнього відновлення.

Таким чином, подальша доля металургії залежатиме від кількох базових умов: покращення безпеки, збереження кадрів, окремих програм підтримки, доступу до міжнародного фінансування та відновлення логістики. Без цього тимчасова зупинка підприємств ризикує перетворитися на довгострокову втрату частини промислового потенціалу країни.

Політика