За шість років кияни не відкликали жодного депутата Київради

20 жовтня 2026 р. 17:00

20 жовтня 2026 р. 17:00

За шість років роботи Київради 23 депутати достроково припинили повноваження. Виборці не відкликали жодного з них, а партії відкликали трьох. Навіть якщо кияни зберуть підписи, остаточне рішення ухвалює партія: саме так працює механізм відкликання місцевих депутатів. Про це йдеться в дослідженні громадської ініціативи «Голка».

Із 23 депутатів, які залишили раду, п'ятеро відмовилися від мандатів ще на початку каденції, 12 склали їх за власним бажанням, а ще троє померли або загинули. Серед них Олександр Омельченко, який помер від ускладнень після COVID-19, депутат від ОПЗЖ Сергій Мамоян, який загинув у ДТП, і Сергій Ільницький із «Європейської солідарності», який загинув, захищаючи Україну.

Партії ухвалювали рішення про відкликання депутатів у чотирьох випадках. Два випадки пов'язані з корупційними скандалами. «Слуга народу» відкликала Владислава Трубіцина після його виїзду за кордон під час корупційного розслідування. УДАР ухвалив рішення про відкликання голови земельної комісії Михайла Терентьєва після операції НАБУ «Чисте місто». Проте Терентьєв зберіг мандат завдяки судовій ухвалі про забезпечення позову. Щоб звільнити його з посади голови комісії, рішення суду не потрібне, але Київрада вже понад рік не ухвалює рішення про його звільнення.

Ще два відкликання не стосувалися корупційних скандалів. «Батьківщина» позбулася Михайла Ковальчука після його заяви, що мобілізація нібито не має юридичної сили. «Європейська солідарність» відкликала Володимира Левіна, офіційно пояснивши це «порушенням спільно виробленої позиції фракції».

За законом громадяни можуть ініціювати відкликання депутата. Для цього в Києві, за даними «Голки», потрібно зібрати близько 4 тис. підписів. Однак остаточне рішення все одно ухвалює партія. «Ми маємо парадоксальну ситуацію: кияни обирають депутатів, але фактично не можуть мати на них прямий вплив для захисту інтересів столиці», — зазначила голова громадської ініціативи «Голка» Ірина Федорів. Вона пропонує змінити правила: «Громада повинна мати право самостійно відкликати своїх представників без дозволу партій, але водночас і блокувати партійні рішення про відкликання тих депутатів, яким довіряє».

«Голка» також критикує Виборчий кодекс, який народні депутати ухвалили напередодні місцевих виборів. На виборах із відкритими списками конкуренція мала б точитися на двох рівнях: між партіями за голоси виборців і всередині партії за те, хто з кандидатів отримає мандат. Другий рівень не запрацював. Щоб піднятися у списку завдяки персональним голосам, кандидату в Києві треба було набрати 25% виборчої квоти, майже 1200 голосів. Це вдавалося одиницям. Якби поріг становив 5%, вистачило б близько 240 голосів, і порядок у списку справді визначали б виборці. Натомість місця кандидатів визначало партійне керівництво, яке ще до виборів розуміло, хто з кандидатів майже напевно отримає мандат.

Партії згадують про відкликання депутатів здебільшого тоді, коли навколо них спалахує скандал. У лютому 2022 року Владислава Трубіцина затримали під час отримання хабара : за версією слідства, він із спільниками брав гроші за перемогу в тендерах на розміщення кіосків у трьох районах Києва. Партія тоді повідомила, що депутат сам призупинив членство на час слідства.

Через три роки справа бізнесмена Дениса Комарницького зачепила голову земельної комісії Київради. За матеріалами суду, слідство вважає, що Комарницький залучив до схеми із землею , за якою група осіб отримувала права на привабливі ділянки, депутата Михайла Терентьєва та депутатку Олену Марченко.

Про те, за якими схемами Київрада поновлювала оренду землі й передавала ділянки під забудову, у статті ZN.UA " Від туалетних схем до генплану по-шанхайськи. За якими схемами влада Києва працювала п'ять років? " розповідає експерт з питань містобудування, аналітик громадської ініціативи «Голка» Георгій Могильний .

Політика