Представники Трампа вишпетили Зеленського через його різкі заяви — The New York Times

21 жовтня 2026 р. 23:30

21 жовтня 2026 р. 23:30

Правила взаємодії з президентом Трампом для іноземних лідерів цілком зрозумілі: він може ображати вас скільки завгодно. Але горе вам, якщо ви наважитеся відповісти. І це як ніхто знає президент України Володимир Зеленський, якому вже неодноразово доводилося проходити через подібні дипломатичні випробування. Однак цього тижня під час закритої зустрічі з переговорниками Трампа в Осло він отримав особливо виразне нагадування, пише The New York Times.

У вівторок спецпосланець президента США Стів Віткофф і його зять Джаред Кушнер дорікнули Зеленському за різкі висловлювання у відповідь на критику з боку Трампа. Вони заявили українському президенту, що його поведінка розлютила американського лідера, повідомило джерело, обізнане зі змістом розмови.

Під час обговорення Зеленський часом заперечував американцям, коли ті висловлювали претензії щодо його окремих заяв.

«Я ніколи такого не говорив», — наполягав український президент в один із моментів, розповів співрозмовник, який погодився поділитися подробицями на умовах анонімності, оскільки розмова була приватною.

Однак Зеленський, очевидно, зрозумів послання.

Коли після зустрічі він вийшов до журналістів, його тон був стриманим. Український президент намагався позитивно оцінити переговори , водночас уникаючи повторення своєї нещодавньої критики Трампа.

«Ми вдячні американській стороні», — сказав Зеленський, згадавши відновлення американської розвідувальної допомоги.

Він повідомив, що дорогою до Осло розмовляв із державним секретарем США Марко Рубіо й отримав «позитивні сигнали від американської сторони». Зустріч із Віткоффом і Кушнером він також назвав «дуже конструктивним діалогом».

«Але він був дуже конструктивним, тому що всі ми хочемо миру: Україна, Європа, Сполучені Штати», — додав Зеленський.

Дипломатія односторонніх образ

Дипломатичний підхід, за якого критикувати дозволено лише одній стороні, певною мірою працює на користь Трампа.

Його агресивна манера спілкування змушує багатьох світових лідерів уникати конфронтації, побоюючись відповідних дій або навіть нових мит — залежно від настрою американського президента.

Трамп вимагає від інших шанобливого ставлення, але сам рідко демонструє його у відповідь. Виняток він робить переважно для тих, хто погоджується з його побажаннями, або для лідерів, прихильності яких прагне домогтися.

Серед останніх особливе місце посідають автократи — російський диктатор Владімір Путін, голова Китаю Сі Цзіньпін і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин.

Контраст між ставленням Трампа до авторитарних правителів і демократично обраних лідерів став ще помітнішим наступного дня після зустрічі в Осло, коли Віткофф прибув до Санкт-Петербурга для переговорів.

Домігшись звільнення американця, який перебував в ув'язненні в Росії, Віткофф назвав Путіна «гуманістом», хоча російський президент перебуває в міжнародному розшуку за ордером на арешт за воєнні злочини.

Зеленський став одним із небагатьох світових лідерів, які часом відкрито заперечують Трампу.

Однак українському президенту доводиться ретельно зважувати, наскільки далеко він може зайти, оскільки його країна, захищаючись від російського вторгнення, залишається залежною від американської допомоги.

Що відбувалося за зачиненими дверима в Осло

Зустріч в Осло мала на меті згладити черговий конфлікт між Вашингтоном і Києвом.

Віткофф зупинився в норвезькій столиці дорогою до Санкт-Петербурга. Кушнер, який захворів, не супроводжував його особисто, але долучився до переговорів через відеозв'язок.

Останній розворот Трампа в бік Москви породив численні припущення, що він може бути пов'язаний із майбутніми проміжними виборами до Конгресу США.

Однак, за словами джерела, обізнаного зі змістом зустрічі, Віткофф і Кушнер під час розмови із Зеленським довго й докладно заперечували будь-який зв'язок між зміною американської політики та внутрішньополітичними обставинами.

На зустрічі Зеленського підтримували двоє союзників: господар переговорів, прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре, та президент Фінляндії Александр Стубб.

Обидва є послідовними прихильниками України й, як і більшість європейських лідерів, не поділяють прихильнішого ставлення Трампа до Росії. Водночас вони намагаються зайвий раз не провокувати американського президента.

«Я радий, що сьогодні нам вдалося зібратися, з'ясувати деякі питання й погодитися, що зараз найважливіше — дивитися вперед», — сказав Стьоре.

«Немає жодної користі від того, щоб знову заглиблюватися в те, що було сказано вчора чи тиждень тому. Зараз нам справді потрібно зосередитися на тому, що попереду», — додав він.

Стубб висловив сподівання, що взаємні суперечки з Вашингтоном тепер припиняться.

«Сьогодні був успішний день, а завтра почнеться новий. Сподіваюся, ми не робитимемо кроків назад», — сказав фінський президент.

Саме Стьоре і Стубб організували зустріч в Осло, сподіваючись повернути мирні переговори в конструктивне русло.

За словами двох європейських посадовців, ситуація, за якої Віткофф поїхав би до Росії на зустріч із Путіним, попередньо не побачившись із Зеленським, виглядала б украй невдало з дипломатичного погляду.

Водночас вони визнали, що переговори в Осло не здатні повністю розв'язати фундаментальні суперечності. Проте реальної альтернативи американському лідерству в мирному процесі немає.

Американець, близький до переговорів, розповів, що учасники провели відверту, але шанобливу розмову, яка дозволила «розрядити атмосферу» й рухатися далі.

Він також застеріг, що публічна критика Трампа з боку Зеленського може відповідати короткостроковим політичним інтересам українського президента, але зрештою шкодить довгостроковій меті України — завершенню війни.

Чому світові лідери дедалі частіше відповідають Трампу

Перед подібним вибором опиняються багато світових лідерів, особливо під час другого президентського терміну Трампа.

Їм доводиться вирішувати, коли відповідати американському президенту на його нападки, а коли стримати власну гордість, щоб не провокувати новий конфлікт.

Упродовж багатьох років президенти й прем'єр-міністри союзних США держав намагалися будь-якою ціною не розгнівати Трампа, який зазвичай віддає перевагу ескалації, а не примиренню.

Однак останніми місяцями, особливо після його погроз захопити Гренландію минулої зими, світові лідери почали демонструвати менше покірності й більше готовності відстоювати власну позицію.

Одним із найпомітніших прикладів став прем'єр-міністр Канади Марк Карні, який відмовився поступатися тиску Трампа, спрямованому на отримання торговельних поступок від північного сусіда США.

Замість того щоб відступити, як це часто робили лідери під час першого президентського терміну Трампа, Карні вирішив «дати відсіч» і запровадив дзеркальні мита у відповідь.

Однак ситуація Зеленського значно складніша.

Трамп негативно ставився до України ще під час свого першого президентського терміну. А невдовзі після свого повернення до влади він влаштував Зеленському гостру публічну суперечку в Овальному кабінеті. Тоді Зеленський продемонстрував, що не боїться заперечувати американському президенту.

Про історію конфлікту обох лідерів та про те, чому Трамп не критикує Путіна , йшлося у статті Politico.

Політика