Не всім очевидно, що безпека України — передумова для подолання інших великих загроз: як пояснити це Європі

22 жовтня 2026 р. 11:22

22 жовтня 2026 р. 11:22

Експерти з політичних та безпекових питань застерігають, що РФ веде проти європейців так звану тіньову війну, а Україна — відіграє ключову роль для безпеки Європи. Та попри це на виборах набирають сили партії, що подають ситуацію геть інакше, а Україну нагальним питанням вважають далеко не всі. Чому так відбувається і що з цим робити, у статті « Якщо Росія переможе: майбутнє Європи, про яке її лідери говорять надто мало » розповів імецький історик і політолог Томас Вайє .

Що стосуються противників підтримки України, то вони зосередили свою увагу на основному аргументі. В його основу вони вкладають те, що виглядає ніби благонамірена турбота про власні інтереси.

Як зазначив Вайє, цей аргумент звучить приблизно так: «Наша країна витрачає надмірно багато зусиль на цю підтримку. Десятки мільярдів не зупинили війни. Натомість наші обмежені ресурси слід витрачати на власних громадян. До того ж ми недостатньо сильні, щоб протистояти Росії. Гуманітарна допомога — так, сильніша армія для нас самих — так, але в цю війну не варто втручатися. Якщо Україна зрештою опиниться в російській сфері впливу, це, може, й прикро. Зате ми принаймні не наражаємо на небезпеку себе! Навіщо нам розорятися й жертвувати власною безпекою заради них?».

На думку автора, аби цьому якось протидіяти варто критично поглянути на самих себе, а не пояснювати відповідну позицію виключно російською дезінформацією, страхом політиків перед наступними виборами, незбагненним відчуттям безпеки на Заході чи союзом правих і лівих популістів із Кремлем. Саме так, додає Вайє, можливо, вдасться знайти аргументи для великої кількості тих, хто ще вагається.

«Об’єктивно кажучи, Росія — не єдина екзистенційна загроза для Європи. Інші ризики також потребують нагальних дій (залежно від політичних поглядів, серед них можна назвати борги, екстремізм, неконтрольовану міграцію, зміну клімату, ШІ, прірву між багатими й бідними, зловживання соціальними виплатами)! Не всі вважають, що саме Україна — найнагальніше питання. Адже факти можна тлумачити по-різному. Не для всіх очевидно, що Росія давно має намір напасти на Європу. Можливо, атаки на європейську інфраструктуру мають на меті лише відбити в Європи бажання підтримувати Україну, і не більше?», — додає автор.

Також за словами Вайє, не всі вірять і в те, що посилена підтримка Києва змусить Москву відступити. Заяви росіян, на кшталт «Київ за три дні» не справдилися. Але ж і союзники України помилялися, коли прогнозували, що у Росії скоро мають закінчитися ракети й гроші, чи вважали, що для перемоги Києву не вистачає лише певних систем озброєння.

«Не для всіх одразу очевидно, що безпека України — передумова для подолання інших великих загроз. Адже зараз підтримка Києва потребує ресурсів, які необхідні деінде. Як цьому протидіяти? Ні в кого немає монополії на об’єктивну істину. Як наголошує соціолог Єнс Беккерт, уявлене майбутнє не може бути істинним чи хибним, бо воно ще не настало. Воно може бути лише переконливим чи непереконливим. Існують конкурентні образи можливого майбутнього», — зазначає Вайє.

Автор додає, що на думку Беккерта, щоб переконати, що настання уявленого майбутнього має досить високу ймовірність, потрібні:

• історія, яка логічно послідовна, спирається на факти, риторично відточена й залишає реципієнтам простір для власних уявлень;
• «оповідачі», які заслуговують на довіру слухачів завдяки своїй експертизі, становищу й впливу, манері подачі чи вчинкам. Особливо переконливі оповідачі з того самого середовища, що й слухачі.

Раніше ЗМІ повідомляли, що країни ЄС обговорюють те, як Євросоюз повинен реагувати на масштабну гібридну атаку , внаслідок якої можуть загинути люди. Така ситуація, за словами дипломатів та чиновників ЄС, виглядає дедалі ймовірнішою.

Водночас голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драгоне зауважив, що Альянс прагне реагувати на гібридні загрози Росії зважено та адекватно, так, щоб уникнути ескалації. Та він запевнив, що у випадку прямої атаки на одного з членів буде активізовано 5-ту статтю Договору про колективну оборону.

Політика