491 день в ізоляції та перша у світі евакуація дроном: історія порятунку воїна Костянтина Власенка

23 жовтня 2026 р. 12:56

23 жовтня 2026 р. 12:56

Воїн 30-ї окремої механізованої бригади Костянтин Власенко 491 день виконував бойове завдання на позиції, залишившись зрештою сам після загибелі побратима. Через важкі поранення він втратив обидві ноги, одну з яких ампутував собі сам, але продовжував вести спостереження та виходити на зв’язок. Згодом українські військові організували його евакуацію повітряним дроном — такий спосіб порятунку бійця з позиції застосували вперше у світі.

Адвокатка та військовослужбовиця Євгенія Закревська, голова колегії «Адвокатської дорадчої групи», відреагувала на історію Власенка у Facebook. Вона порівняла її з фільмом Стівена Спілберга «Врятувати рядового Раяна», наголосивши, що реальний порятунок українського бійця вразив її значно сильніше за художній сюжет.

«Порівняно з реальною історією Костянтина — це надумана дешева мелодрама, рожеві соплі. Хай пробачить мені Спілберг — певно, у світі просто не було вартісних сюжетів до нашої війни», — написала Закревська.

За словами Закревської, у кінематографі саму сутність порятунку своїх «спотворили до неможливості», тоді як у реальності нинішньої війни цей мотив є простим, наскрізним і безумовним. Вона також відзначила витривалість, почуття гумору та людяність військовослужбовця, які він зберіг попри тривалу ізоляцію, біль і втрату обох ніг.

Власенко родом із Кривого Рогу. До повномасштабного вторгнення він працював на гірничо-збагачувальному комбінаті, а до війська долучився добровільно, попри бронювання від мобілізації та відсутність попереднього військового досвіду.

В інтерв’ю головному редактору «Цензор.НЕТ» та командиру роти БпЛА 23-го штурмового полку другого корпусу Національної гвардії «Хартія» Юрію Бутусову військовий розповів, що близько десяти місяців провів у бетонній дренажній трубі, облаштованій під укриття. Разом із побратимом вони намагалися покращити умови перебування під землею та підготувати позицію до ротації, однак через активність російських безпілотників військові, які мали їх замінити, не могли дістатися до них.

Згодом українські бійці спробували вийти з позиції, оскільки укриття затопило. Під час перебування в пошкодженій школі, де вони шукали прихисток, російський дрон атакував військових, і Власенко дістав поранення обох ніг.

Його побратим загинув 16 лютого, у день свого 50-річчя. Власенко залишився сам, накрив тіло товариша та продовжив виконувати завдання, попри власні травми й дедалі важчий фізичний стан. За словами військового, після загибелі побратима він відмовився від подальших спроб евакуації, оскільки бійці, які намагалися дістатися до нього, також гинули.

«Я сказав, що не потрібно по мене йти. Так я краще хай би один загинув, ніж інші б далі гинули», — розповів Власенко.

Через поранення ліва стопа Власенка почала відмирати. У квітні вона відокремилася сама, а в травні військовий вирішив ампутувати праву ногу, оскільки кістка виступала крізь пошкоджені тканини й заважала йому пересуватися.

«Кажу командиру: “Можеш мене привітати. У мене тепер немає плоскостопості і 44-го розміру ноги», — пожартував Власенко та додав, що любить чорний гумор.

Залишившись без ніг, Власенко викинув їх через вікно укриття. Боєць пригадує, що коли після затяжних холодів нарешті потепліло, він виповз назовні та подивився в бік викинутих решток. Замість звичних для таких обставин мух він нарахував зо дві сотні великих чорно-помаранчевих метеликів.

Коментуючи цю історію, Закревська зауважила, що раніше чула про метеликів від керівника пошукової місії «Плацдарм» Олексія Юкова, який загинув у серпні цього року під час ексгумації тіл на лінії зіткнення. Він розповідав, що скупчення метеликів є для пошуковців чіткою ознакою місцезнаходження останків загиблих воїнів, а самі вони сприймаються як душі полеглих. Закревська написала: «Але я думала то метафора... аж ні...»

Попри ампутацію обох ніг, Власенко продовжував спостерігати за обстановкою та передавати командуванню інформацію. Він не знає, чому інфекція не поширилася далі, адже з медикаментів мав переважно знеболювальні та протизапальні препарати, які йому скидали з дронів.

В умовах тривалої ізоляції важливим для нього залишався зв’язок із побратимами. Власенко чекав на щогодинні доповіді інших військових по рації, щоб чути голоси й не почуватися цілком самотнім.

«Я кожну годину чекав, щоб доповідь була. Це для мене було щастя, що я не один, що я когось чую», — поділився Власенко.

Командування продовжувало підтримувати бійця, передаючи йому їжу, воду, цигарки, шоколад і медикаменти. Дружина Тетяна також намагалася підтримати чоловіка. Одного разу разом із посилкою йому передали роман Стівена Кінга «Чужак», адже Власенко любить творчість письменника.

Російські військові неодноразово закликали Власенка здатися. Для цього вони скинули на позицію гучномовець із записом, у якому стверджували, що українські побратими не зможуть його врятувати, та пропонували залишити пляшку або банку на вікні як знак згоди на полон.

Власенко відповів відмовою, передавши українському командуванню інформацію про ворожі спроби переконати його здатися. Згодом російські дрони завдали ударів по його укриттю, і військовий сховався під чавунними решітками печі, де й залишався до евакуації.

«Я звідти вилазив, туда залазив і вів, так би мовити, бойове спостереження», — додав Власенко.

План порятунку готували за участю кількох підрозділів і фахівців. За словами Власенка, звести всі елементи операції докупи вдалося начальнику розвідки з позивним Алекс, а командири та побратими залучили додаткові сили й засоби для евакуації. Перед операцією військовому скинули спеціальне сидіння з карабінами та телефон із відеоінструкцією.

«Як тільки я причепився, то показав окей і “I love you” — сердечко, їм в камеру», — розповів Власенко.

Під час евакуації безпілотник переніс його через річку Оскіл із лівого берега на правий, до українського тилу. За словами Бутусова, дрон летів на висоті приблизно 100–120 метрів. Операцію тоді прикривали інші українські безпілотники, один із яких збив російський перехоплювач.

Військовослужбовець зізнався, що найбільше боявся впасти у воду, оскільки не вміє плавати, але висоти не боявся. Після успішного приземлення він опинився на підконтрольній Україні території та потрапив до лікарні.

Власенка подали на звання Героя України. Командир 10-го армійського корпусу відвідав його в шпиталі й вручив орден Богдана Хмельницького III ступеня, яким бійця нагородили ще у травні. Військових 2-го механізованого батальйону 30-ї бригади, які спланували й провели операцію, також представили до державних нагород.

Наприкінці вересня в Міністерстві оборони повідомили про перше успішне застосування амфібійного роботизованого комплексу (НРК) однією з механізованих бригад ЗСУ. Платформа здолала понад 40 кілометрів комбінованого маршруту суходолом і водою, доставивши військовим боєприпаси та їжу. Подібні комплекси допомагають забезпечувати бійців на фронті, адже річки, канали, болота та інші водні перешкоди можуть ускладнювати або повністю блокувати рух звичайних НРК.

Політика