ДНК без кісток: вчені зробили незвичайне відкриття в печері Іспанії

25 жовтня 2026 р. 03:52

25 жовтня 2026 р. 03:52

Міжнародна команда науковців виявила людську ДНК у ґрунті іспанської печери Ель-Мірон, хоча у дослідженому археологічному шарі не було жодних людських кісток чи зубів. Генетичний матеріал віком приблизно 22 тисячі років допоміг встановити походження давніх мешканців Європи та з'ясувати, як вони пережили найхолодніший період останнього льодовикового періоду.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому 23 жовтня в журналі Science Advances. Роботу провела міжнародна команда під керівництвом Віденського університету.

Одне з найбільш незвичайних відкриттів науковці зробили в печері Ель-Мірон, розташованій у регіоні Кантабрія на півночі Іспанії.

Дослідники проаналізували відкладення, що сформувалися приблизно 22 тисячі років тому, під час останнього льодовикового максимуму — періоду, коли величезні льодовикові щити вкривали значні території Північної півкулі.

Попри відсутність людських скелетних решток у дослідженому шарі, вченим вдалося виділити з ґрунту достатньо ядерної ДНК людини, щоб визначити її генетичне походження.

Це стало можливим завдяки аналізу так званої седиментної ДНК — генетичного матеріалу, який зберігається у відкладеннях. Такі сліди можуть залишатися після перебування людей або тварин на певній території навіть тоді, коли їхні кістки не збереглися.

За словами одного з керівників дослідження, антрополога Рона Пінхасі, цей метод дозволяє отримувати генетичну інформацію про періоди, для яких археологи не мають людських останків.

Знайдена ДНК показала, що генетична лінія давніх мешканців Західної Європи зберігалася на Піренейському півострові навіть під час найсуворіших кліматичних умов льодовикового періоду .

Це підтверджує припущення, що територія сучасних Іспанії та Португалії була своєрідним притулком для давніх людей, які переживали різке похолодання.

Давні європейці виявилися тісніше пов'язаними, ніж вважалося

Знахідка в Ель-Мірон стала лише частиною масштабнішого дослідження генетичної історії Європи.

Науковці вивчали людей граветської культури, яка існувала приблизно 34–25 тисяч років тому. Її представники населяли значні території Європи, виготовляли кам'яні та кістяні знаряддя, створювали прикраси й предмети мистецтва.

Раніше генетичні дослідження свідчили, що населення Західної та Східної Європи в той час належало до відносно відокремлених груп.

Однак нові дані поставили це уявлення під сумнів.

У печері Істюріц на південному заході Франції дослідники проаналізували останки жінки, яка жила приблизно 30 тисяч років тому. Її геном став найдавнішим на сьогодні набором геномних даних сучасної людини такого масштабу, отриманим для південно-західної Європи.

Аналіз показав, що більша частина її генетичного походження була пов'язана із західноєвропейськими популяціями. Водночас вона мала генетичні компоненти, характерні для давніх мешканців Центральної та Східної Європи.

За допомогою генетичного моделювання вчені встановили, що відповідний обмін генами міг відбуватися приблизно 32 500–31 500 років тому.

Це означає, що давні європейські популяції підтримували зв'язки на великих відстанях, попри географічні та кліматичні перешкоди. Дослідники припускають, що печера Істюріц могла бути одним із місць зустрічі різних груп людей, які пересувалися між регіонами Європи.

Що ще вдалося дізнатися про людей льодовикового періоду

Додаткові генетичні дані вчені отримали з печери Чуфін на півночі Іспанії. Вони також підтвердили, що населення із західноєвропейським генетичним походженням зберігалося в цьому регіоні протягом тисячоліть.

Ще одну цікаву знахідку дослідили на півдні Італії.

Науковці проаналізували ДНК двох давніх людей, останки яких знайшли поблизу міста Остуні. Найімовірніше, це були мати та її ненароджений син.

Генетичний аналіз показав, що батько дитини, ймовірно, походив із тієї самої давньої популяції, що й мати. Однак батьки не були близькими родичами.

Це свідчить про те, що навіть усередині давніх спільнот могли існувати достатньо широкі шлюбні зв'язки, які обмежували близькоспоріднене схрещування.

Нове дослідження показує, що історію давніх людей можна відновлювати навіть за відсутності їхніх скелетів. Завдяки сучасним методам аналізу ДНК звичайний печерний ґрунт може зберігати інформацію про населення, яке мешкало на певній території десятки тисяч років тому. Крім того, результати змінюють уявлення про життя людей під час льодовикового періоду.

Попри суворий клімат і величезні відстані, давні мешканці Європи не були повністю ізольованими. Вони підтримували генетичні зв'язки між різними регіонами, а окремі популяції зберігалися протягом тисячоліть навіть у періоди найсильнішого похолодання.

Науковці планують поєднувати аналіз ДНК із дослідженням давніх білків, щоб дізнатися більше про перші хвилі розселення сучасних людей Європою та їхню взаємодію з навколишнім середовищем.

Політика