Менш як 1% Антикорупційної стратегії блокує її ухвалення: які норми не влаштовують депутатів

26 жовтня 2026 р. 15:22

26 жовтня 2026 р. 15:22

У жовтні Верховна Рада вдруге за осінь прибрала з порядку денного Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки. Після узгодження трьох законопроєктів та зауважень відомств і парламентських комітетів з’явився доопрацьований документ №15230-д, який підтримав антикорупційний комітет Ради. Однак голосів за нього досі немає. За оцінкою співрозмовника, обізнаного з підготовкою стратегії, положення, що викликають найбільший спротив, становлять менш як 1% її тексту. Саме через ці норми парламент не може перейти до голосування, пишуть у статті « 25 мільярдів за право контролювати силовиків. Чому Рада блокує Антикорупційну стратегію » Катерина Бутко та Мартина Богуславець .

Передусім ідеться про перегляд так званих поправок Лозового, зміни до статті 49 Кримінального кодексу щодо строків давності та розширення підслідності НАБУ. Ці механізми визначають строки досудового розслідування, умови звільнення від кримінальної відповідальності через сплив строків давності та коло справ, які розслідує бюро. Від них залежить, чи дійде кримінальне провадження до суду й чи буде обвинувачення розглянуто по суті.

Найчутливішим для самих депутатів виявилося питання повноважень керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Стратегія передбачає, що він зможе самостійно вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про можливі злочини народних депутатів. Нині це повноваження належить генеральному прокурору або особі, яка виконує його обов’язки.

Різниця принципова : генпрокурора призначає президент за згодою Верховної Ради, тоді як керівника САП обирають за результатами окремого конкурсу. Запропонована зміна усунула б залежність початку розслідування щодо депутата від рішення посадовця, призначення якого безпосередньо пов’язане з політичною владою.

Показовою авторки називають позицію депутатки від «Слуги народу» Ольги Василевської-Смаглюк, яка запропонувала відкласти це питання до наступного скликання парламенту.

«Розробити норму про самостійне внесення відомостей в ЄРДР по нардепах антикорупційним прокурором ми доручимо депутатам наступного — Х скликання. А коли воно буде — невідомо, може, вже й 2030 рік пройде», — заявила Василевська-Смаглюк.

Оскільки за воєнного стану парламентських виборів не проводять, таке рішення означало б відтермінування змін на невизначений строк.

Ще одна суперечка стосується участі міжнародних експертів у конкурсах та оцінюванні роботи антикорупційних органів. Прихильники цього механізму вважають його запобіжником від політичного впливу на добір керівництва НАБУ, САП і НАЗК. Опоненти наполягають, що призначення українських посадовців має залишатися рішенням українських інституцій без вирішальної участі міжнародних представників.

Не менш гостре питання — призначення керівників правоохоронних органів. Стратегія передбачає конкурсний підхід до добору генерального прокурора, зміну процедури відбору директора ДБР та поступовий перехід до конкурсного призначення керівництва Національної поліції.

Найчутливіша посада — генеральний прокурор. Конституційні повноваження президента й Верховної Ради щодо його призначення залишаються незмінними. Суперечка стосується того, хто і за якими правилами визначатиме кандидатуру.

План Ukraine Facility передбачає комплексну реформу та деполітизацію прокуратури, але прямо не вимагає конкурсу на посаду генпрокурора. Віцепрем’єр із євроінтеграції Всеволод Ченцов уже заявив, що не бачить ні необхідності, ні можливості проводити такий конкурс. Водночас у плані Качки — Кос його передбачено окремо.

Авторки вважають, що збереження чинного порядку добору генпрокурора дозволяє Банковій утримувати важелі впливу на кримінальні провадження, зокрема щодо представників антикорупційних органів. Відкритий конкурс, на їхню думку, міг би стати кроком до деполітизації прокуратури.

Щодо ДБР, то, за інформацією джерел, противники реформи прагнуть зберегти можливість призначити нового директора без відкритого конкурсу. За словами співрозмовника, у переговорах фігурує перспектива збереження нинішньої моделі впливу на бюро ще на сім років. Конкурсні процедури для керівництва Нацполіції також обмежили б можливості кадрових призначень виключно рішеннями виконавчої влади.

Окремий спротив викликає реформа адвокатури , яка зачіпає інтереси керівництва Національної асоціації адвокатів України на чолі з Лідією Ізовітовою, що очолює її з 2012 року, та пов’язаних із ним депутатів. Саме в цій системі знайшов собі прихисток колишній керівник офісу президента Андрій Єрмак, який активізував діяльність серед військових, намагаючись вибудувати собі нову репутацію . Отже, йдеться не лише про правила адвокатського самоврядування, а й про збереження впливу на нього.

Авторки наголошують: стратегія поки що не змінює законодавства. Конкретні реформи доведеться ухвалювати окремо, а заходи та строки їх реалізації — визначати в Державній антикорупційній програмі. Однак навіть зобов’язатися провести ці зміни депутати наразі не готові.

Раніше НАЗК попередило, що Україна ризикує не отримати близько 420 млн євро фінансової підтримки ЄС , якщо Верховна Рада не ухвалить Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки. Її затвердження є одним із зобов’язань України за програмою Ukraine Facility.

Політика