Ексдетектив НАБУ Тарас Лікунов: «Бек-офіс в «Укрзалізниці» був на 100 відсотків ідентичним до бек-офісу „Енергоатому“»

27 жовтня 2026 р. 17:18

27 жовтня 2026 р. 17:18

На початку жовтня Вищий антикорупційний суд затвердив угоду з колишнім радником офісу президента та співробітником СБУ Артемом Шилом у справі про розкрадання в АТ «Укрзалізниця» (УЗ). Справа стосується функціонування в УЗ бек-офісу, який регулював тендерні закупівлі трансформаторів та кабелів, які відбувалися у 2021–2023 роках. Сума збитків для держави у схемах становила 182 млн грн.

За час, поки розслідували справу, парламент намагався позбавити повноваженнь Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), СБУ та Офіс генпрокурора оголосили підозри двом детективам Національного антикорупційного бюро (НАБУ) — Руслану Магамедрасулову та Віктору Гусарову, що їх потім заарештували київські районні суди та кинули в СІЗО.

Паралельно з арештами детективів восени минулого року Служба безпеки провела обшуки в тих, хто розслідував справу Шила. Це четверо колишніх детективів, які нині працюють у Департаменті корпоративної безпеки «Укрзалізниці».

Один із них — Тарас Лікунов. Колишній прокурор Волинської області, прийшов у НАБУ в першому наборі детективів, а зараз очолює управління службових перевірок із взаємодії з правоохоронними органами і кадрову безпеку в УЗ. Лікунов разом із колегами розслідував справи «братів Дубневичів», одеських організованих злочинних груп, де фігурує колишній мер міста Геннадій Труханов, бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Грановського. А також бек-офіс «Укрзалізниці», який організував Шило.

Перехід детективів НАБУ, котрі розслідували корупцію в «Укрзалізниці», на роботу в саму компанію свого часу викликав неоднозначну реакцію. Чому вони вирішили працювати там, де ще недавно викривали корупційні схеми, і що їм вдалося змінити? Ці питання досі залишалися без достатніх публічних пояснень.

Сьогодні Лікунов дивиться на НАБУ вже ззовні і може оцінювати те, що відбувається в інституції, з певної дистанції. Зокрема й роль її керівництва.

Загалом історія «Укрзалізниці» — один із прикладів того, як досвід і практики НАБУ виходять за межі самого Бюро. Поки його опоненти критикують призначення колишніх детективів на ключові посади в державних структурах, ці люди, можливо, поступово змінюють сам генетичний код держави. Чи вдасться їм це, чи система зрештою змінить їх самих — питання відкрите.

Про бек-офіси, зміни в «Укрзалізниці» та погляд на НАБУ зсередини й ззовні — в інтерв’ю Тараса Лікунова.

Про НАБУ та роль керівника

— Пане Лікунов, почнімо із самого початку. Що 2015 року змусило прокурора прокуратури Волинської області кинути все і йти працювати в НАБУ?

— Це був шанс долучитися до активних змін у країні. На той момент я вже пропрацював три роки в прокуратурі і зрозумів, що перспективи там дуже туманні. Робота була цікава, але її перетворили на фікцію та формалізм.

Бо в прокуратуру я прийшов з університету, де вчив, як прокурор має охороняти право. Але на роботі тобі кажуть: «КПК для дурака, а ти слухай, як прокурор скаже». І це казали керівники міської прокуратури. Може, й жартома, але це дуже життєвий жарт.

У Бюро високі стандарти доброчесності. Зрозуміло, що янголів серед детективів немає. Всі помиляються. Однак рівень доброчесності та професійності не можна порівняти з іншими слідчими органами.

Я не очікував і не думав, що НАБУ дотягнеться до такого рівня розслідувань у країні, який ми маємо на сьогодні. Я йшов у Бюро як у невідомість. Коли пройшов конкурс і вирішив звільнятися з прокуратури, мене викликав заступник прокурора і запитав, чому я йду, бо це, за його словами, неконституційний орган і його розженуть за два роки.

І коли став детективом, отримав нову роботу, то думав, що для мене все найскладніше закінчилося. Був такий рівень наївності 2015 року. Тоді це був лише початок. І перші справи, які ми реалізовували, повернули нас до реальності дуже швидко.

— Основа НАБУ — це команда детективів, тоді як роль директора передусім стратегічна та представницька. Водночас вимоги до керівника антикорупційного органу мають бути особливо високими. Колишній генпрокурор Руслан Кравченко, якому може загрожувати підозра у причетності до прикриття діяльності шахрайських кол-центрів, після втечі з України публікував у своєму Telegram-каналі матеріали розслідування щодо директора НАБУ Семена Кривоноса. Чи вважаєте ви, що Кривонос усе ж має публічно й по суті відповісти на ці закиди? І як ця ситуація, на вашу думку, вплинула на НАБУ?

— Від вибору, куди має рухатися НАБУ, багато чого залежить. А цей вибір залежить від керівника команди. 90 відсотків роботи Бюро — це робота детективів, на яку директор, безумовно, може впливати через свою адміністративну посаду. Однак його вплив набагато менший, ніж вплив прокурора, наприклад. І прокурор — це ключова особа в будь-якому розслідуванні, незалежно від того, чи це звичайне кримінальне провадження, чи справа, пов’язана з корупцією.

НАБУ не буде керувати людина, котра не відповідає стандартам доброчесності самого Бюро. І зараз колектив НАБУ сформував стандарт доброчесності, який, наче живий організм, застосовує процедури імунітету і просто випльовує із цього соціуму тих, хто не відповідає стандартам.

Подивімося на факти, що їх звідкись дістав Кравченко. Наскільки вони впливають на будь-які розслідування детективів? Як це впливає на розслідування у межах спецоперацій «Карфаген», «Мідас» чи «Форест Гамп»? На мою думку, абсолютно не впливають. Чи можемо ми знайти кришталево чистих людей на всі посади в країні? Мабуть, таких немає.

Тому мені не важливо почути відповідь Кривоноса на те, що йому закидає Офіс генерального прокурора. Те, що відбулося — коли Кравченко розповів про розслідування прокуратури, — навпаки, прибрало можливість у влади якось тиснути на директора НАБУ та шантажувати його. І наразі ситуація і для суспільства, і для самого Кривоноса стала кращою, ніж до оприлюднення цих фактів.

— Українські слідчі органи використовують у своїй роботі різні види комунікації із суспільством. Один із них — це подача результатів розслідувань. Найбільше питань у цій подачі до НАБУ. Можливо, НАБУ навіть більше критикують за ці відео, ніж за те, які схеми вони розкривають та оприлюднюють суспільству в цих відео. Чим для вас була і є медійна сторона роботи Бюро? І чому НАБУ це робить попри критику?

— Ці відео — обов’язковий елемент роботи НАБУ. Я особисто негативно ставлюся до оприлюднення розмов негласних слідчих (розшукових) дій, бо опоненти НАБУ не дурні, і вони на цьому вчаться. Однак розкажу одну історію.

Був 2016 рік, ми тільки почали працювати в Бюро. Детективи приходять на обшук, стукають у двері, з того боку квартири питають: «Хто це?», детективи кажуть: «НАБУ». У відповідь: «Хто?». Детективи: «Національне антикорупційне бюро України». Натомість запитання: «Це що таке?». І тоді детективи мусили казати: «Поліція, відчиняйте». Це реальний діалог між детективом і тим, хто був за дверима під час обшуку.

А на сьогодні назва «Карфаген» і абревіатура «НАБУ» відомі всім. Особливо фігурантам корупційних справ. Це шлях, який Бюро пройшло за 10 років.

Якось ми «полювали» за одним дуже обережним фігурантом, щоб записати його розмови. За кілька місяців роботи вдалося отримати записи всього-на-всього на 10 хвилин його розмов, і за ці 10 хвилин він двічі згадав НАБУ. Настільки вони нас бояться.

За допомогою цих відео детективи інформують суспільство про те, що вони виявили і здобули під час слідчих дій. Бо суспільство є ключовим стейкхолдером НАБУ. Детективи працюють для суспільства. І не інформувати суспільство вони просто не мають права. І якщо НАБУ не робитиме цього, то суспільство не зможе оцінити, чи потрібно йому саме таке НАБУ.

А влітку 2025 року на площі Франка в Києві суспільство з картонками в руках продемонструвало, що йому потрібне таке НАБУ.

Про бек-офіс «Укрзалізниці» та роль Кубракова

— 2020 року між «Укрзалізницею» та НАБУ була дискусія про корупцію на залізниці. Серед її учасників був представник наглядової ради УЗ Сергій Лещенко, який сказав: «Керівник департаменту безпеки — це друга за впливом людина в компанії… Департамент внутрішньої безпеки УЗ… там фактично з кожної силової вертикалі є по своєму представнику». Коли ви прийшли в УЗ — ця схема, яку описував Лещенко, зберігалася?

— На той момент так. Історично склалося, що департамент безпеки «Укрзалізниці» очолювали вихідці з різних правоохоронних органів. Десь це була поліція, десь СБУ. До нас департаментом керував колишній керівник Шила — Едуард Кріцин, вихідець з СБУ. Він очолював цю структуру і вибудовував вертикаль під себе.

— Як ви дізналися про бек-офіс в УЗ і з чого все почалося?

— Тримати в таємниці свою діяльність для бек-офісу або дуже складно, або неможливо. Адже бек-офісу на закупівлях потрібно контактувати і з постачальниками. Постачальників дуже багато, вони з різним світоглядом та різним баченням процесів. Хтось вміє працювати тільки через бек-офіс і тільки через рішалово. Хтось досягнув певного рівня розвитку і вважає, що це неприйнятна ситуація в нашій країні. Друга категорія і є нашими партнерами.

У випадку УЗ 2021 року в НАБУ була пряма інформація про групу людей, які ходять і озвучують постачальникам рівень відкатів. Тоді ми почали дізнаватися про вертикаль цієї структури, як вона функціонує та як там ухвалюють рішення.

Що більше етапів контролює бек-офіс, то він сильніший. У теорії бек-офіс може охопити і контролювати всі етапи закупівель. Мета бек-офісу — щоб постачальник поставив свій товар і йому заплатили за це кошти. А відсоток з цих коштів він передає у вигляді відкату до бек-офісу.

Щоб бек-офіс функціонував, йому треба створити «общак», з якого він виплачуватиме гроші тим ланкам, які ухвалюють рішення в усьому процесі закупівель. «Ланка» може отримувати від 500 і до 30 тисяч доларів щомісячно.

— Чи суттєво впливає на весь процес людина, яка отримує 500 доларів?

— Впливає, але вона може і не знати про це. Зарплати були вкрай низькі, і, отримуючи доплати в розмірі 500 доларів від свого керівника, людина могла не знати про те, як функціонує схема взагалі і що вона є ланкою бек-офісу. Є пул людей, які отримують гроші в конверті і забезпечують потрібні рішення для бек-офісу, а є ті, хто виконує поточну роботу та задачі і не створює доходу.

— Чи може голова правління АТ «Укрзалізниця» не знати, що на підприємстві працює бек-офіс?

— Може. Теоретично це можливо. Бек-офіс може працювати в умовах партизанщини.

— Однак ми говоримо не про теорію, є дуже реальна справа на 180 мільйонів гривень, і їх важко замести під килим.

— Ми бачили, коли проводили розслідування, що, коли члени бек-офісу зрозуміли, що про них знають, вони надсилали сигнали припинити діяльність бек-офісу взагалі. Але потім ухвалювали рішення відновлювати все знову. Проте ті ланки, які забезпечували діяльність цього бек-офісу, у проміжку, коли їм не дозволяли цього робити, продовжували брати гроші.

Глобальна проблема бек-офісів — це системна корупція. На чолі бек-офісу є людина, яка дає команду приносити та генерувати кеш.

— 2023 року ви викрили першу ланку бек-офісу в «Укрзалізниці», але тоді ця справа не набула такого розголосу. Про неї вже широко дізналися, коли ви викрили організатора, тобто Шила?

— Так, але до того 80 відсотків керівників закупівельних філій УЗ були з підозрами НАБУ. Нам вдалося стосовно майже кожного з них задокументувати та довести факти вчинення кримінальних правопорушень.

— Однак після викриття бек-офісу, роботу якого ви припинили, ви йдете працювати в УЗ у департамент безпеки. Як це стало можливим?

— Тоді всі зрозуміли, яку схему ми розкрили.

На той момент міністр інфраструктури Олександр Кубраков звернувся до Семена Кривоноса з пропозицією знайти йому когось з толкових людей, які зможуть навести порядок у безпеці «Укрзалізниці». Бо стало зрозуміло, що департамент безпеки був сильно інтегрований у корупційні процеси. Це був приклад політичної волі з боку Кубракова. Коли захотів і зробив. Захотіли змін, зрозуміли, яких саме, і зробили це.

— Як ви думаєте, чи достатньо офіс президента розумів, що відбувається у бек-офісі «Укрзалізниці», щоб дати Кубракову змінити там керівництво?

— Мені складно відповісти на це питання.

— На «Енергоатомі» на момент вашого розслідування 2023 року вже існував бек-офіс, і збитки для держави у корупційних схемах на ньому становлять 500 мільйонів гривень. Сума збитків у бек-офісі УЗ — понад 180 мільйонів гривень. Теж доволі помітна цифра. За матеріалами НАБУ, схемами на «Енергоатомі» займався друг президента Тимур Міндіч. За вашими матеріалами — на УЗ це був радник офісу президента Артем Шило. Чи міг Єрмак знати про існування бек-офісу в УЗ?

— Мав би знати.

Бек-офіс, який функціонував на УЗ у 2021–2023 роках, на 100 відсотків був ідентичним до бек-офісу «Енергоатому». Що на «Енергоатомі», що на «Укрзалізниці» були умови, коли виконання рішень судів стосовно цих боржників зупинялося, і неможливо було витребувати кошти. Шлагбауми були на кожному етапі. Відсотки відкатів сходились і також були ідентичні. І там, і там був залучений підрозділ безпеки в ці схеми. 2023 року ми виконали своє домашнє завдання і ліквідували цей бек-офіс в УЗ. Бо якщо б ми із цим не впоралися, 2025 року він міг розростися до інших масштабів.

— Виходить така ситуація, що Кубраков приходить до директора НАБУ і питає його про людей, які зможуть не дати, аби на УЗ знову утворився бек-офіс. Тобто у колишнього міністра інфраструктури була настільки сильна політична воля, що він міг «прикрити лавочку», про яку міг знати чи ж не знати Єрмак?

— Бек-офіс «прикрило» безпосередньо Бюро. Ймовірно, у завданнях, які собі ставив Кубраков, було не допустити створення такого ж бек-офісу. І, мабуть, якщо взяти людей з НАБУ у департамент безпеки «Укрзалізниці» — це не дасть змоги цьому повторитися. Можливо, логіка була така. Але це здогадки.

Одним із перших наших системних рішень була ліквідація «безпекового шлагбаума». Тобто раніше безпека в УЗ могла заблокувати будь-яку закупівлю, наприклад, використавши лист СБУ про «російський слід» в учасника закупівлі з меншою ціновою пропозицією (як це було виявлено в розслідуванні щодо закупівлі трансформаторів 2022 року). Наразі цього немає, бо безпека не «погоджує закупівлі», а надає фахові застереження щодо наявних у них ризиків.

Іншим важливим етапом ліквідації шлагбаумів у закупівлях стало значне звуження переліку товарів так званого залізничного призначення. Цей статус продукції вимагав надання багатьох додаткових документів, яких «просто так не отримати». Як наслідок — збільшення конкуренції в торгах і зниження ціни закупівель. Цього результату вдалося досягти після оновлення закупівельної команди УЗ, зокрема приходу Олександра Находа та за підтримки керівництва УЗ, зокрема Олександра Перцовського.

— У жовтні стало відомо, що організатор бек-офісу «Укрзалізниці» пішов на угоду зі слідством. Він має сплатити гроші і викрити іншу особу. Оскільки Шило — організатор у цій схемі, він вище за себе вже не викриє. Тобто це має бути підозрюваний в іншій справі. За даними ZN.UA, ця особа — генерал-майор СБУ Ілля Вітюк, котрого звинувачено у справі про купівлю квартири за заниженою вартістю. Чи підтверджуєте ви цю інформацію про Вітюка?

— Я не можу ні спростувати, ні підтвердити цю інформацію, бо не володію нею. Проте мій досвід та логіка дають мені змогу припустити, що це саме Ілля Вітюк з вірогідністю 99 відсотків.

Про обшуки СБУ та фактор Христенка

— Восени минулого року у вас, вашого керівника Олександра Риковцева та ще трьох колишніх детективів НАБУ, які нині працюють у департаменті безпеки УЗ, пройшли обшуки. Це було через два місяці після обшуків та затримання детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова та Віктора Гусарова. І у вас, і у Магамедрасулова та Гусарова обшуки проводила СБУ. Чи це збіг?

— На мою думку, таких збігів не буває. У нас провели обшуки, щоб здійснити спробу втягнути нас у справу Федора Христенка і створити докази, що це ніби він працевлаштував нас в «Укрзалізницю» і таким чином реалізував роботу на ворога. І виглядало, що СБУ хоче повернути контроль над закупівлями в УЗ. Бо на той час було відомо, що співробітники СБУ приходили до співробітників «Укрзалізниці» і питали, чого вони не платять певним контрагентам за поставлений товар? Які повноваження у цей момент здійснює СБУ?

— Чим завершились обшуки? Бо вже рік минув.

— Нас навіть не допитали. Мені під час обшуку вручили три повістки з викликом на допит. Допит не відбувся, бо слідчий його відкладав кожного разу. Ба більше, мої колеги надсилали клопотання з проханням допитати їх як свідків. Не було жодної реакції.

— Клопотання на обшук підписав колишній генпрокурор Кравченко. Ви не спецсуб’єкт, бо вже не детектив, щоб вам це підписував генпрокурор. У чому суть участі генпрокурора в цих діях, на вашу думку?

— Безпосередньо із цим прокурором я навчався у Харківській юридичній академії на одному потоці. Ми були на різних факультетах, але оскільки студентів було мало, то наші факультети об’єднували для спільних лекцій.

Жодної процесуальної причини, щоб там стояв підпис генпрокурора, немає. Його підпис не викликав у мене жодних емоцій, але створював враження, що це не рядовий обшук. Я вирішив, що це пов’язано з атакою на НАБУ, бо іншого пояснення у мене не було. Генпрокурор простих клопотань на обшук не погоджує.

— Ваш керівник, також колишній детектив НАБУ Олександр Риковцев, вважає, що, починаючи з липня 2025 року, триває системна кампанія тиску на детективів НАБУ, прокурорів САП та людей, які брали участь у розслідуванні топкорупції. Він звертався з офіційними листами до голови СБУ та генпрокурора. Виходить, що ви опинилися в ситуації, коли вас немає кому захистити, окрім суспільства.

— У нас є лише наша репутація. Суспільство прямо нас не захистить. У таких випадках ключовою є судова гілка влади. Однак найвищий рівень дотримання прав людини в судовій ланці наразі у ВАКС. Там максимально дмухають на холодне, бо це справи, де обвинувачені та підозрювані залучають сильних адвокатів. І для корупціонерів працює ВАКС, а для всіх інших — Печерський суд, де не судова система, а театр абсурду.

Політика