По 10 тис. від МОН, плагіат та «накрутки»: нова система дослідників збурила вчених

02 листопада 2026 р. 15:36

02 листопада 2026 р. 15:36

Міністерство освіти і науки призначило державні стипендії першій групі учасників Національної системи дослідників України. Їх отримають 1934 науковці та науково-педагогічні працівники. Розмір стипендії становить 10 тис. грн на місяць. Її виплачуватимуть науковцям упродовж двох років. Водночас «Главком» зібрав позиції науковців щодо Національної системи дослідників: як вони оцінюють її критерії, які переваги та недоліки бачать і чи відповідає система потребам української науки.

Загалом у межах Національної системи дослідників передбачено 2650 стипендій. Щодо решти претендентів МОН продовжує перевіряти документи та відомості, необхідні для призначення виплат. Зокрема, йдеться про підтвердження основного місця роботи, перебування в Україні та відсутності інших державних стипендій. У міністерстві наголошують, що відсутність прізвища в першому переліку не означає відмови: стипендії призначатимуть наступними хвилями після завершення перевірки.

Втім, ідея запровадження Національної системи дослідників отримала неоднозначну оцінку в науковому середовищі. Критичні зауваження лунали ще до її запуску – зокрема, щодо того, чи здатне рейтингування за численними показниками справді розв'язати проблеми української науки, а не перетворитися на додаткову бюрократичну процедуру.

Зокрема, у грудні 2024 року Борис Маліцький, науковець Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, опублікував наукову статтю , у якій розкритикував проєкт концепції МОН. На його думку, документ не пропонував реальних механізмів розв'язання проблеми підготовки та розвитку наукових кадрів, натомість зосереджувався на створенні системи рейтингування вчених за численними показниками діяльності.

«На жаль, вирішення дійсно болючої проблеми підготовки та розвитку кадрового потенціалу науки в проєкті фактично не розглянуто, а всю ідею документа зведено до створення чергової бюрократичної системи рейтингування (зважування) українських учених шляхом арифметичної маніпуляції величезною кількістю показників їхньої діяльності» – пише Маліцький у своїй статті.

Натомість заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов захищає запровадження системи та наголошує, що її головне завдання – не визначити найкращих учених, а створити відкриту цифрову базу даних українських дослідників. За його словами, система дослідників оцінює науковців за 37 комплексними критеріями, серед яких не лише публікації та цитування, а й участь у дослідницьких проєктах, грантах, патентна діяльність, експертна робота та підготовка молодих учених.

Курбатов також стверджує, що система дає змогу відійти від адміністративного відбору кандидатів на державну підтримку, оскільки дослідники самостійно подають свої дані через електронні кабінети. Водночас посадовець визнає наявність проблем із можливими порушеннями академічної доброчесності та повідомляє, що офіційні скарги щодо окремих профілів передали на розгляд комісії.

Одним із найбільш дискусійних питань навколо Національної системи дослідників стала наявність серед претендентів на державні стипендії науковців, щодо чиїх дисертацій раніше висували звинувачення у плагіаті.

Зокрема, кандидат біологічних наук Олег Смірнов у дописах у Facebook від 3 та 15 жовтня звернув увагу на профілі кількох учасників рейтингування, щодо яких, за його словами, виникли питання з дотриманням академічної доброчесності.

Серед них – доктор юридичних наук, професор Євген Легеза, який працює у Дніпровському гуманітарному університеті. У дописі від 3 жовтня Смірнов зазначив, що Легеза посів 13-те місце в рейтингу з результатом 9,799 бала та претендує на державну стипендію. Автор допису стверджує, що запозичення без належних посилань є в обох дисертаціях науковця – кандидатській і докторській.

Раніше «Главком» також писав про претензії до наукової діяльності Євгена Легези . Зокрема, у 2025 році Фундація DEJURE повідомила про виявлення плагіату в дисертації судді Оксани Царевич, науковим керівником якої був Легеза. Згодом Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти позбавило Царевич наукового ступеня доктора філософії через порушення академічної доброчесності.

Наразі профіль Легези в Національній системі дослідників має статус «На уточненні».

У наступному дописі від 15 жовтня Олег Смірнов назвав інших претендентів на державні стипендії, чиї профілі, за його інформацією, перебували на розгляді Експертної комісії. Серед них – Ірина Пацева, Ганна Лопатіна, Яна Сичікова та Сергій Ковачов. Щодо Пацевої автор допису заявив про можливі запозичення в обох дисертаціях, щодо Лопатіної – у кандидатській. Конкретних претензій до наукових робіт Сичікової в цьому дописі він не навів.

Окремо Смірнов поставив під сумнів відповідність наукового напряму, за яким подався Сергій Ковачов, його професійному досвіду. За словами автора допису, Ковачов працював учителем трудового навчання, інформатики та креслення, а також дизайнером і ретушером, однак подав заявку за напрямом «Фізика, ядерна фізика та астрономія».

Окремо НСД розкритикувала Світлана Благодєтєлєва-Вовк – кандидатка економічних наук, доцентка та координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт». У дописі від 9 жовтня вона звернула увагу на Яну Сичікову – докторку технічних наук, професорку кафедри фізики, математики та методики навчання Бердянського державного педагогічного університету. Її приклад використала, щоб показати, як кількісні показники публікацій і цитувань можуть створювати видимість високої наукової продуктивності без відповідного дослідницького доробку.

Благодєтєлєва-Вовк стверджує, що така модель заохочує взаємне цитування, масове співавторство та публікацію робіт без належної дослідницької основи. Вона також розкритикувала державну підтримку науковців, які, за її оцінкою, нарощують формальні показники замість проведення повноцінних досліджень.

Сама Яна Сичікова у дописі від 8 жовтня виступила на захист науковців із великою кількістю публікацій. Вона наголосила, що висока продуктивність не обов'язково означає гонитву за рейтингами чи формальними показниками. Як приклад навела свого співавтора – незалежного дослідника, який, за її словами, має понад 800 публікацій у Scopus і більш ніж 20 тис. цитувань, але працює з внутрішньої мотивації та зацікавленості наукою. Сичікова також пояснила, що публікації можуть бути результатом командної роботи, участі в міжнародних проєктах і прагнення донести результати досліджень до широкої аудиторії.

Ще один аспект критики порушив професор Вінницького національного технічного університету Сергій Штовба. Він проаналізував показники 26 науковців , які посіли перші та другі місця у 13 галузевих рейтингах НСД. За його підрахунками, кількість публікацій у Scopus за 2023–2025 роки в цих дослідників коливається від 14 до 216. Половина з них опублікувала щонайменше 36 статей за три роки, а п'ятеро – у середньому не менш ніж дві на місяць.

Штовба також звернув увагу на кількість співавторів: у половини лідерів рейтингу їх понад 150, а в двох науковців – 485 і 478. На думку професора, такі показники демонструють, що система фактично заохочує велику кількість публікацій і широке співавторство, тоді як індивідуальна дослідницька робота залишається менш помітною.

Водночас не всі учасники рейтингування оцінюють Національну систему дослідників негативно. Зокрема, Наталія Коструба, яка посіла дев'яте місце серед молодих учених у напрямі «Розвиток людського капіталу, соціальні науки та журналістика», назвала саму ідею системи вдалою , оскільки вона дає змогу цифровізувати й систематизувати інформацію про науковців. Водночас дослідниця звернула увагу на недоліки, які можуть впливати на об'єктивність рейтингів: добровільний характер участі, через що до системи внесли дані не всі науковці, технічні проблеми з відображенням частини публікацій у Web of Science та відсутність відповідей від служби підтримки. На її думку, ці недоліки потрібно усувати в процесі моніторингу й удосконалення системи.

На практичну користь системи для університетів звернула увагу й президентка Київського авіаційного інституту, депутатка Київської міської ради Ксенія Семенова. Вона визнала, що через великий обсяг даних у системі неминучі помилки, однак назвала її створення важливою роботою. Водночас Семенова запропонувала на наступному етапі відкрити університетам доступ до профілів їхніх працівників, щоб заклади могли використовувати вже внесену інформацію й не вимагати від науковців повторно подавати ті самі дані.

На технічні проблеми під час роботи з платформою скаржаться й інші науковці. Зокрема, користувач Віктор Тринчук повідомив, що подав заявку ще 10 липня 2026 року, однак не знайшов свого прізвища в загальному рейтингу. За його словами, звернення до служби підтримки залишилося без відповіді.

Водночас на складність заповнення заявки звернув увагу доктор фізико-математичних наук Лонгін Лісецький. Він загалом позитивно оцінив перші результати рейтингування, однак сам не зміг завершити подання через складність комп'ютерної системи.

Іншу проблему порушив провідний науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАН України Сергій Величко. Він назвав Національну систему дослідників хорошою ініціативою, однак зауважив, що стимулювання окремих науковців не розв'яже проблеми загального недофінансування науки. За його словами, працівники деяких установ НАН України змушені йти у відпустки за власний кошт або працювати на пів ставки через брак коштів. Величко також розкритикував розподіл державних стипендій, оскільки додаткову підтримку отримають обмежені групи науковців, тоді як більшість дослідників, які не потрапили до лідерів рейтингів і не належать до молодих учених, залишаться поза цією програмою.

Раніше «Главком» повідомляв, що Національна система дослідників України має визначати результативність науковців у 14 галузях. За урядовою методикою, для 2650 учасників рейтингу передбачили щомісячні стипендії по 10 тис. грн упродовж двох років. Дані про наукові здобутки дослідників мали перевіряти за національними та міжнародними базами.

Політика