В Лондоні покажуть «Сліди» про воєнні злочини Росії: розмову про фільм готують і для британського парламенту

05 листопада 2026 р. 17:27

05 листопада 2026 р. 17:27

У Лондоні покажуть Traces («Сліди») — документальний фільм Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк про українських жінок, які пережили сексуальне насильство й тортури під час російської агресії та борються за справедливість. Стрічка здобула Приз глядацьких симпатій у документальній програмі Panorama Берлінале-2026. Український оскарівський комітет обрав її претендентом від України на 99-ту премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».

У межах Women and the World International Film Festival (WWIFF), який цьогоріч проходить у Лондоні 5–12 листопада, покази «Слідів» заплановано на 6, 7 і 10 листопада. Окремо організатори готують обговорення в парламенті Великої Британії.

Від мовчання до багатоголосся

У центрі стрічки — колишня полонянка, засновниця SEMA Ukraine Ірина Довгань. Вона документує свідчення жінок, які постраждали на окупованих територіях. Фільм показує їхню спільноту й боротьбу за справедливість.

Для Аліси Коваленко ця робота має особистий вимір: 2014 року вона сама пережила сексуальне насильство під час полону на Донбасі. Публічно заговорила про це 2016-го. 2019 року Довгань запросила її до спільноти, яка тоді оформилася в SEMA Ukraine, а активно Коваленко долучилася до роботи з 2022 року. «Для мене цей фільм — результат довгого шляху від мовчання до багатоголосся», — говорить режисерка.

Робота зі свідченнями вимагала особливої довіри. Коваленко називає своїм принципом «Нічого про нас без нас»: фільм почався всередині спільноти, до якої належить і вона сама. «Це не була ситуація, коли режисерка приходить до постраждалої за її свідченнями. Ми говорили одна з одною як жінки, що мають спільний пережитий досвід», — пояснює вона. Цей підхід визначив і те, як у фільмі представлені героїні: вони самі вирішують, чи говорити і як бути почутими, а їхні історії не зводяться до одного епізоду насильства.

Найскладнішим, за словами режисерки, було знайти межу між правдою свідчення та здатністю глядача її сприйняти. «Якщо дати глядачеві забагато болю, який він уже не здатен витримати й осмислити, він просто закривається. Залишається шок, а шок блокує емпатію», — каже вона. Разом зі співрежисеркою Марисею Нікітюк вона шукала кіномову, яка дасть змогу почути постраждалих, зберігши в центрі їхню гідність, характер і подальше життя.

Коваленко прагне, щоб британська аудиторія побачила системний характер сексуального насильства, яке російські військові чинять під час війни. Водночас вона застерігає від образу безпорадної жертви. «Злочин є частиною історії цих жінок, але він не є всією їхньою історією», — наголошує режисерка. Героїні «Слідів» документують воєнні злочини, стають правозахисницями й домагаються змін. Для Коваленко це історія про те, як люди повертають собі голос і можливість діяти.

Увага, яка має перейти в дію

Міжнародне визнання фільму дає цим голосам нову аудиторію. Коваленко називає оскарівську кампанію «прожектором», здатним посилити видимість історій і роботу SEMA Ukraine. Проте самих нагород і оплесків для неї недостатньо: «Найважливіше — перетворити цю увагу на солідарність і конкретні дії». Серед цілей команди — відповідальність Росії та безпосередніх виконавців злочинів, репарації для постраждалих без очікування завершення війни й недопущення амністії за сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом.

Вибір «Слідів» представником України супроводжувала дискусія про процедуру відбору . Фонд Ріната Ахметова виділив команді 200 тис. дол. на оскарівську кампанію. Чи потрапить фільм до шорт-листа з 15 стрічок, стане відомо 15 грудня; церемонія відбудеться 14 березня 2027 року.

Продовжити адвокаційну роботу у Великій Британії допомагає WWIFF — міжнародний кінофестиваль, присвячений жінкам у конфліктах і за камерою та перед нею. Його заснували українки Ксенія Бугрімова та Марія Виноградова після вимушеного переїзду до Лондона. Фестиваль відбувається втретє.

Саме організатори фестивалю ініціювали обговорення в британському парламенті, щоб винести порушені в «Слідах» питання на найвищий політичний рівень.

«Лондону справді бракувало міжнародного конкурсного фестивалю, який системно працює з жіночим кіно. До повномасштабної війни я була співзасновницею української асоціації жінок у кіно й телебаченні, тому створення WWIFF стало для мене природним наступним кроком. Наша місія — не створювати для жінок окрему нішу, а ставити їхні фільми в центр міжнародної кіноіндустрії: поруч із найсильнішими світовими роботами, інституціями, продюсерами, дистриб'юторами, медіа та аудиторіями», — каже директорка фестивалю, режисерка й кураторка програм жіночого кіно на міжнародних кінофестивалях Ксенія Бугрімова.

«Сліди» стануть одним із ключових фільмів розширеної програми Focus on Ukraine, яка об'єднає українські повнометражні стрічки, короткий метр і професійні зустрічі з британською кіноіндустрією. Для команди фільму фестиваль — можливість привернути увагу до України й звернутися до тих, хто може вплинути на підтримку постраждалих та притягнення винних до відповідальності. «Наша мета — щоб голоси постраждалих не лише були почуті, а й реально впливали на шлях до справедливості», — наголошує Коваленко. Саме здатністю перетворити увагу на конкретні дії вимірюватиметься результат розмови, яку «Сліди» продовжать у Лондоні.

Україна в спільній програмі

Цього року Focus on Ukraine охоплює також документальну стрічку Ірини Правило «Квіти по той бік темряви», позаконкурсний показ «Довженко. Перший погляд» Костянтина Коновалова та короткометражну програму. Заплановано й індустрійні зустрічі, на яких українські автори зможуть представити готові роботи та обговорити майбутні проєкти з британськими фахівцями, знайти партнерів або фінансування.

Фестиваль відкриє британська прем'єра драми LILLY Рейчел Фельдман із Патрицією Кларксон — історія боротьби Ліллі Ледбеттер за рівну оплату праці (5 листопада). Українські стрічки показують поруч із фільмами авторів з інших країн, у спільному конкурсному просторі. За словами Бугрімової, це можливість відкрити українським авторам доступ до професійного середовища, де формуються партнерства, фінансування та оскарівські кампанії. Сам фестиваль прагне отримати кваліфікаційний статус для British Independent Film Awards і BAFTA.

Як зазначає Бугрімова, британські інституції вже долучаються до WWIFF. Для неї це свідчення того, що ініціатива українок стає повноцінним гравцем міжнародної кіноіндустрії. «Україна — велика, потужна країна з талановитими людьми. Я хочу, щоб після цих показів у глядачів залишилося це розуміння. І щоб наші люди мали голос тут, у Великій Британії. Не лише на окремих показах, а на найвищому рівні», — наголошує вона.

Деталі програми: wwiff.com .

Політика