думка Жест для Вашингтона чи гуманітарний крок: що означає найбільший обмін полоненими

13 листопада 2026 р. 14:29

13 листопада 2026 р. 14:29

Домовленість про масштабний обмін військовополоненими між Україною та росією не означає, що Кремль готовий до ширших домовленостей або змінив підхід до переговорів. Це продовження гуманітарного процесу, який триває вже кілька років і був започаткований після домовленостей у Стамбулі. Про реальні зміни можна було б говорити, якби росія погодилася звільняти не лише військовополонених, а й цивільних заручників або запровадила нові умови їхнього повернення.

Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловив правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко .

Чи свідчить масштабний обмін про прогрес у переговорах

За словами правозахисника, обміни військовополоненими відбуваються в межах процесу, який активізувався ще у 2023–2024 роках після домовленостей у Стамбулі. Тому навіть значна кількість людей, яких планують повернути, не свідчить про появу нового формату переговорів або суттєву зміну позиції росії.

«Обміни військовополоненими розблоковані й здійснюються, починаючи активно з 2023–2024 років, особливо після Стамбула. Тому говорити про якийсь прорив, зміни чи категорично нові формати тут не видається можливим», – пояснив Павліченко.

Він наголосив, що сам факт масштабного обміну є позитивним, адже дає змогу повернути додому значну кількість українських військових, які перебувають у російському полоні тривалий час.

«Те, що відбувається, – це регулярний процес, який просто підтверджений. І те, що там фігурує якась цифра – 1000 чи 1500, – не впливає на його суть. Звичайно, це добре, це сигнал того, що буде звільнено велику кількість українських військовополонених, які повернуться після чотирьох, чотирьох із половиною, майже п'яти років перебування в полоні», – зазначив правозахисник.

Водночас, на його думку, такі домовленості дають сторонам можливість продемонструвати хоча б певний результат переговорного процесу. Однак це не означає, що сторони просунулися в питаннях припинення війни чи досягнення ширших політичних домовленостей.

Чому обмін полоненими не означає зміни позиції Кремля

Павліченко нагадав, що гуманітарний напрям переговорів щодо військовополонених фактично сформувався після Стамбульських домовленостей. Тоді, за його словами, стало зрозуміло, що без окремого гуманітарного треку переговорний процес ризикує втратити сенс.

Саме обміни стали одним із небагатьох напрямів, у межах якого сторонам вдалося досягати конкретних домовленостей. Спочатку йшлося про повернення тисячі військовополонених, згодом – про наступні обміни. Нинішня домовленість, вважає правозахисник, продовжує цю практику.

«Цей гуманітарний трек фактично був започаткований за Стамбульською домовленістю. Тоді Ердоган побачив, що просто втрачається всякий сенс переговорів, і було запропоновано виключно цей гуманітарний трек – пункт, за яким можна було домовитися. Тоді було встановлено спершу 1000, потім 2000 військовополонених, яких повернули. Приблизно той самий сценарій і варіант: давайте повернемося до того, що було два роки тому, щоб хоч щось показати», – сказав Павліченко.

Тому масштаб обміну сам по собі, на думку правозахисника, не є свідченням того, що росія стала більш поступливою або готовою до компромісів. Це радше підтвердження того, що вже наявний механізм продовжує працювати.

Які зміни могли б свідчити про реальний прогрес

На думку правозахисника, про зміну підходу росії до гуманітарних домовленостей можна було б говорити, якби Москва погодилася розширити їхні межі. Зокрема, йдеться про звільнення цивільних заручників, а також військовополонених, які перебувають у неволі понад чотири роки.

Павліченко навів приклад можливої домовленості, яка справді могла б свідчити про новий підхід: росія погоджується відпустити людей, які тривалий час перебувають у полоні, за умови, що після повернення вони не братимуть участі в бойових діях.

«Я би говорив про зміну парадигми, якби росія могла сказати, що готова відпустити цивільних і військовополонених, які перебувають там понад чотири роки, з умовою, що вони не братимуть участі в бойових діях, не стануть комбатантами. Тоді можна було б сказати, що це якась зміна», – пояснив він.

Наразі ж, за оцінкою правозахисника, підстав говорити про такі зміни немає. Масштабний обмін залишається важливим гуманітарним результатом, але не свідчить про готовність Кремля розширювати домовленості чи переходити до нового етапу переговорів.

«На цьому етапі немає абсолютно ніяких змін у процесі обміну військовополонених. Він відбувався і продовжує відбуватися до сьогоднішнього дня», – підсумував Павліченко.

Політика