«Я пішов захищати своїх хлопчиків»: Пам'яті воїна, захисника та Героя Андрія Докійчука

03 вересня 2024 р. 22:32

03 вересня 2024 р. 22:32

Війна - це те, що треба заборонити, викоринити і навіки забути. Але, на жаль, досі є неадекватні народи, які підло нападають на держави, вбивають їх людей, дітей і при тому ще й мають наглість звинувачувати в тому їх самих. На жаль, Україні припав саме такий сусід. І ось вже понад десять років ми не можемо вигнати його зі своїх земель. Наші воїни мужньо захищають кожного з нас, але, на жаль, багато їх вже не повернуться додому живими. Таким завзятим, мужнім та відважним воїном був і наш земляк Андрій Докійчук. Про його життя пише Барська міська рада.

Андрій Анатолійович Докійчук народився 8 грудня 1981 року в с. Журавлівка Барського району. Мав молодшу сестричку Галину. Там же пройшли його дитячі роки. Згодом сім’я переїхала до м. Бар . Батько Анатолій Фомич працював агрономом на Барському консервному заводі, а мати Раїса Миколаївна диспетчером у газовому господарстві.

Навчався в школі №1. Мав багато друзів, був надзвичайно компанійським. Полюбляв подорожувати, природу, гори, риболовлю та спорт, зокрема лижі. Батьки прагнули виховати своїх дітей гідними людьми, навчали, як жити по правді та совісті, плекали любов до рідної землі. Андрій ще з дитинства прагнув допомогти та підтримати кожного, кому це було потрібно, а ще був просто гарним, дружелюбним, привітним хлопчиною.

«Андрій ще з шкільних років любив українську мову, поезію. Його улюблений вірш-гімн – «Вічний революціонер» Івана Франка. Він його завжди читав на пам’ять з великим почуттям про незламність бажання й пошуків волі і правди. Здається, що він все життя готувався підсвідомо до боротьби з ворогом. Цей вірш ніби його цитата, його особистий гімн. Він завжди жив по правді» - розповіають батьки Андрія.

Після закінчення школи, вступив до Уманської державної аграрної академії за напрямком «Агрономія». За станом здоров’я строкову службу в армії не проходив. У студентські роки познайомився з майбутньою дружиною Іриною. В 2004 році одружились. У подружжя народилось троє чудових діток: Максим, Євгеній та Дмитро.

Після навчання Андрій працював в ТОВ «Поділля», в с. Васютинці. Пізніше почав займатись ремонтними роботами.

Андрій був дуже чудовою людиною, надійним плечем для своєї сім’ї та родини. Чесний, доброзичливий, товариський, співчуваючий, ввічливий, справедливий, не терпів зневаги та брехні. Завжди жив по совісті, намагався підтримати та допомогти усім, як міг. Андрій наполегливо працював, щоб здійснити все задумане, що принесло б користь людям.

Але в 2022 році йому довелось відкласти все на потім… Андрій зібрав свої речі та зі словами «Я пішов захищати своїх хлопчиків» пішов проганяти ворога з рідної землі. Спочатку пройшов військову підготовку в Львівській області, а далі його направили на Запорізький напрямок. Разом із такими ж звитяжними хлопцями Андрій нищив російську нечесть. Солдат, навідник бойової машини 3 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону вірно служив своїй країні, захищаючи її від агресора.

Воював в гарячих точках, був одним з кращих воїнів, надійним, сміливим, впевненим у Перемозі.

На жаль, йому так і не довелось реалізувати всі свої плани та мрії, не судилось прожити повноцінне життя.

3 вересня 2023 року року під час ведення бойових дій Андрій Докійчук героїчно загинув. Воїна нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

«Українське суспільство в даний період проходить трансформацію, реформуються глибокі зміни в духовному житті людини, народу. Відбулися різкі зміни в орієнтаціях на системи цінностей. З огляду на те, що зростає значення формування особистості у війні, збільшується роль культури самовиявлятися і проявляти розуміння важливості життя, важливості армії. Виникають думки про те, яка армія – така й держава, бо армія об’єднує в собі людей, які відрізняються волею, цілеспрямованістю та дисциплінованістю у відстоюванні своєї власної землі, громадян. І це суттєво впливає на дух, силу держави. Я можу сказати, що мій рідний брат Андрій, поступово з перший днів служби відкривався, встановлювався, як могутній захисник держави від ворога. Андрій служив безстрашно, він міцно стояв на передовій під рясними обстрілами ракет. Він із побратимами стояли рука об руку у дружбі за міцність і незламність країни і постійно, при кожній розмові, наголошував із непохитною впевненістю, незворушністю, що захищає своїх синів!» - каже сестра Андрія.

В серцях кожного з нас Андрій назавжди залишиться таким же світлим і життєрадісним. Ми в одвічному боргу перед нашим Героєм.

Вічна пам'ять та слава Андрію Докійчуку!

Вінницькі