67 захисників України «на щиті» повернулися на Поділля за час Різдва та Нового року

10 січня 2025 р. 18:23

10 січня 2025 р. 18:23

У Вінницьку область – 36, на Хмельниччину – 31.  Героїв провели  у Вічність. Вічна пам’ять Героям!

Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вінниччина прощається з героями

Вінницька громада прощається із захисниками України.

Володимир Білоус долучився до захисту Батьківщини від російських агресорів у 2023 році. Боронив рідну землю у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ на Донецькому та Луганському напрямках. Під час виконання одного з таких бойових завдань Володимир отримав важку мінно-вибухову травму. Це сталося 26 лютого минулого року поблизу міста Краматорськ. Відтоді проходив тривале лікування та реабілітацію, але наслідки поранення виявилися смертельними. Воїн відійшов у вічність 1 січня 2025 року. Йому було 38 років.

Підполковник Микола Скоропад пішов боронити Батьківщину, перебуваючи вже на пенсії.

Проте, будучи людиною високопатріотичною та відданою своїй справі, не міг бути осторонь та знову долучився до війська. Служив начальником відділення штабу 144-ї окремої піхотної бригади з 22 лютого 2023 року – з перших днів заснування цього підрозділу. Виконував бойові завдання на Сіверському напрямку.

На жаль, не витримало серце. Микола Миколайович помер у лікарні. Вдома на захисника чекала велика родина, діти, онуки.

Прощання із Миколою Миколайовичем Скоропадом відбулося у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Воїна поховали на Алеї слави Сабарівського кладовища.

4 січня у Вінниці попрощалися із військовослужбовцем Мирославом Зюбановим , який добровільно став на захист України у перший день повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 120-ї окремої бригади Територіальної оборони. Брав участь у запеклих зіткненнях із ворогом на Донеччині, зокрема в Бахмуті, під Часовим Яром, на Курахівському напрямку. Загинув головний сержант під час ворожого штурму торік, 31 липня, поблизу села Водяне. Йому навічно залишилось 49 років.

Вінницька громада прощається з полеглим захисником Олексієм Стасенком .

Вінничанин у мирному житті був музикантом, але повномасштабне російське вторгнення змусило його змінити гітару на автомат. Воював у складі 33-ї окремої механізованої бригади. Загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині – поблизу с. Дачне Покровського району 26 грудня. Йому було 44 роки. У Олексія залишилися мати, дружина та двоє синів – 11 та 13 років.

Захисник Олексій Лисицин з 2023 року боронив Україну на Запорізькому напрямку. Був оператором БпЛА у 118-й окремій механізованій бригаді. Займався аеророзвідкою для потреб артилерії. Завдяки вправним діям воїна вдалося знищити чимало ворожих цілей, за що неодноразово був відзначений командуванням частини. Свій останній бій Олексій прийняв 27 грудня поблизу села Роботине Пологівського району.

Поховали воїна на Алеї слави Сабарівського кладовища.

Гайсинська громада у жалобі

У Краснопільській громаді (Гайсинський район) провели в останню путь загиблого воїна-захисника Богдана Білецького .

Народився Богдан Юрійович 17 квітня 2002 року у селі Митків. Закінчив сьомий Гайсинський ліцей, займався спортом, мріяв, будував плани на життя. З реаліями війни він стикнувся віч-на-віч будучи ще третьокурсником. Богдан три тижні у складі оборонного підрозділу стояв на захисті Ірпеня.

По закінченні Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут влітку 2023 року Богдан Білецький став військовослужбовцем бригади. Під час проходження служби проявив себе як розумний та ініціативний командир і завдяки високому професіоналізму, організаторським здібностям та зразковій службі був у короткий термін підвищений до посади командира роти. Богдан з самого початку брав участь в операції на території російської федерації.

Військовослужбовець був офіцером, старшим лейтенантом, командиром радіорелейної роти 3 окремої бригади зв’язку військової частини А0415.

В його послужному списку - три державні нагороди і три відзнаки за зразкову службу.

Загинув Богдан 28 грудня 2024 року, поблизу населеного пункту Гончаровка Курської області, внаслідок ракетного обстрілу противником.

У героя залишилися рідні: матір, батько, сестричка.

Поховали героя 4 січня 2025 року в селі Митків.

З невимовним болем знову сповіщаємо про загибель Героя.

Сум та скорбота знову пекучим болем відгукуються у нашій громаді. На превеликий жаль, підступна війна продовжує забирати найкращих. 30 грудня 2024 року в районі населеного пункту Костянтинопольське Донецької області загинув мешканець села Бохоники, сержант Шепель Артур Анатолійович , 21.10.1995 р.н.

Артур залишиться назавжди вірним військовій присязі, адже, беручи участь в обороні нашої Батьківщини, захищаючи кожного з нас, віддав найцінніше – своє життя.

Знову страшна втрата у Уланівській громаді

У ході виконання службових обов'язків внаслідок стрілецького обстрілу противника, виявивши стійкість і мужність, 24.12.2024 року поблизу населеного пункту Новий Комар Волноваського району Донецької області загинув ФЕДОЧЕНКО Микола Миколайович, 1983 р.н., житель села Чеснівка.

Його серце билося в ритмі свободи…

28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув наш земляк, солдат, стрілець 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Цицюрський Анатолій Леонтійович , 1983 р.н., житель с. Чемериси-Барські.

Анатолій був не лише мужнім воїном, а й справжнім патріотом, люблячим чоловіком і батьком, вірним другом та побратимом.

На небі загорілася ще одна зірка. Яскрава, сильна, незламна – як і той, хто залишив цей світ, захищаючи рідну землю. Наш Герой віддав найцінніше – своє життя – за Україну, за її свободу, за кожного з нас. Воїн Світла мав повернутися додому з довгоочікуваною перемогою над окупантами, але, на жаль, повернувся, щоб назавжди знайти спокій у рідній землі.

Біль втрати не має меж. Війна забирає найрідніших, залишаючи незгасимий біль у серцях рідних і близьких. Обов’язок кожного з нас – пам'ять про них, передавати її наступним поколінням і щодня дякувати тим, хто ціною власного життя захищає наше сьогодення.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Анатолія. Ми поділяємо ваш біль і вдячні за те, що Україна мала такого захисника.

Козятинську громаду сколихнула лиха звістка...

У бою з ворогом загинув Вечера Павло Володимирович .

Вічна слава та пам'ять Герою! Низький уклін та співчуття родині!

Вечеру Павла Володимировича поховано на кладовищі в с.Козятин.

Іллінеччина знову затьмарена скорботою. Громада попрощалась із щирим патріотом, мужнім захисником України В'ячеславом Олександровичем Тригубом . Його життя було прикладом безмежної любові до Батьківщини, сили духу та відданості. Він пройшов крізь випробування війни, але не зміг здолати підступну хворобу, яка, на жаль, виявилася сильнішою…

Народився В'ячеслав Тригуб 22 вересня 1978 року в с.Романово-Хутір у працьовитій дружній родині. Закінчив восьмирічку в рідному селі, згодом - Зозівське професійно-технічне училище й розпочав свою трудову діяльність трактористом у місцевому сільськогосподарському підприємстві. У 1996 році проходив строкову військову службу, і досить відмінно, адже після служби був зарахований до військової школи прапорщиків, після закінчення якої служив у військовій частині в Бердичеві.

Повернувся на свою малу батьківщину й багато років працював в аграрній галузі.

З початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну разом з братом Сергієм став на захист своєї сім’ї, громади, держави. Вважав це своїм обовʼязком, бо мав досвід військової служби. У званні штаб-сержанта на посаді техніка інженерно-позиційної роти інженерно-позиційного батальйону В'ячеслав Олександрович забезпечував будівництво фортифікаційних споруд, укріплення позицій, створення необхідних умов для побратимів у штурмі та стримуванні ворога.

В останню путь Олександра Тригуба проводжало все село. До будинку, де він проживав, нескінченною рікою йшли односельці, несли квіти, супроводжували траурний кортеж, стоячи на колінах та віддаючи останню шану воїну, плакали разом з родиною. Адже знали В'ячеслава Олександровича як добру, порядну людину, надійного товариша, щирого сусіда, відповідального колегу, гарного господаря.

Для своєї родини він був люблячим чоловіком, турботливим сином, прекрасним батьком. Разом з дружиною Тетяною вони виростили й виховали двох доньок, для яких тато був справжнім героєм і прикладом. Його любов і турбота залишаться з ними назавжди. Для дружини Тетяни - вірним супутником життя. Їхній шлюб - це зразок довіри та взаємоповаги. Для мами Наталії Володимирівни син був надійною підтримкою, її радістю та гордістю. Для своїх друзів і побратимів — справжнім другом, на якого завжди можна покластися.

Немирівська громада попрощалася із Воїном-Захисником, відданим патріотом України- Овєчкіним Олександром Вікторовичем . 26.08.2022 року, захищаючи Батьківщину, в ході бойових дій біля с. Піски Донецької області загинув житель с. Гунька - Овєчкін Олександр Вікторович 17.12.1993 року народження, якого по даний час вважали безвісти зниклим. Рідні не втрачали надії на те, що він знайдеться живим та неушкодженим. Та, на превеликий жаль, офіційно підтвердилася звістка про загибель Олександра. Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого Героя.

1 січня 2025 року «на щиті» повертається захисник України: Зублевич Сергій Вікторович , 25.09.1995 р.н. 10 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, захищаючи волю і незалежність України загинув мешканець села Нова Сулківка солдат Сергій Вікторович Зублевич. Сергію було лише 29 років.

Низький уклін Герою, якого навіки забрали небеса!

Крижопільську громаду огорнула сумна звістка. Знову трагічна новина, яка торкнулась кожного із нас. Ми втратили ще одного Героя, який стояв на захисті Батьківщини, свободи та незалежності.

Оніщенко Сергій Анатолійович , 23 травня 1980 року народження, житель селища Крижопіль, разом із побратимами боронив українські рубежі. Він чітко знав, що його доньки та родина мають право жити у вільній державі. І він виборював це право. Мужньо боронив українську землю від російських окупантів на найскладніших ділянках фронту, був сильною, вольовою особистістю, щирою та доброю людиною.

Проте, окрім російського агресора, до Сергія Анатолійовича підкралась важка хвороба, яка і забрала його життя.

Люблячий син, чоловік, батько, гарний друг та товариш, Сергій Анатолійович мав багато мрій та планів, прагнув жити під мирним небом України, любити, виховувати доньок. Але подальшому втіленню в життя заповітних мрій не судилося здійснитись.

Честь, шана і подяка Воїну-захиснику України!

У Городківській громаді зустріли Здирка Миколу Івановича , 22 січня 1968 року народження, який навічно повернувся до рідної домівки.

Солдат Здирко Микола Іванович служив оператором (РЕБ) відділення управління командира 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону.

Перебуваючи на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 18, Микола Іванович 31 грудня 2024 року помер.

Втрата Героя - це глибокий шрам у серці кожного із нас.

У невимовному смутку повідомляємо про втрату в Крижопільській громаді

В останній день зими 2024 року ми проводжаємо до місця вічного спочинку ще одного захисника. Лави Небесного війська поповнив наш земляк Марценюк Віктор Миколайович , 30 червня 1968 року народження, житель селища Крижопіль.

Солдат Марценюк Віктор Миколайович був призваний на військову службу в березні 2022 року другим відділом Тульчинського РТЦК та СП. Служив водієм-кіномеханіком клубу однієї із військових частин ЗСУ.

Наш Герой-захисник був відданий військовій присязі на вірність українському народові. Разом із побратимами давав гідну відсіч російському агресору.

Проте 29 грудня 2024 року, перебуваючи в місті Немирів Вінницької області, був збитий проїжджаючим автомобілем. Віктор Миколайович отримав травми, несумісні із життям.

Сумна звістка з фронту надійшла до села Зарванці Якушинецької ТГ. Виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Шевченкове Покровського району Донецької області, отримав важке поранення, несумісне з життям, наш Захисник Горбонос Сергій Миколайович . Сергій був першим номером кулеметного розрахунку. З перших днів війни в лавах ЗСУ, проходив військову підготовку в Англії . Харизматичний і цілеспрямований, з підвищеним відчуттям справедливості, в житті - щирий та відвертий, завжди був з усмішкою та гумором. Завзятий рибалка, активний учасник ГО «Зарванецька мрія», що відстоювала право громади на оренду водойм для риболовлі. Одружений та разом із дружиною виховав доньку, яка активно займається акробатикою і неодноразово брала участь у всеукраїнських змаганнях та отримувала призові місця. Вічні слава і шана Герою!

29 грудня мешканці Літинської громади провели до місця останнього спочинку мужнього бійця, солдата ЗСУ, свого земляка - Вільхового Володимира Петровича .

Володимир Петрович народився 12.09.1981 року с. Білозірка. Дитинство та юність пройшли в рідному селі. Загальносередню освіту здобув у Літинській школі №1. Працював різноробочим. До лав ЗСУ був призваний по мобілізації в серпні 2024р.

Як усі патріоти України, наш Захисник прагнув Перемоги над зловісним ворогом та мирного і щасливого майбутнього для свого народу. Тому, не шкодуючи власного життя, мужньо та відважно захищав свою землю від російського окупанта.

Та 21.12.2024р. старший - механік водій механізованого відділення військової частини А 4722 солдат Вільховий Володимир Петрович, виконуючи чергове бойове завдання, загинув у районі н.п. Синьківка Куп'янського району Харківської області.

Віддати останню шану Герою зібрались рідні, близькі, друзі, жителі громади та військові побратими Володимира. Низько схиливши голови та приклонивши коліна, люди прощалися із доблесним солдатом.

Поховали захисника України на кладовищі в с. Кулига з усіма військовими почестями.

Літинщина прощалася з Героями

21 грудня жителі Літинської громади з важким болем у серці проводжали в останню дорогу ще одного свого Героя – Вадима Головащенка , 1998 р.н., із Селища.

Після навчання в училищі с. Гущинці пройшов військову строкову службу в лавах ЗСУ. Більше двох років Захисник боровся за волю та свободу українського народу, відважно виконував військовий і громадянський обов'язок, давав гідну відсіч ворогу та наполегливо наближав Перемогу. Та під час виконання чергового бойового завдання в районі н.п. Дар'їно Суджанського району Курської області отримав поранення і був госпіталізований до Сумської обласної клінічної лікарні. Обірвалося життя доблесного воїна 13 грудня.

А 21 грудня під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі н.п. Синьківка Куп'янського району Харківської області загинув старший механік-водій механізованого відділення солдат ЗСУ – Володимир Вільховий .

У Калинівській громаді жалоба

Трагічна звістка надійшла із Харківської області, де передчасно зупинилося серце військовослужбовця, жителя Калинівської громади Олександра Добрянського. До війни чоловік працював пилорамником. До війська Олександра Добрянського мобілізували 14 вересня 2022 року. Військовослужбовець мужньо захищав Україну, боронив рідну землю від російських загарбників. У Героя залишилися дружина, син, донечка та сестра.

Гайсинщина зустрічала Героїв на щиті

У Джулинській громаді Гайсинського району попрощалися із загиблим захисником - сержантом Андрієм Зубовим . Був навідником-оператором першого механізованого відділення третього механізованого взводу першої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини А4860. Загинув Андрій Зубов 16 грудня під час виконання бойового завдання поблизу села Залізничний міст Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Поховали героя 26 грудня у Джулинці.

У Краснопільській громаді провели в останню путь загиблого захисника, жителя села Гранів Станіслава Пальонка . Довгих девʼять місяців рідні жили в очікуванні на те, що з ним все добре… Та сподівання не виправдалися, прийшло підтвердження експертизи, що 4 березня 2024 року поблизу села Первомайське Донецької області солдат Станіслав Пальонко прийняв свій останній бій. З початком повномасштабного вторгнення Станіслав брав участь у відновленні зруйнованих мостів на деокупованих територіях. Його професійні навички цінували колеги.

13 листопада 2023 року Станіслава мобілізували до лав ЗСУ.

Воював у складі 59 бригади імені Якова Гандзюка.

Станіслав був солдатом стрілецького підрозділу.

Померла Захисниця

У Гайсині несподівано померла дружина загиблого героя Оксана Вихованчук . 23 грудня зупинилося серце Захисниці, дружини полеглого у бою героя Віталія Вихованчука, прекрасної жінки, мами двох дітей, солдата 59 ОМПБр - Оксани Вихованчук, 02.10.1971 року народження.

Сержант Віталій Вихованчук загинув 17 липня 2022 року у Миколаєві, отримавши несумісні із життям поранення під час ракетного ворожого обстрілу.

Пані Оксана важко сприйняла факт загибелі чоловіка і довго не могла оговтатись від страшної втрати. Менше ніж через рік після втрати коханого жінка прийняла тверде рішення одягнути піксель і мобілізувалася у лави ЗСУ.

Службу проходила на посаді солдата-кухаря у тій самій військовій частині, де служив спочилий батько її двох дітей.

Воїн з Тульчина поповнив небесне військо

Російський окупант забрав життя Сергія Лукавського , 7 листопада 1980 року народження, жителя села Маяки Тульчинської громади. Молодший сержант Лукавський служив командиром 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти. 19 грудня під час виконання бойового завдання, під час штурмових дій в районі н. п. Дар'їно Курської області російської федерації, мужній воїн прийняв свій останній бій.

У Жмеринці жалоба

27 грудня Жмеринська міська територіальна громада востаннє зустріла та назавжди попрощалась зі своїм славним сином-патріотом Віктором Козачком .

На захист неньки-України Віктор Козачок став з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на українську землю. З побратими 21-ї окремої механізованої бригади ЗСУ він наближав Перемогу. 13 грудня серце воїна-оборонця назавжди зупинилось під час виконання бойового завдання на Курщині. Страшна війна відібрала життя мужнього воїна… Йому назавжди 45…

А 30 грудня у Жмеринській громаді День жалоби за загиблим Захисником Віктором Гнатишиним .

24 грудня у Сумській області, під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув ще один відважний Захисник – Володимир Швець , 1977 року народження.

У Стрижавській громаді знову прапори над могилами

21 грудня тут прощалися із Анатолієм Музичком , 1970 р. н., із с. Брицьке Липовецького району. За професією був будівельником-каменярем. З 2019 до 2020 року був добровольцем у 53 ОМБ ім. Якова Гандзюка у м. Гайсині. Брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф в Донецькій і Луганській областях. Забезпечував їхнє здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Був учасником бойових дій у зоні АТО. Мав звання молодшого сержанта. На початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у 456-ту бригаду транспортної авіації ім. Дмитра Майбороди, с. Гавришівка. Потім був переведений у 82 ОДШБ у м.Чернівці. Під час виконання військового обов’язку за Україну, її свободу та незалежність на полі бою в районі н.п. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області отримав осколкове поранення, що призвело до трагічної смерті. 16 грудня серце бійця зупинилося назавжди.

Ще один Герой із Стрижавки навіки повернувся додому. Микола Григоренко народився 20 грудня 1970 року в селі Дашківцях. За життя працював на цегляному заводі, Стрижавській олійні та на елеваторі у Вінницькому комбінаті хлібопродуктів №2.

У квітні 2022-го мобілізований до лав Збройних сил України. Був молодшим сержантом, начальником електростанції обслуги обслуговування та ремонту акумуляторних батарей технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини А1231. Проходив навчання у Івано-Франківську. Мав позивний "Грузін".

Микола 21 день перебував у самому пеклі. Загинув 10 грудня під час виконання в районі н. п. Старі Терни Донецької області. З 12 грудня вважався зниклим безвісти. На жаль, підтвердився факт його загибелі. Десять днів не дожив до свого 54-го дня народження.

24 грудня, захищаючи честь і незалежність нашої держави, загинув мужній воїн, житель с. Приборівка Олександр Мельничук. Свій останній бій, старший солдат, навідник гранатометного взводу механізованого батальйону героїчно прийняв поблизу н.п. Роздольне Волноваського району Донецької області, залишившись незламним у боротьбі з проклятою ордою...

Полинув у засвіти ангелом небесного війська і Захисник Максим Беспальчук , житель с. Нова Прилука. Молодший сержант, розвідник – кулеметник розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення поліг смертю хоробрих 20 листопада в ході виконання бойового завдання поблизу н. п. Липці Харківської області.

Безжальна війна назавжди забрала турботливого сина у мами, коханого чоловіка у дружини, найкращого у світі тата для донечки. Герою навічно 28…

Відлетів у вічність ще один воїн - Юрій Іванюк із Турбова.

Прийнятий на військову службу 25 серпня 2024 року, мужній воїн героїчно стримував збройну агресію російських окупантів на передових позиціях запеклої війни, до останнього подиху залишаючись вірним українському народові.

Свій останній бій матрос, номер обслуги зенітного артилерійського взводу, прийняв 5 грудня 2024 року на околиці населеного пункту Миколаївка Покровського р-ну Донецької обл.

Тепер Герою назавжди 46…

Знову втрата в Іллінецькій громаді...

Війна забирає життя наших воїнів не лише на полі бою, а й в тилу. Дається взнаки все пережите й побачене в цьому пеклі. Пішов у засвіти воїн, Захисник України Володимир Мухов , житель с.Жорнище. Поховали Героя 30 грудня в рідному селі Жорнище.

Вінниця на колінах перед Героями

Вінницька громада прощалася з полеглими захисниками

Володимир Швець воював в АТО/ООС у 2014-2017 рр. За самовідданість та мужність був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». А цьогоріч влітку знову мобілізувався до ЗСУ. Боронив Батьківщину у складі 41-ї окремої механізованої бригади, був молодшим сержантом, командиром саперної групи. Загинув 24 грудня на Сумщині.

Юрій Прокопчук навесні 2022 року вінничанин добровольцем долучився до лав ЗСУ. Воював у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Був головним сержантом, командиром взводу вогнеметників. Боронив Батьківщину на багатьох напрямках, вболівав за справу та долю своїх побратимів. Серце воїна зупинилося 23 грудня на Донеччині.

Костянтин Швець долучився до захисту України цьогоріч. Виконував військові завдання у лавах 7-го окремого полку зв’язку. Був старшим механіком радіолокаційної станції. Життя воїна обірвалося 25 грудня внаслідок ДТП на Миколаївщині, спричиненої п’яним водієм на пішохідній зоні. 10 днів Костянтин перебував у комі, втім, дива не сталося. Він відійшов у вічність у 40 років.

Богдан Дишкант із початком повномасштабного російського вторгнення повернувся з Польщі та став на захист Батьківщини. Боронив державу у складі 47-ї ОМБ «Ма́ґура». Відстоював свободу країни на Східному напрямку. У ході важких боїв на Донеччині влітку цього року отримав важку контузію, що викликала погіршення стану. Серце оборонця зупинилося 23 грудня. Йому було 39 років.

Вічна шана Героям…

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК

Вінницькі