Цього тижня 41 захисник України «на щиті» повернувся на Поділля У Вінницьку область – 25, на Хмельниччину – 16. Героїв провели у Вічність. Вічна пам’ять Героям!

19 квітня 2025 р. 16:44

19 квітня 2025 р. 16:44

Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вінниччина попрощалася з Героями

Вінницька громада попрощалася із полеглими Захисниками: Сергієм Чернієм та Олександром Єлесіним . Обоє стали на захист України взимку 2024 року та віддали життя у боях на Донеччині та Сумщині.

47-річний Сергій Черній пішов на війну взимку 2024 року добровольцем. Він служив молодшим сержантом у складі 21-ї окремої механізованої бригади на Сумському напрямку. Загинув 5 квітня біля прикордонного села Миропілля.

Сергій народився у Вінниці, закінчив школу №30 та транспортний фаховий коледж. Працював у торгівлі та промисловості. У нього залишилися дружина, двоє синів, мати та сестра. Побратими називали його Мама — за доброту, турботу та підтримку. А ще він був художником — малював портрети та релігійні сюжети, не маючи професійної освіти.

37-річний Олександр Єлесін, уродженець Донеччини, загинув 7 квітня поблизу села Костянтинопіль Волноваського району. Боєць 79-ї окремої десантно-штурмової бригади отримав смертельну мінно-вибухову травму під час виконання бойового завдання.

Після початку повномасштабного вторгнення Олександр евакуював родину за кордон, а сам вирушив до Ладижина, де працював ще до війни. Звідти пішов до війська.

Дружина Альона розповіла, що чоловік мав "золоті руки", займався ремонтом і дуже любив двох доньок — 10 і 13 років. Нині вона з дітьми та мамою проживає у Вінниці.

У Вінниці попрощалися із 21-річним захисником Костянтином Пахомовим на псевдо Малий, який добровільно вступив до лав "Гвардії наступу" та загинув у боях на Сході.

Боєць служив у 15 мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон" і був зовнішнім пілотом БпЛА.

Костянтин Пахомов народився 8 травня 2003 року в Немирові. Після закінчення школи вступив до Вінницького технічного коледжу. З перших днів війни Костянтин волонтерив — допомагав пораненим бійцям у шпиталях. Коли в Україні оголосили набір до підрозділів "Гвардії наступу", юнак став добровольцем.

З березня 2023 року служив у 15 мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон". За вік отримав позивний "Малий", а за відвагу та професіоналізм — звання молодшого сержанта.

Як зовнішній пілот БпЛА, Костянтин виконував бойові завдання на Харківщині та Сумщині, нищив техніку РФ та брав участь у стримуванні атак росіян.

Загинув 7 квітня 2025 року у віці 21 рік.

У Вінниці прощаються із загиблим воїном Віталієм Кисельовим.

Боєць 80-ї десантно-штурмової бригади загинув на фронті 5 квітня. Йому було 38 років.

Віталій Кисельов став на захист Батьківщини у 2024 році. Служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, обіймав посаду стрільця-снайпера. Виконував бойові завдання на Курському напрямку.

Незадовго до цього боєць повернувся додому на відновлення після служби. Та 4 квітня у Вінниці раптово помер його батько. За словами матері воїна, Ірини Кисельової, це стало тяжким ударом для Віталія, який був надзвичайно близький з татом. Саме він, тренер з важкої атлетики, прищепив синові любов до спорту — юнаком Віталій здобув звання кандидата в майстри спорту.

Віталій народився 12 травня 1986 року в Казахстані, де тимчасово мешкала родина. Проте зростав у Вінниці. Навчався у 9-й загальноосвітній школі, вступив до Білоцерківського інституту економіки та управління Університету "Україна", однак після першого курсу вирішив змінити життєвий шлях. Працював на будівництві, згодом — у сфері охорони.

Після довгих 2 років пошуків, очікувань та переживань назавжди повертається додому Захисник України, уродженець с. Райки Діхтяр Валентин Михайлович.

Загинув старший солдат Валентин Діхтяр 23 березня 2023 року біля населеного пункту Костромка Херсонської області.

Народився Валентин Діхтяр 13 лютого 1998 року у селі Райки.

Тут навчався, зростав і виховувався у великій дружній родині. Закінчивши у 2013 році 9 класів Іллінецького ліцею №1, Валентин навчався у Немирівському професійно-технічному училищі на зварювальника.

У 2017 році Валентин вирішує поєднати своє життя з військовою справою, тому підписав контракт зі Збройними силами України. Службу проходив у 1-й артилерійській батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Після демобілізації, у 2020 році, поїхав за кордон. Там він знайшов нову роботу, справжнє кохання та, здавалося б, спокійне, щасливе майбутнє.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну застало Валентина у Фінляндії. І він відразу, не роздумуючи, сказав, що повертається додому, на рідну землю, щоб стати на її захист.

Вже на початку березня 2022 року Валентин Діхтяр був на фронті. Разом з своїми бойовими побратимами брав участь у боях на Херсонському напрямку, на Миколаївщині, на Донеччині, самовіддано боровся з російськими окупантами та наближав Перемогу.

23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Костромка Херсонської області старший солдат, радіотелефоніст-лінійний наглядач відділення управління командира батареї взводу управління командира 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Валентин Діхтяр загинув.

Знову гіркий біль скорботи накрив Гайсинську громаду.

“На щиті” повернувся до рідного дому Євгеній Володимирович Сологуб , 28.09.1991 року народження.

Солдат, оператор-сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А 5068 загинув 09 квітня 2025 року в районі населеного пункту Новомиколаївка Донецької області під час виконання бойового завдання, внаслідок отриманого поранення, несумісного з життям.

У Зятківцях Гайсинського району попрощалися із ветераном російсько-української війни Василем Івановичем Зайцем.

Василь Іванович народився 29 грудня 1986 року в селі Зятківці. Тут пройшли дитячі роки.

Дуже рано хлопець осиротів: ще коли був немовлям, померла мама, а згодом у підлітковому віці помер і тато. Дві старших сестри та бабуся опікувалися Василем.

Після закінчення школи Василь Іванович вступив до професійно-технічного училища, де здобув спеціальність електрика низьковольтних мереж.

У серпні 2023 року Василь по мобілізації став до лав Збройних сил України, проходячи службу у другому батальйоні оперативного призначення військової частини А3017.

4 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання у районі селища Роботине Запорізької області, потрапив під мінометний обстріл. Унаслідок вибуху отримав важке осколкове поранення лівого плеча з вогнепальним переломом плечової кістки, турнікетним синдромом та значною втратою крові. Його рука була ушкоджена настільки, що біль і боротьба за життя тривали понад 17 годин. На жаль, руку врятувати не вдалося... Проте Василь сильний, попри фізичні страждання, не втратив сили духу і пройшов складне лікування та реабілітацію.

Наслідки пережитого, важкий стан здоров’я та внутрішній біль, який він ніс у собі, не минули безслідно.

6 квітня 2025 року серце Василя Зайця зупинилося назавжди...

У Дашівській громаді (Гайсинський район) попрощалась із захисником Сергієм Мандрикою …

Народився Сергій Богданович 10 серпня 1999 року в селі Кам’яногірка, де минули його дитячі роки. Навчався у Китайгородській школі, здобув фах токаря у Вінницькому ПТУ №1, працював на різних підприємствах, працював за кордоном… Але коли Україна потребувала його, Сергій не вагався — у серпні 2023 року добровільно став до лав ЗСУ.

Він захищав нашу землю на Сумщині, а згодом на Запоріжжі. Саме там, у районі населеного пункту Вербове Пологівського району, 31 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання, загинув смертю хоробрих, боронячи волю та незалежність рідної держави.

Понад рік Сергій вважався зниклим безвісти... Й лише 31 березня 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили гірку правду. Сергій повернувся додому “на щиті”.

У Маньківці Бершадської громади (Гайсинський район) провели в останню путь захисника України — Сергія Олександровича Єремеєва.

10 червня 2024 року Сергій був мобілізований до лав Збройних сил України.

Молодший сержант, гранатометник 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти, він вірно служив Україні, самовіддано боронив нашу землю від ворога.

На жаль, 18 серпня 2024 року Сергій загинув у районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. Із  21 серпня 2024 року вважався зниклим безвісти.

У Бирлівці Бершадської громади (Гайсинський район) попрощались із Сергієм Білюгою.

27 лютого 2022 року, у перші дні повномасштабної війни, Сергій добровільно став до лав Збройних сил України. Його бойовий шлях пролягав через Чорнобиль, Бахмут, Донецьку область - там, де найважче, де найнебезпечніше.

Герой загинув на Донеччині ще 11 травня 2024 року. І лише тепер повернувся до рідного дому на жаль, “на щиті”.

У Бондурівський старостат повернувся “на щиті” матрос Лещенко Олексій Іванович, 1994 року народження, який довгий час вважався зниклим безвісти.

Лише тепер стало відомо, що відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, в результаті ворожого артилерійського обстрілу противника воїн загинув 08.12.2024 року в районі населеного пункту Сонцівка Донецької області.

Невблаганна смерть забрала ще одне життя Героя...

Блащук Іван Миколайович, 1976 року народження, житель села Шендерів.

Народився Іван 25 червня 1976 р. у с. Потуш.

Навчався у Шендерівській загальноосвітній школі, де закінчив девʼять класів, далі продовжив навчання у середній школі в с. Лука Немирівського району.

Закінчивши школу, Іван пішов служити до армії.

Повернувшись додому, певний період часу працював на цукровому заводі.

З 1996 - 2017 рік - виїхав на заробітки за кордон.

А у 2017 році наш Герой повернувся на батьківщину, до рідного села, до рідної домівки.

У лютому 2023 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ, на військове звання сапер 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.

09.04.2025 р. у районі населеного пункту Перлявка Житомирської області, у госпіталі, перестало битися серце Героя.

2 вересня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання по захисту України від російських загарбників, поблизу населеного пункту Безименне Херсонської області, загинув механік-водій 4 бойової машини 1 танкового взводу, 2 танкової роти військової частини А1736, старший солдат ЗСУ, Слободяник Віктор Іванович , 1992 року народження, житель Літинської громади.

Жителі Літинщини провели в останню путь ще одного свого земляка, солдата ЗСУ Назарова Олександра Анатолійовича.

Олександр Назаров народився 01.01.1974 р. у Німеччині. Згодом його родина переїхала до України, оселившись у містечку Літин. Тут хлопець закінчив середню школу № 2. Згодом навчався у Вінницькому професійно-технічному училищі за спеціальністю слюсар-наладчик.

Олександр відслужив строкову військову службу в армії, а після повернення працював у сфері телекомунікацій.

У мирному житті Олександр був зразковим сім’янином, турботливим батьком чотирьох дітей, коханим чоловіком, господарем у своєму домі. Людина з великим серцем, спокійний, врівноважений, привітний, добрий, щирий, працьовитий, у будь-якій ситуації готовий прийти на допомогу та підтримати теплим словом. Його поважали друзі та цінувала родина.

Та життєвий шлях Героя обірвала страшна війна. Наш Захисник загинув 22.09.2024 р. внаслідок штурмових дій ворожої піхоти поблизу н.п. Богоявленка Волноваського району Донецької області.

Важка втрата для жителів Могилів-Подільської громади…

9 квітня 2025 року у важких боях у Сумській області, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, загинув воїн ЗСУ - ЦИБА Сергій Володимирович, 1986 року народження.

До рідного дому «на щиті» повернувся БУДКОВСЬКИЙ Олександр Володимирович, 10.06.1988 р.н., солдат (вважався зниклим безвісти).

Військовослужбовця поховали на Соколівському кладовищі в м.Хмільник.

8 квітня 2025 року до свого рідного дому в село Війтівці (Війтівецька сільська територіальна громада) «на щиті» повернувся захисник України ПАЛАМАРЧУК Сергій Григорович , 02.06.1986 р.н.

На війні загинув військовий В’ячеслав Лазаревич, під час виконання бойового завдання на Сумщині.

Народився В’ячеслав Лазаревич 2 серпня 1997 року у с.Сосонці Вінницького району. Навчався у загальноосвітній школі № 8 м.Вінниці. Після закінчення 9 класу здобув професію маляра-штукатура у професійно-технічному училищі №7 м.Вінниці. Працював за професією на будівництві.

До війська був мобілізований у листопаді 2024 року. Юнак мріяв про власну сім’ю, дім, машину, але його мрії обірвала війна.

В’ячеслав часто приїздив до Павлівки, де проживала його мама, й тут, у Павлівці, він знайшов вічний спокій. У Героя залишилися батьки, брат, сестра, бабуся.

Сумна новина сколихнула село Нестерварка. Своє життя за Україну віддав Баштовий Руслан Михайлович, 16 січня 1989 року народження.

Молодший сержант Баштовий Руслан Михайлович служив командиром 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2 батальйону спеціального призначення.

3 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації, у районі населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області, Руслан Михайлович прийняв свій останній бій.

Чергова жалоба в Тульчинській громаді...

Коридором слави зустріли Пилипчака Миколу Леонтійовича , 06 січня 1969 року народження, уродженця села Михайлівка Тульчинської громади.

Капітан Пилипчак Микола Леонтійович служив офіцером управління однієї із військових частин.

З 1991 по 2007 роки обіймав різні офіцерські посади у Збройних силах України. Після виходу на пенсію у 2007 році, з початком повномасштабного вторгнення повернувся до лав Збройних сил України.

Офіцерський досвід, навички військової справи допомагали воїну чинити опір російському агресору. Проте підступна хвороба підкосила здоров’я Миколи Леонтійовича. 6 квітня 2025 року в КНП "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради міста Дніпро життєва зірка нашого Героя згасла.

Сумна звістка знову сколихнула Бершадську громаду…

Під час ведення оборони в районі населеного пункту Вознесенка Донецької області загинув Голодюк Сергій Станіславович , житель села Війтівка. Йому було лише 27 років…

З 16 листопада 2024 року він вважався зниклим безвісти. І ось - підтвердилася найгірша звістка. Сергій загинув, захищаючи Україну, під час боїв на Донеччині.

11 квітня Кодимщина попрощалася з воїном Бойком Василем Андрійовичем .

Василь Бойко - старший сержант, військовослужбовець третьої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави 5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Бойко Василь Андрійович народився 25.09.1976  у с.Білий Камінь, де провів своє дитинство та юність. Навчався у Чечельницькій СЗШ №1 та Ольгопільському СПТУ №35. У Березнівській лісовій школі, де отримав професію - працівник лісового господарства.

З грудня 2022 року став на захист Батьківщини.

Загинув 24 березня 2025 року під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Попівка Сумського району Сумської області внаслідок бойового зіткнення з противником.

Станіславчицька громада зустріла тіло полеглого в бою Героя Євгенія Васильовича Ющака.

Народився Євгеній Васильович 14 травня 1997 року в селі Кацмазів Жмеринського району Вінницької області. Працював у сфері будівництва. Був призваний 27 вересня 2024 року.

Загинув Євгеній Ющак при виконанні бойового завдання 3 квітня 2025 року поблизу н.п. Петрушівка Сумської області.

Після важкої хвороби, отриманої внаслідок фронтового поранення, помер Герой-захисник, мешканець села Пиків - Странцевілко Володимир Миколайович , 18.04.1980 р.н.

Глуховецька громада “коридором шани” зустріла загиблого Героя, уродженця села Жежелів, командира відділення Володимира Мамчура .

Воїн вважався зниклим безвісти довгих два роки.

Загинув командир відділення Володимир Мамчур 22 січня 2023 року біля населеного пункту Новобахмутівка Донецької області.

Трагічна звістка про загибель мужнього воїна нестерпним болем пронеслась Чернівецькою громадою. Загинув сержант ДМИТРИШИН Сергій Степанович, 1989 р.н., житель с.Сокіл, виконуючи бойове завдання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, 08 квітня 2025 року в районі населеного пункту Колісників Куп’янського району Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила Андрощук

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила Андрощук

Вінницькі