У Жмеринці в день Героїв України відкрили пам’ятник морпіху Ярославу Христюку

24 травня 2025 р. 10:13

24 травня 2025 р. 10:13

23 травня, у день Героїв України та день морської піхоти, у Жмеринці на меморіалі слави відкрили та освятили пам’ятник повному кавалеру трьох орденів «За мужність», молодшому сержанту, морському піхотинцю 36 окремої бригади імені контрадмірала Михайла Білинського, командиру відділення батальйону морської піхоти Ярославу Христюку.

Він той самий Ярослав з псевдонімом «Христос», за якого молилась уся країна... Коханий «Пташки» – Катерини Поліщук… Він став на захист України у свої 18. За мужність і відвагу заслужив 14 державних нагород. До останнього стояв за Маріуполь. Командував підрозділом морпіхів. Загинув, рятуючи пораненим свого побратима «Грішу» при обороні Маріуполя 17 березня 2022 року. Його тіло досі не повернули…

Автор: Жмеринка.city

Жмеринчани, побратими, представники влади та духовенство схилили в пошані голови перед матір’ю Героя Юлією Іванівною та вшанували світлу пам’ять відважного Захисника.

У своєму виступі Юлія Іванівна згадувала, що Ярослав з дитинства був запальним, енергійним і завжди стояв за справедливість і чесність, всіх захищав і всім допомагав.

«Сину, ти завжди зі мною. Ти був і є світлом мого життя. І хоча біль розриває моє серце, я знаю, що твоя жертва була не марною. Я безмежно пишаюсь тобою!», – крізь сльози промовляла матір Героя і зачитала слова Ярослава, записані у його блокноті: «Ви знаєте, як боляче мені дивитись, як гине наша Україна, як гинуть хлопці молоді... Як боляче мені дивитись в очі дітям, чиї батьки вже не повернуться додому, як боляче мені прощатись із побратимом, і не одним… Вони загинули за нашу рідну Україну… Не забувайте мене…».

Рідна сестричка Ярослава Яна розповіла, що їх мама ще з дитинства казала, що Ярослав буде військовим – мужній, хоробрий, справедливий, стійкий духом і сталевий характером.

«Три роки без тебе. Час не лікує, а стає ще важче жити. Ти завжди був сильним, справедливим, готовим прийти на допомогу навіть коли не просили. І коли настав момент вибору, ти зробив його серцем заради усіх нас і України. Цей пам’ятник це символ того, що наша любов і наша пам’ять житимуть вічно. Ти залишив по собі приклад справжньої мужності.

Я познайомилась з твоїми побратимами вже після твоєї загибелі, і кожна зустріч з ними, як зустріч з великою частиною тебе. Дивлячись їм в очі я бачу, наскільки безстрашні і добрі люди були поруч з тобою. Сьогодні вони є частиною нашої сім’ї, і наші двері їм завжди відкриті», – акцентувала у своєму виступі сестричка Яна.

Герой України, ветеран морської піхоти, ідейний засновник благодійного фонду «Сталеві» та бойовий командир Ярослава Сергій Волинський розпочав свій виступ про відважність морських піхотинців, головний девіз яких «Вірні завжди!».

«Морська піхота це одна велика родина, яка разом переживає всі складнощі і всі успіхи. Для мене є великою честю представити Жмеринці і всім українцям цей пам’ятник одному із найхоробріших морпіхів, яких я знав. Ярослав загинув зі зброєю в руках, рятуючи побратимів. Ніхто з нас не вірить, що Христоса немає поруч. Ми згадуємо щодня наших побратимів, які загинули в бою, боремось за наших полонених, підтримуємо родини, робимо все, що можемо. Я впевнений, що Ярослав сьогодні поруч з нами, і чує нас, і наші молитви. І я хочу подякувати йому як одному із найхоробріших Воїнів! Честь!», – промовив Сергій Волинський.

Побратими Ярослава згадували «Христоса» як найкращого бійця, професійного військового, який був одним із найкращих в бою.

«Морська піхота з перших днів війни стійко обороняє державу від російського ворога від 2014 року і до сьогодні. Вихід із Криму, місто Маріуполь у 2014 році, Широкінська операція, оборона околиць на Маріупольському напрямку, населені пункти Широкіне, Водяне, Бахмутове, Павлопіль, оборона міста Маріуполь у 2022 році, оборона міста, яка перейшла в повну окупацію, полон…

А зараз Авдіївський і Херсонський напрямки, Кринки, Вовчанськ, Куп’янська і Білгородська операції, Покровський напрямок. Кожен із цих етапів закарбувався кров’ю в історії морських піхотинців і в історії нашої боротьби за волю.

Наречена Ярослава Катерина Поліщук розповіла, що Ярослав «показав, яким має бути справжній воїн, навчив ніколи не готувати промов, навчив вірити в себе і вірити в побратимство».

Перша вчителька Наталя Федорівна та вчителька старших класів Лариса Василівна згадували, яким Ярослав був у школі. Вони подякували за виховання сина справжнім патріотом, який навчив усіх нас любити батьківщину.

Щирі слова підтримки на адресу матері та всієї родини висловили представники влади: народна депутатка України Ірина Борзова, голова Жмеринської районної військової адміністрації, депутатка обласної ради Інна Цимбал, секретар Жмеринської міської ради, в.о. міського голови Вадим Кожуховський.

«Я доземно вклоняюсь перед вами, дорога Юліє Іванівно. Ми з вами серцем. І ваш біль – наш спільний біль. Хай цей пам’ятник стане місцем, де можна подякувати, згадати, помолитись. Дякую побратимам Ярослава за гідне вшанування пам’яті Героя. Морпіхи – це незламний дух і мужнє бойове братерство України! Слава Героям!», – зауважив Вадим Кожуховський.

Ярослав з дитинства любив птахів

За словами матері Героя, Ярослав з дитинства любив птахів, спостерігав за їхніми польотом в небесній блакиті. Інколи навіть ловив птахів, але завжди відпускав на волю.

Символічно, що саме в цей день усім присутнім роздали коровайну випічку у вигляді птахів.

«Нехай ці птахи символізують політ душі нашого Героя Ярослава у кращий світ, де немає війни. Спочивай з Богом, наш Герою!», – зазначила заступниця міського голови Ольга Боровська.

Директорка музею імені Володимира Забаштанського Надія Слободенюк у ліричному виступі розповіла про життєвий шлях молодого бійця, який заплатив занадто високу ціну за нашу свободу.

Представники духовенства освятили пам'ятник і звершили молитву за душу Героя.

Кожен поклав живі квіти до підніжжя пам'ятника на знак шани подвигу Героя.

Ярослав Христюк народився 23 лютого 1996 року у місті Вінниця. Згодом сім’я переїхала до села Андріївка Шаргородського району, а потім у селище Браїлів Жмеринської громади. Навчався в Браїлівській гімназії та Жмеринському вищому професійному училищі.

Брав участь у Широкінській операції, стримував російського противника на Маріупольському напрямку, населених пунктах Водяне, Гнутово і Павлопіль та операції по обороні міста Маріуполя у повному оточенні.

Ярослав з честю захищав Україну, коли сили противника значно перевищували в кількості. Загинув, рятуючи пораненим свого побратима «Грішу» при обороні Маріуполя 17 березня 2022 року. Зазнав двох кульових поранень у груди й одного в шию.

Вінницькі