Цього тижня 40 захисників України «на щиті» повернулися на Поділля У Вінницьку область – 22, на Хмельниччину – 18. Героїв провели у Вічність. Вічна пам’ять Героям!

30 травня 2025 р. 17:24

30 травня 2025 р. 17:24

Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вінниччина попрощалася з Героями

Вінницька громада попрощалася із загиблим захисником Віталієм Здесенком .

Віталій Здесенко долучився до оборони України цьогоріч узимку. Воював у лавах 103-ї ОБ ТРО імені митрополита Андрія Шептицького. Був кулеметником стрілецького відділення. Свій останній бій прийняв 13 травня у Курській області. Воїну навічно залишилося 34 роки.

Народився Віталій Здесенко 4 квітня 1991 року у місті Болгорад Одеської області. Професійну освіту здобув у Вінницькому фаховому коледжі економіки та підприємництва Західноукраїнського національного університету. У цивільному житті працював у ТОВ «Молокія».

У Вінниці попрощалися із Юрієм Воронюком — військовим 47-ї окремої механізованої бригади, який загинув 11 травня на Курському напрямку. Воїну було 36 років. У нього залишилися дружина та донька.

Юрій став до лав ЗСУ у 2024 році. Під час одного із бойових завдань з ним зник зв’язок, і майже місяць він вважався зниклим безвісти. Попри це, тоді воїну вдалося вижити й повернутися до побратимів. 11 травня боєць загинув на Курському напрямку.

Народився Юрій Воронюк 15 жовтня 1988 року у Вінниці. Навчався у 35-й загальноосвітній школі, згодом закінчив Вище професійне училище №7. Працював у будівельній сфері. Жив на Вінницьких Хуторах разом із дружиною Яною та донькою.

Вінницька громада попрощалася з оборонцем України Михайлом Шпірою

Від початку повномасштабного російського вторгнення Михайло Шпір став на захист Батьківщини. Виконував розвідувальні завдання у складі 56-ї ОМ Маріупольської бригади, керував безпілотними літальними апаратами у 37 ОМБ «Запоріжжя». Пройшов чимало пекельних боїв на Донецькому напрямку. В одному з таких поблизу міста Часів Яр Бахмутського району отримав важке поранення. Довго лікувався, але наслідки численних травм далися взнаки. Серце воїна зупинилося 23 травня. Йому було 35 років.

Чорна звістка надійшла у Іллінецьку громаду

19 травня 2025 року назавжди зупинилося серце Петрука Миколи Володимировича , (4.05.2005 р.н.), жителя с. Тягун.

Народився Микола у селі Синарна на Оратівщині. Кілька років тому Микола з матір’ю переїхав до с. Тягун. У 2024 році Микола Володимирович успішно завершив навчання в Іллінецькому аграрному фаховому коледжі, здобувши фах агронома.

Служба в українському війську розпочалася для Миколи у лютому 2025 року, коли хлопець прийняв рішення стати на захист незалежності рідної держави та підписав контракт зі Збройними силами.

Служити солдата Миколу Петрука відправили на Сумщину. У підрозділі, де проходив службу хлопець, побратими називали його Алабай - сильний, вірний, безстрашний.

Під час запеклих бойових дій на Сумщині солдат Микола Петрук  зазнав тяжкого поранення. Його доставили до Головного військового клінічного госпіталю у Києві, де лікарі робили все можливе, та, на жаль, поранення виявилися несумісними з життям. 19 травня 2025 року серце хлопця зупинилося. Йому було лише 20…

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Дмитром Пясецьким

Воїн мобілізувався до війська торік. Був старшим стрільцем-оператором окремого штурмового полку. Разом із побратимами захищав країну на Сумському напрямку.

5 травня під час виконання бойового завдання поблизу с. Іскрисківщина потрапив під удар ворожого FPV-дрона. Отримане у бою поранення виявилося несумісним із життям. Воїну навічно залишилося 37 років.

Народився Дмитро Пясецький 22 грудня 1987 року у Вінниці. Здобув освіту у 12-й загальноосвітній школі, а потім у Вищому професійному училищі №11 за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору». Певний час працював на заводі з виготовлення паркетної дошки “Барлінек”.

Герой повернувся додому...

Солдат Колпаков Олександр Володимирович , 28.04.1981 р.н., мешканець с. Росоша, призваний за мобілізацією 20.06.2024 року 6 відділом Хмільницького РТЦК та СП, повернувся додому  “на щиті”.

Захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України у складі 33 інженерно-саперного батальйону в/ч 4689.

Він був хоробрим, мужнім та відважним бійцем. За проявлену мужність і відвагу в зоні бойових дій у вересні 2024 року нагороджений "Золотим хрестом" головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським.

Відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу й незалежність, 14.05.2025 у районі н.п. Миропілля Сумського району, Сумської області.

У Гайсинському районі трагічно загинув ветеран війни Сергій Мартинюк

Головний сержант і командир відділення, який вижив у найгарячіших боях, але 18 травня загинув вдома. Йому було 53 роки.

Сергій Миколайович, 1971 р.н., народився і виріс у селі Мелешків. Закінчив Мелешківську школу. Після закінчення дев'ятого класу вступив у Вінницьке педагогічне училище, яке закінчив з червоним дипломом, за спеціальністю “учитель молодших класів”. Свою трудову педагогічну діяльність розпочав у селі Рахнівка учителем. Був призваний на строкову службу. По завершенні служби в армії працював вчителем у Жерденівській та Ладхуторянській загальноосвітніх школах. В останній був керівником туристичного гуртка. Життєва дорога привела Сергія Мартинюка в Соболівку, де працював бригадиром на залізничній станції «Дукля». Був одружений, виховував двох доньок.

Коли розпочалась АТО, не вагаючись став на захист рідної землі. На посаді командира відділення головний сержант Сергій Мартинюк захищав країну на Донецькому напрямку, в складі військової частини А 1428. За сумлінну службу неодноразово отримував подяки від керівництва. Під час несення служби важко захворів, переніс складну операцію, але згодом повернувся до підрозділу.

Однак стан здоров'я не давав можливості виконувати свої обов'язки. Після довгих місяців лікування, отримавши інвалідність III групи, не зміг більше боронити Україну.

Залишившись живим після пекельних боїв, 18.05.2025 року Сергій Миколайович трагічно загинув від рук зловмисника-вбивці...

На Оратівщину повернувся “на щиті” захисник Сергій Пазич

Він виконував бойове завдання у районі населеного пункту Семенівка Покровського району на Донеччині. Із 6 травня 2024 року Сергій Пазич вважався зниклим безвісти. Лише тепер підтвердився факт загибелі старшого стрільця-оператора єгерського батальйону Пазича Сергія Васильовича, 24.03.1966 року народження.

Коридором шани зустріли військовослужбовця, який «на щиті» повернувся до рідної домівки - Бабака Олега Михайловича, 13 березня 1990 року народження, жителя с. Стояни

Прийнятий на військову службу Тульчинським РТЦК та СП у листопаді 2023 року, солдат Бабак Олег Михайлович служив зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 4 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

20 травня 2025 року, знаходячись у шпиталі в м.Чернігів, Олег Михайлович помер.

Яланецький старостинський округ попрощався із військовослужбовцем Павлишиним Миколою Васильовичем

Родом із села Яланець, Микола Васильович у листопаді 2022 року став на захист України в лавах Збройних сил. Він виконував свій військовий обов’язок сумлінно та з гідністю.

На жаль, 17 травня 2025 року в одній із київських лікарень його життя обірвала важка хвороба, яка ускладнилася на тлі служби.

Теплицька громада у жалобі.

Перестало битись серце військовослужбовця  Кравчука Ігоря Івановича

Народився Ігор Іванович 19 жовтня 1969 року. Проживав і навчався у Теплику. Закінчив ЗОШ №1, далі продовжив навчання у Теплицькому аграрному ліцеї та отримав спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. По закінченні ліцею – строкова служба в армії. Повернувся до рідного містечка і працював трактористом у сільськогосподарських підприємствах.

У 2023 році Ігор став на захист України. Служив у складі 47 окремої механізованої бригади ЗСУ. Був у  “гарячих точках” та мужньо захищав нашу державу, виконуючи найскладніші завдання.

За час війни, на жаль, здоров’я військовослужбовця погіршилося. Через важку хворобу, про яку дізнався під час несення військової служби, Ігор був змушений у січні 2025 році залишити службу, щоб боротися за своє життя.

Однак побороти підступну хворобу йому не вдалося. Серце воїна перестало битися 24 травня. Йому назавжди 55...

Знову страшна звістка сколихнула серця жителів Чернівецької громади.

Захисник України - солдат Мельник Василь Васильович , 25.10.1977 р.н., який вважався зниклим безвісти з 2023 року, загинув

Василь Васильович був прикладом мужності, сили духу та відданості Батьківщині. 29.06.2023 року неподалік н.п. Роздолівка Бахзмутського району Донецької області зник безвісти, але цей день став для нього останнім.

Тростянецька громада прощалася зі своїм Героєм – старшим солдатом В’ячеславом Васильовичем Ровишиним

Його життя обірвалося 17 травня 2025 року під час запеклих бойових дій на Донеччині.

В’ячеслав народився 30 липня 1973 року в селі Четвертинівка. Тут він навчався у місцевій школі, а у 1994 році успішно закінчив Вінницький технікум м'ясної та молочної промисловості. Того ж року його професійний шлях пов'язався з Ладижинською ТЕС, де він пропрацював 26 років - від машиніста-обхідника до начальника зміни, а згодом моториста багерної насосної.

3 січня 2023 року В'ячеслав добровольцем пішов захищати рідну землю. Він вступив до лав легендарної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Після навчання на зв'язківця він перекваліфікувався на мінометника, отримавши позивний "ДТЕК". За сумлінне виконання військових обов'язків та незламний дух В’ячеслав був нагороджений почесною відзнакою Президента України "За оборону України".

Він мужньо боронив Вугледар на Донеччині. 30 червня 2024 року В’ячеслав Васильович отримав поранення поблизу Костянтинівки, але, незважаючи на це, після лікування повернувся на фронт.

17 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, В’ячеслав Ровишин загинув, прийнявши останній, смертельний бій поблизу населеного пункту Горіхове, що на Донеччині.

Стало відомо про загибель ще одного захисника, це  Дручок Анатолій Сергійович (08.02.1982 р.н.) з с. Шендерівка

Будучи вірним військовій присязі, мужньо виконуючи військовий обов’язок, Анатолій Дручок загинув під час виконання бойових завдань за Україну та її незалежність 12.12.2023 р. у районі населеного пункту м. Андріївка Донецької області.

Савченко Ігор

На рідну землю (через три роки), до села Теплиця, повернувся "на щиті" загиблий захисник - Савченко Ігор, 1980 р.н., із Гайсинського району..

Відомо, що чоловік у 2019-му став військовослужбовцем ЗСУ.

Загинув 11 травня 2022 року поблизу Білогорівки на Луганщині. Лише зараз воїна вдалося ідентифікувати.

Знову сумна звістка і важка втрата

“На щиті” додому у м. Могилів-Подільський повернувся солдат Збройних сил України Писарюк Петро Юрійович, 1990 року народження.

13 липня 2024 року під час важких боїв у Донецькій області, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, наш Герой загинув.

На фронті загинув воїн із Тульчина Сергій Левкопляс

Левкопас Сергій Анатолійович, 13 вересня 1972 року народження, вважався зниклим безвісти з 2024 року.  Майже рік родина жила надією. Та, на жаль, дива не сталося. Трагічне повідомлення прийшло до їх оселі.

Солдат Сергій Левкопас служив стрільцем-оператором стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.

3 червня 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області Герой-захисник прийняв свій останній бій.

Гайсинщина в скорботі: у бою загинув розвідник Сергій Юрченко

Старший солдат Юрченко Сергій Ігорович, 24.12.1987 р.н., житель с. Семирічка Гайсинської ОТГ, вважався зниклим безвісти, проте стало відомо, що його життя обірвалося 15 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Курської області.

Сергій Ігорович був розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 61 окремої механізованої Степової бригади.

Із 2023 року він добровільно став до лав Збройних сил України, щоб захищати Батьківщину. Чесний, гідний, сповнений сили духу — він вірив у перемогу, побратимів та майбутнє України.

Бершадська громада втратила ще одного захисника — Комісарчука Олександра Анатолійовича, жителя міста Бершадь

Йому було лише 23 роки. Він загинув 29 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сухий Ставок Бериславського району на Херсонщині. Відтоді вважався зниклим безвісти. Тепер маємо підтвердження найстрашнішого…

Теплицька громада знову зазнала важкої втрати

Прийшло сповіщення про те, що Комарук Владислав Володимирович, який вважався зниклим безвісти, загинув під час виконання бойового завдання 25 лютого 2024 року в зоні бойових дій населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області.

Владислав народився 12 листопада 1998 року, був жителем села Мишарівка. Після закінчення Теплицької ЗОШ №2 продовжив навчання у Верхівському аграрному коледжі та отримав спеціальність агронома. У 2018 році був призваний на строкову службу. У мирному житті Владислав працював будівельником, виконував ремонтні роботи.

У 2023 році Владислав приєднався до лав Збройних сил України по мобілізації. Служив оператором 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу ракетних комплексів у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Ма́ґура». Разом з побратимами стояв у найгарячіших точках, одна з них - Авдіївський напрямок. У лютому 2024-го там відбувалися запеклі бої і ворог намагався вибити наші підрозділи із займаних рубежів. Сили оборони гідно чинили відсіч окупантам.

З лютого 2024 року Владислав не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Бередичі Покровського району Донецької області.

Стало відомо, що свій останній бій Владислав прийняв 25 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання у районі н.п. Бердичі. Воїну навіки 25…

Знову важка звістка з війни...

Гайсинчанин Провороцький Володимир Миколайович, 29.02.1984 року народження, солдат, розвідник- навідник розвідувального відділення, розвідувального взводу, розвідувальної роти, 61-ї окремої механізованої бригади, який вважався зниклим безвісти, - загинув на Курщині.

З 15 серпня 2024 року Володимир не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти в районі населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області, рф.

Днями, під час слідчих дій, правоохоронними органами було ідентифіковано тіло полеглого Володимира Провороцького і офіційно визнано його загиблим.

Гайсинська громада в скорботі…

Під час виконання обовʼязків військової служби, завдань, повʼязаних із захистом Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, загинув житель Бондурівського старостинського округу — солдат Юрченко Руслан Петрович , 12.10.1979 року народження, стрілець- санітар 3-го піхотного відділення 1-го піхотного взводу 3-ї піхотної роти 144 окремої механізованої бригади.

Життя Руслана Юрченка обірвалося 20 травня 2024 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Цілий рік його рідні та близькі жили надією, що він живий… Та, на жаль, підтвердилася трагічна звістка про його загибель.

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила Андрощук

Вінницькі