вологість:
тиск:
вітер:
Пам'яті мужнього воїна та Героя Олександра Болеско
07 червня 2025 р. 14:14
07 червня 2025 р. 14:14
Олександр Болеско, солдат, старший оператор відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти в/ч А4689. 4 червня 2024 року його земний шлях обірвався раптово й несподівано. Його серце зупинилося, залишивши по собі не порожнечу, а світлу пам’ять про людину, яка жила по совісті, любила по-справжньому і захищала свій дім до останнього подиху. Про його життя пише Барська міська рада.
Народився 9 березня 1987 року в мальовничому селі Сеферівка Барського району. У родині Болесків, де панували взаємоповага і тепла простота.
Олександр зростав поряд із молодшою на рік сестрою Інною. Батько, Анатолій Іванович, був шофером — людиною дороги, людиною, яка завжди знала шлях додому. Мати, Зінаїда Іванівна, працювала на різних роботах, завжди несучи у дім тепло рук і світло серця.
Дитинство Олександра було спокійним і тихим.
«Коли він ішов до першого класу, я хвилювалась, як він буде спілкуватися з іншими дітьми — настільки він був тихеньким і спокійним», — з ніжністю пригадує мати. Та під цією тихістю ховалась сила духу й глибина думки. Він любив грати у футбол, захоплювався простими радощами сільського життя, а на його обличчі часто з’являлась усмішка, яка розтоплювала серця оточуючих.
Після завершення 9 класів Олександр вступив до Барського будівельного ліцею. Став будівельником — людиною, яка створює, а не руйнує, людиною, яка уміла зводити не лише стіни, а й мости між серцями. Працював за фахом, залишаючи по собі слід у вигляді добрих справ і надійних фундаментів.
Зустрів свою любов — Юлію. Разом із нею прийшла і родина: Юлія мала сина Назара, якого Олександр прийняв серцем, як рідного. У 2018 році в родині народилася донечка Марія. Олександр любив її безмежно — ніжно, глибоко, як тільки може любити чоловік, у серці якого поєдналися мудрість і доброта. Він балував доньку, дарував їй тепло, на яке здатен тільки справжній батько. У його обіймах діти завжди відчували затишок і безпеку.
У 2022 році, коли Україна покликала своїх синів до захисту рідної землі, Олександр не вагався. Він пройшов навчання в місті Одеса, а згодом служив у Краматорську. За мужність і вірність присязі його нагородили відзнакою учасника бойових дій. Випробування війни торкнулись і його здоров’я — не раз доводилося долати біль і наслідки контузій. Та попри це, він залишався світлою людиною, для якої обов’язок і честь були понад усе.
Олександр Болеско — це не лише ім’я в офіційних документах. Це історія про чоловіка, який умів бути опорою, другом, сином, братом, батьком, захисником. Це пам’ять про тихе серце, яке билося голосно, коли цього вимагала земля, яку він так любив.
Він залишив світ, та не залишив серця тих, хто його знав і любив. Його любов і сила залишаться в очах дітей та у теплих спогадах рідних йому людей.
Вічна пам’ять і слава Герою Олександру!
Джерело: barnews.city
Новини рубріки
За 30 секунд знищили 8 російських крилатих ракет
07 червня 2025 р. 13:28
