Пам'яті мужнього воїна, захисника та Героя Олександра Злотковського з м. Бар

31 серпня 2025 р. 00:45

31 серпня 2025 р. 00:45

Олександр Віленович Злотковський, позивний «Тьомний», старший солдат, головний навідник гранатометного відділення 81-ї бригади 2-го аеромобільного батальйону 7-ї роти військової частини А-2120.

В армії Олександр ніколи не служив — був звільнений за станом здоров'я, оскільки мав бронхіальну астму.

Повномасштабне вторгнення застало Олександра за кордоном, де він був на заробітках. Проте, коли вороги стали атакувати його рідну Вінницьку область, то він вже не зміг залишатися осторонь. Тож Олександр повернувся в Україну та відразу став на захист Батьківщини. Йому довелося пройти багато на своєму шляху: страшні бої, множинні поранення, тяжкі відновлення. Проте він ніколи не здавався!

Але почнемо спочатку. Народився наш герой 13 вересня 1994 року в м. Бар Вінницької області. Він проживав із мамою Оленою Іванівною Пустовіт та вітчимом Миколою Олександровичем Ковалем, оскільки батько залишив сім'ю, коли Олександру було 4 роки. Зростав разом зі старшою сестрою — Наталією Віленівною Свіровською. Мати працювала на Барському консервному комбінаті, а вітчим — у військовій частині м. Бар охоронцем.

Навчався Олександр в місцевій школі №4. Після закінчення загальної освіти у 2009 році він вступив до Барського професійного будівельного ліцею. Там Олександр здобув червоний диплом за спеціальністю «Маляр-штукатур».

Він спішив жити. Може щось відчував? В 19 років Олександр одружився, а за рік, у 2014 році, в подружжя народилася донечка Вікторія. Через 5 років він став батьком вдруге. В сім'ї Злотковських народився синочок Вадим. Олександр дуже сильно любив своїх діток та дружину. Завжди намагався бути їм опорою та підтримкою. Також він ніколи не відказував людям у допомозі, завжди був усміхненим і життєрадісним чоловіком.

В ті роки (2015–2019) Олександр працював охоронцем у військовій частині А-0853 м. Бар. А у 2021 році поїхав на роботу в Чехію, де працював на будівництві. Саме там його застала новина про повномасштабне вторгнення ворога.

Вже 17 серпня 2022 року Олександр прийняв військову присягу. Він пройшов відбір і його направили на 35-денне навчання у Велику Британію. Після повернення пішов воювати зразу в найзапекліші точки. Служив у Десантно-штурмових військах ЗСУ.

В березні 2023 року Олександр отримав поранення нижньої кінцівки і осколкове поранення стегна. Після відновлення знову повернувся в стрій.

В кінці квітня, знаходячись на Лиманському напрямку, Олександр знову отримав поранення кінцівок, але на цей раз дуже важке та множинне. Також в нього було наскрізне поранення лівого стегна. Відновлення було досить важким і потребувало довгої реабілітації. Але Олександр не здавався. Як тільки став себе краще почувати, то знову вирішив продовжити боронити свою Батьківщину.

Олександр отримав 6 травня 2023 року грамоту за «Мужність та Героїзм» від командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман», а 22 серпня 2024 року його командир ОТУ «Луганськ» відзначив нагрудним знаком «Луганськ».

30 серпня 2024 року закінчився його героїчний шлях — Олександр Злотковський загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області. Йому назавжди тепер 29 років.

Вічна пам'ять та слава Герою!

Вінницькі