Від бою – до вершини: у Вінниці родини Захисників подивилися стрічку «Друге дихання» про силу духу і віру в життя

16 жовтня 2025 р. 16:50

16 жовтня 2025 р. 16:50

Перед початком показу заступниця Вінницького міського голови Галина Якубович подякувала воїну за приклад, який він подає іншим ветеранам, за віру, силу, жагу до життя.

«Ми часто говоримо про Героїв, але не завжди маємо нагоду подивитися їм в очі. Олександр, людина, яка пройшла війну, важке поранення, ампутацію, але не зупинилась. Він довів, що “немає нічого неможливого”. Активно займається спортом, туризмом. Це приклад не лише мужності, а й великої внутрішньої гідності. Історія Олександра та його побратимів – нагадування всім, хто зараз проходить реабілітацію: нове життя починається з віри у власні сили», – каже заступниця міського голови.

Вона додала, що саме тому важливо створювати простори, де ветерани можуть ділитися своїм досвідом, а громада і надалі буде підтримувати їх, слухати і розуміти.

Олександр Міхов служив у спецпідрозділі «Омега» з 2018 року. Після початку повномасштабного вторгнення продовжив службу. У травні 2023 року під час виконання бойового завдання він зазнав важкого поранення. Далі – місяці лікування, операцій, протезування і болісної реабілітації. Але він не залишився у межах травми. Знайшов нову мету – спорт, і вже за кілька місяців поїхав на чемпіонат світу з пара-джиу-джитсу в Абу-Дабі, де здобув друге місце. А згодом розпочав підготовку до сходження на Кіліманджаро.

«Я хотів довести собі, побратимам, родині, що можу більше, ніж здається, – каже Олександр. – Ми готувалися разом, кожен ішов через свій біль, але ніхто не здався. На вершині я зрозумів: це не просто гора. Це символ того, що життя можна підняти заново, якщо не зупинятися». Стрічка «Друге дихання» – про крихкі, але справжні моменти людяності, коли після втрати знову з’являється бажання жити.

«Для нас важливо, щоб такі історії звучали, – говорить директорка департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Валентина Войткова . – Ми працюємо з ветеранами щодня: бачимо, як непросто подолати біль, прийняти зміни, повірити у себе. У Вінниці діють програми реабілітації, психологічної підтримки, соціальних послуг, і ми робимо все, щоб кожен, хто повернувся з війни, мав опору. Дякуємо нашим партнерам - адміністрації кінотеатру "Сінема Сіті", а також усім, хто долучився до організації. Щира подяка Олександру Міхову та його дружині».

Коли на екрані з’явилися фінальні кадри з вершини – в залі панувала тиша. Не тому, що не було слів, а тому, що кожен відчув щось особисте.

«Ветерани, які досягають нових вершин: у спорті, у реабілітації, у житті – надихають кожного з нас. Вони показують, що сила людини не в обставинах, а в її волі. Їхні приклади доводять: працюючи над собою, ми творимо спільноту, де панує людяність, взаємопідтримка і гідність», – зазначив заступник директора – начальник управління ветеранської політики, ветеран Армен Гарибян.

Ольга Міхова, дружина Героя, зізнається: кожного разу, коли дивиться фільм, проживає все заново – тривогу, очікування, гордість.

«Саша дуже готувався. Бігав, їздив на велосипеді, тренувався кілька разів на тиждень, навіть мене брав із собою на підйоми. Було важко, але я підтримувала, бо бачила, як він цього хоче. Спочатку я була проти цієї подорожі - страшно було за нього. Але він пояснив, що це важливо, і я повірила. Коли дивлюсь фільм, ніби все переживаю знову. Гордість і сльози одночасно. Саша – приклад не лише для ветеранів. Для кожного з нас. Бо якщо він зміг пройти через усе це і залишитися таким світлим і сильним, значить, ніхто не має права здаватися», – каже Ольга.

Для ветеранів – це був перегляд про себе. Для родин – про любов і віру. Для громади – про відповідальність не забувати й підтримувати.

«Головне, не сидіти вдома, не опускати рук, – каже Олександр. – Знайдіть те, що дає вам сили: спорт, подорож, спілкування. Гори не обов’язкові. Важливо просто рухатись. Це і є ваше друге дихання».

У Вінниці крок за кроком формується коло людей, які підтримують одне одного, тих, хто розуміє, що після фронту потрібно не просто повернутись додому, а й знову навчитися жити. Такі зустрічі допомагають знайти себе, відчути поруч плече і зробити свій крок до нового, мирного життя, до свого другого дихання.

Вінницькі