вологість:
тиск:
вітер:
Пам'яті мужнього воїна, захисника та Героя Віктора Якимчука з села Ходаки Барської громади
21 жовтня 2025 р. 23:16
21 жовтня 2025 р. 23:16
Минає річниця загибелі Віктора Борисовича Якимчука, штаб сержанта, сержанта 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А4576, позивний «Прапор». Про його життя пише Барська міська рада.
Народився Віктор 21 березня 1980 року в селі Ходаки Барського району. Його дитинство минуло в родині, де панували працьовитість, повага й любов. Мати, Світлана Володимирівна, — жінка мудра й спокійна, що вміла тримати дім у злагоді та світлі. Батько, Борис Костянтинович, — людина надійна, із щирим серцем, яка все життя працювала за кермом. Від них Віктор успадкував головне — чесність, силу духу й внутрішню гідність. А ще молодший брат Ігор — найближча людина, з якою Віктор завжди ділив і радість, і біль.
У школі Віктор був спокійним, врівноваженим хлопцем. Навчався в Ходацькій школі, після 9 класів вступив до Вінницького ПТУ №3, де опанував фах електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання. Відповідальний, уважний, працьовитий — таким його знали вчителі й друзі.
Після навчання відслужив строкову службу, а потім вирішив пов’язати життя з армією — закінчив школу прапорщиків у Золочеві, пройшов підготовку у «чорній сотні» спецпідрозділу, служив у Ягурі під Калинівкою. Але після кількох років служби Віктор вирішив повернутись до цивільного життя. Працював за кордоном, а згодом — на тепличному комплексі в Одесі.
Коли батьки постаріли, брати повернулися додому. Вони завжди були поруч, підтримували один одного, допомагали матері й батькові.
У 2024 році, коли Україна знову опинилася перед лицем небезпеки, Віктор не зміг залишитися осторонь. Спокійний за вдачею, але твердий духом, він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України, ставши частиною незламного воїнського братерства. Пройшов навчання спочатку в Кіровоградській області, а згодом — у Німеччині. Потім його підрозділ направили на Курський напрямок.
Побратими пам’ятають Віктора як людину, на яку можна покластися в будь-яку мить. Виважений, чесний, без зайвих слів — він був опорою для своїх товаришів. Недаремно мав позивний «Прапор» — бо був тим, хто тримає, хто стоїть рівно й не гнеться перед бурею.
21 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Руське Курської області, життя Віктора обірвалося від артилерійського обстрілу.
За мужність, відвагу та вірність присязі він був відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Віктор Якимчук — це людина, яка не шукала слави, але заслужила безсмертя. Його шлях — від тихого подільського села до фронтової землі — це шлях Людини, яка знала, що любов до Батьківщини вимірюється не словами, а вчинками. Його серце билося в ритмі України — спокійно, але впевнено, як серце справжнього воїна.
Він був опорою для побратимів, гордістю для своєї родини й болем для тих, хто його втратив.
Його ім’я — серед тих, хто тримає небо України!
Вічна пам'ять та слава Герою!
Джерело: barnews.city
Новини рубріки
Жовтень на городі: Які культури краще садити після картоплі для відновлення ґрунту
21 жовтня 2025 р. 21:13
70 дітей з Вінниччини повернулися з відпочинку
21 жовтня 2025 р. 20:18
Вінницькі поліцейські вшанували пам’ять загиблого побратима Олексія Наборського
21 жовтня 2025 р. 19:22