Вінниця в особистостях В історії Вінниці подекуди можна побачити певну циклічність. Сьогодні розповімо про місто початку ХХ ст., коли у його розвитку стався справжній прорив.

30 листопада 2025 р. 09:04

30 листопада 2025 р. 09:04

Вдруге таке містяни відчули уже на початку ХХІ сторіччя. І в обох випадках локомотивом змін виступили непересічні особистості, обрані керувати Вінницею.

29 листопада далекого 1864 року народився Микола Оводов – один із тих вінницьких міських голів, чия діяльність на цій посаді позначилась стрімким розквітом і розбудовою #МістоІдей. Він виконував свої посадові обов’язки з великою відповідальністю та любов’ю до людей.  Саме за його каденції Вінниця пережила справжнє відродження.

Лікар за фахом, Микола Васильович вперше був обраний гласними міської думи на посаду градоначальника наприкінці 1899 р., отримавши чотирирічний кредит довіри від вінничан. Проте його внесок у розвиток міста виявився настільки вагомим, що далі його переобирали ще кілька разів. А загалом Микола Оводов очолював місто 17 років поспіль. Аж до більшовицького перевороту, який призвів до розвалу російської імперії, породивши нового монстра – режим червоної диктатури.

Але повернімось до Оводова – з його іменем пов’язані більшість ключових справ тогочасної Вінниці, які розглядалися міською думою і міською управою. В тандемі з талановитим архітектором Григорієм Артиновим були реалізовані проривні для початку ХХ ст. інфраструктурні проєкти, а також зведені знакові будівлі, які і сьогодні створюють впізнаване артинівське обличчя міста у стилі модерн.

Зокрема, це будівлі жіночої гімназії (1901), Народного дому на Замості (1902), який, на жаль, не зберігся; театру (1910 р.), міської думи (1911)… Ще за рік з’явився нинішній символ Вінниці – водонапірна вежа, а одночасно із нею готель «Савой», де пізніше розміщувався уряд УНР, а згодом Симон Петлюра проводив офіційний прийом очільника польської держави Юзефа Пілсудського. Утім Артинова вважають ймовірним автором проєкту, а творцем ескізів оздоблення та розпису приміщення ресторану у стилістиці українського архітектурного модерну – Василя Кричевського. 🇺🇦 За непідтвердженою інформацію до будівництва мав також відношення архітектор Краузе. Але найцікавіше те, що «Савой» був найвищою тогочасною будівлею в місті, де вперше з’явилось електроосвітлення, ліфт, водопровід та каналізація. І саме біля неї був покладений перший асфальт у Вінниці.

Також тандем Оводов&Артинов запустив трамвайне сполучення між центром і Замостям, заклав міський парк, першу чергу водогону і телефонну станцію, на вулицях з’явилися перші електричні ліхтарі.

Чистота і затишок Вінниці були ще одним пріоритетом колишнього очільника Вінниці. З його ініціативи створили комісію, що стежила за санітарним станом, а вулиці почали активно мостити бруківкою.  Та він дбав не лише про вигляд міста, а й про його духовний і соціальний розвиток. Значну увагу приділяв освіті – за його підтримки у Вінниці відкрилися різні освітні установи. Так само переймався медициною – стараннями Оводова і видатного хірурга Людвіга Малиновського, замість невеликої земської було збудовано велику міську лікарню ім. М. І. Пирогова.

А ще за часів головування Миколи Васильовича у місті стався серйозний економічний підйом: бюджет громади зріс у десять разів. Та лютнева революція 1917 р. зруйнувала подальші плани Оводова у розвитку міста: 8 березня його усунули з посади, а пізніше він із родиною назавжди переїхав до Одеси, де працював лікарем на станції «Одеса-порт». Попри все, повага до градоначальника-реформатора у Вінниці не згасала: за його правління місто пройшло шлях від занепалого провінційного містечка на мапі такої ж занепадаючої імперії до міста з європейським обличчям. Саме тому одна з центральних вулиць Вінниці уже 10 років носить його ім’я.

Якщо цікаво, який внесок Микола Оводов, як лікар, зробив у розвиток вінницької медицини, напишіть в коментарях.

Валентин Порохняк

Visit Vinnytsia

Вінницькі