Роман Мочарний: як у Барі народжується довіра і чому Фонд громади — це про людей, а не про папери

30 грудня 2025 р. 20:01

30 грудня 2025 р. 20:01

За понад десять років роботи Фонд громади «Барі» став для міста не просто громадською організацією, а місцем, де народжуються ініціативи, цікаві проєкти, проводиться постійна допомога і зростає віра в добро.

За цим стоїть команда і її керівник — Роман Мочарний . Для нього розвиток громади починається не з кабінетів і паперів, а з розмови, довіри й конкретних дій.

Від особистої потреби — до спільної справи

Історія Романа Мочарного в громадській діяльності почалася з простого запиту. Коли в нього з’явилася син, він звернув увагу на те, що у місті бракує безпечних і якісних просторів для дітей. Саме тоді з’явилося бажання не чекати змін, а створювати їх самостійно.

Перші кроки були зроблені ще у 2009 році , а у 2015-му офіційно з’явився Фонд громади «Барі». До цього — навчання, пошук партнерів, знайомство з досвідом інших громад, участь у програмі «Школа фондів громад» від ІСАР «Єднання».

«Для мене ця посада — це передусім можливість втілювати добрі справи у життя. Було непросто: багато років я збирав знання по крихтах, шукав можливості та вчився розуміти, куди нам рухатися далі. Бували моменти, коли оточуючі обставини чи навіть люди намагалися переконати мене, що створити таку структуру в нашому місті неможливо. Але я слухав, робив висновки і просто йшов далі», — згадує Роман.

І це справді запрацювало, хоч, як згадує Роман, не все було спершу гладко.

«Справжню стабільність та впевненість я відчув лише тоді, коли у нас з’явилася професійна команда. Бути керівником сьогодні — це не просто приймати рішення, це відчувати підтримку однодумців, з якими будь-яка "неможлива" мета стає досяжною», — каже Роман.

Фонд громади — це про довіру

За словами Романа Мочарного, Фонд громади — це передусім міст між тими, хто хоче допомогти, і тими, хто потребує підтримки.

«Це організація, яка перетворює бажання людей робити добро на конкретні справи: від підтримки талановитої молоді до допомоги нашим захисникам.

У маленькому місті ми всі знаємо одне одного. Фонд створює довіру: ви бачите, куди йдуть ваші гроші, і бачите реальний результат на сусідній вулиці. Це вчить нас бути господарями у своєму домі».

Саме тому у фокусі роботи Фонду — конкретні люди та конкретні потреби: від підтримки дітей і молоді до допомоги військовим і внутрішньо переміщеним особам.

Перші ініціативи та шлях зростання

Фонд громади «Барі» почав свою роботу у 2015 році. Тоді це ще не була структура з чіткими напрямами чи стратегіями — радше пошук і спроба зрозуміти, де саме громада потребує підтримки найбільше.

«Ми тоді тільки вчилися. Пробували, помилялися, дивилися, що працює, а що — ні. Хотілося бути корисними тут і зараз», — згадує Роман Мочарний.

Перші ініціативи були простими й дуже людяними. Прикрашали місто до свят, допомагали безхатченку Миколі, разом збирали кошти на лікування маленького Андрійка, рятували тварин, виходили на толоки, щоб прибрати вулицю Гончарну. Саме ці маленькі кроки стали початком спільноти, яка згодом переросла у повноцінний фонд.

«Тоді не було ні грантів, ні стратегій. Була лише ідея — якщо можеш допомогти, то просто роби це», — каже він.

Переломним став 2017 рік. Саме тоді команда Фонду разом із соціологами провела масштабне опитування мешканців Барської громади, щоб почути людей і зрозуміти, чого їм насправді бракує.

«Ми хотіли не вгадувати, а почути. Не вигадувати зверху, а зрозуміти, чим живе громада», — пояснює Роман.

Це дослідження стало основою для подальших рішень і своєрідною картою розвитку. Паралельно команда проходила навчання в межах програми ІСАР «Єднання», що дало практичні інструменти для побудови сталої громадської організації.

Саме тоді з’явилися перші системні напрями роботи. Одним із них став Молодіжний банк ініціатив (МБІ.БАР) — простір, де підлітки можуть реалізовувати власні ідеї, вчитися брати відповідальність і працювати в команді.

«Ми хотіли, щоб діти не просто брали участь у заходах, а розуміли, як ухвалюються рішення, як працюють проєкти і що їхній голос важливий», — говорить Роман.

Паралельно розвивалися й інші ініціативи: допомога тваринам, підтримка вуличних спільнот, локальні соціальні проєкти. Частина з них з часом стала на паузу, але кожна дала досвід і розуміння, куди рухатися далі.

Сьогодні Фонд громади «Барі» працює вже в іншому масштабі. Серед ключових напрямів — програма продовольчої безпеки «Урожайний шлях» , а також освітній напрям «Освіта. Безпека. Довіра» , який охоплює учнів, батьків і педагогів.

«Ми багато працюємо з темою тривожності, безпеки, довіри. Бо сьогодні школа — це не лише про знання. Це про стан дітей, про комунікацію і про підтримку», — зазначає він.

Так крок за кроком фонд виріс із невеликої ініціативи в простір, де люди не бояться пропонувати ідеї, брати відповідальність і разом шукати рішення для своєї громади.

У 2016 році Фонд громади «Барі» запросив волонтера Корпусу Миру в рамках програми розвитку громади. Ним став Дейн Стівс — відданий член команди та справжній друг нашої громади. За час своєї місії він започаткував Англійський клуб, реалізував екологічний проєкт та долучився до планування створення Фонду громади «Барі».

«У 2018 році його місія в Україні завершилася, але зв’язок із громадою не перервався. З 2022 року Дейн Стівс разом із Нелі Петлік, волонтеркою з Барської школи №2, активно долучилися до збору коштів для гуманітарного ХАБу Фонду громади «Барі». Завдяки їхній підтримці нам вдалося уникнути гуманітарної катастрофи та налагодити логістику, яка допомогла впоратися з викликами війни», — розповідає Роман.

Війна і нова реальність

Після початку повномасштабного вторгнення Фонд громади «Барі» фактично перетворився на гуманітарний хаб. Робота стала безперервною: допомога ВПО, координація волонтерів, співпраця з міжнародними партнерами з США, Німеччини, Польщі.

«Місцевою опорою були: Простір «ЕМОДЖІ» став базою для роздачі допомоги, а підприємеці, такі як Олександр Шилик надали великі склади, та приміщення, де волонтери могли не лише працювати, а й зігрітися та поїсти, транспорт для довезення вантажів з-за кордону», — зазначає він.

За цей час:

• допомогу отримали понад 6 тисяч родин,
• було розподілено близько 100 тонн гуманітарних вантажів,
• підтримка надавалася не лише Барській громаді, а й іншим регіонам України.

«Для багатьох наш ХАБ став місцем, де можна було отримати не лише продукти чи речі, а й відчуття, що ти не один у своїй біді», — згадує Роман.

Молодіжний банк ініціатив — школа відповідальності

Окрема гордість — Молодіжний банк ініціатив (МБІ.БАР). Це простір, де підлітки не просто беруть участь у заходах, а вчаться приймати рішення.

«Якщо говорити просто, Молодіжний банк ініціатив (МБІ.БАР) — це школа лідерства в реальних умовах. Вона створена для молоді віком від 14 до 25 років, яка хоче не просто сидіти в телефонах, а змінювати наше місто на краще», — згадує Роман.

Молодь сама:

• заробляє кошти на благодійні проєкти,
• ухвалює рішення, кому і на що виділити фінансування,
• реалізовує власні ідеї.

«Ми не просто даємо дітям гроші. Ми даємо їм досвід — як працювати в команді, брати відповідальність і доводити справу до кінця», — пояснює Роман.

Команда МБІ постійно поповнюється і всі охочі молоді люди можуть туди вступити. З молодю працює менеджер, який навчає і допомагає команді працювати і розвиватися.

Проєкти, які змінюють громаду

Серед ключових ініціатив останніх років:

• «Урожайний шлях» — підтримка локальних виробників і продовольчої безпеки
• «Освіта. Безпека. Довіра» — робота з учнями, батьками та вчителями
• забезпечення технікою освітніх і медичних закладів
• підтримка молодіжних та волонтерських ініціатив.

"Мипрацюємо також над тим, щоб обєднати землевласників, виробників для реалізації городини та інших продуктів", - каже Роман.

Про людей і довіру

Найбільш зворушливими для Романа залишаються історії, коли громада об’єднується навколо людської біди. Як, наприклад, благодійний ярмарок для порятунку маленького Андрійка, коли до допомоги долучилися всі — від дітей до підприємців.

«Ми організували великий благодійний ярмарок на центральній площі Бара, і те, що я там побачив, змінило мій світогляд назавжди. Я бачив, як маленька внучка за руки привела своїх бабусю та дідуся, щоб ті продавали на площі домашні пиріжки, а кошти віддали на операцію хлопчику. Це було до сліз неймовірно.

До нас долучилися всі: майстриня Надія Белецька принесла свої автентичні вироби, місцеві підприємці допомагали товарами та власними ресурсами, молодь з "Пласту" організувала збір коштів.

Саме в той день я остаточно зрозумів: Фонд громади — це не офіс і не папери. Фонд громади — це тисячі небайдужих сердець. Ця історія довела, що в нашій громаді немає чужої біди, і разом ми можемо врятувати життя. Це дає мені сили працювати далі, навіть у найважчі часи», — каже він.

Погляд у майбутнє

Сьогодні головна мрія Романа Мочарного — сильна команда, стабільна робота фонду і можливість системно допомагати громаді.

«Моя мрія збільшення чисельності команди, відповідна оплата прац. Коли команда має ресурс і підтримку, ми можемо робити значно більше. А головне — робити це якісно і надовго».

Вінницькі