Вінниця 5 лютого прощається з бойовою медикинею Вікторією Кілієвич та нацгвардійцем Антоном Шатковським

05 лютого 2026 р. 07:46

05 лютого 2026 р. 07:46

Пішла на війну після загибелі брата – Вікторія Кілієвич

Вікторія Кілієвич долучилася до Збройних Сил України у січні 2025 року, де вивчилася на бойову медикиню. Воювала у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Майже весь час перебувала на передовій. Фронтові шляхи Вікторії пролягали Сумщиною. Важко й порахувати, скільки поранених бійців пройшло через її руки. На жаль, 27 січня життя медикині трагічно обірвалося. Їй було 32 роки. Без матері залишилося трійко дітей: сини 12 та 8 років і 7-літня донечка.

«Вікторія пішла до війська добровільно. Вирішила так після загибелі брата – льотчика Всеволода Іванцова. Не хотіла розчинятися у своєму горі. На фронті їй було легше від усвідомлення того, що робить все можливе для визволення України та порятунку людей…», – розповідають близькі Захисниці.

Вікторія Кілієвич народилася 7 травня 1993 року у селі Уладівка Вінницької області. Після закінчення місцевої школи вивчилася на перукаря, втім за цією спеціальністю не працювала. Натомість професійні здібності реалізовувала на різних підприємствах переробної промисловості нашого міста. Вже перебуваючи на війні, вступила на факультет права, публічного управління і менеджменту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Попри складнощі служби, опановувати знання вирішила на очному відділенні за дистанційною формою навчання. І це їй вдавалося, вона гідно проходила сесійні іспити.

«Вікторія була вольовою, цілеспрямованою та принциповою. Вона завжди у вічі казала те, що думає, з чим не погоджується чи не може змиритися. Разом із цим у ній жила неймовірно щира, чуйна та добра душа, яка вміла любити та дарувати тепло і ніжність, – кажуть рідні медикині. – Вікторія була гарною матір’ю. Вона прагнула для своїх дітей мирного неба та щасливого майбутнього…»

Церемонія прощання з Вікторією Кілієвич розпочнеться о 12:00 за адресою: вул. Генерала Арабея, 1 (Vip-зала Вінницької міської ритуальної служби).

Поховання відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

У своїй непохитності був як кремінь – Антон Шатковський

Вінничанин Антон Шатковський став на захист Батьківщини за власним покликом. З 2024 року він виконував бойові завдання у лавах 15-ї бригади оперативного призначення Національної Гвардії імені Героя України лейтенанта Богдана Завади, відомої під назвою «Кара-Даг». На посаді номера обслуги гармати артилерійского взводу брав участь у протистоянні ворогу на Оріхівському, Покровському, Харківському напрямках. Опанував і саперну справу. Свій останній бій воїн прийняв 26 січня поблизу села Гусинка Куп’янського району. Йому назавжди залишилося 35 років.

«Антон за станом здоров’я мав усі підстави не йти на війну, але це було не для нього. Він усім серцем хотів захищати Україну, стукав у всі інстанції, – розповідає брат загиблого воїна Віктор, який першим долучився до оборони країни. – Так ми почали воювати пліч-о-пліч – в одній бригаді. Антон був невгамовним відчайдухом, за що від побратимів отримав позивний “Псіх”, а за непохитність, його порівнювали з кременем. Він без страху приходив на допомогу іншим, рятував і оберігав. За мужність та вагомий особистий внесок у справу оборони України був відзначений грамотою командування угрупування військ “Північ”…»

Антон Шатковський народився 14 грудня 1990 року у Вінниці. Тут закінчив загальноосвітню середню школу №8 та Вінницький транспортний фаховий коледж. Працював у Польщі та Чехії, а також на різних підприємствах міста, серед яких «Корса» та «Барлінек».

«Антон мав колосальний запас любові та доброти. Навіть в окопах до нього тягнулися всі котики та собачки. І він не забував про них піклуватися, – каже брат Небесного Воїна. – Таким був завжди: розіб'ється, а допоможе тим, хто опинився у скруті… Після війни хотів стати надійною опорою для батьків, створити власну сім'ю і ростити дітей…»

Церемонія прощання з Антоном Шатковським розпочнеться о 13:20 за адресою: просп. Коцюбинського, 37 та о 14:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!

Вінницькі