«Не міг переступити і піти»: воїн з Іванівської громади врятував книги про Тараса Шевченка

09 березня 2026 р. 02:29

09 березня 2026 р. 02:29

Незвичайну посилку отримав колектив гімназії села Грушківців. Воїн-земляк Олександр Балаба, який боронить Україну від російських загарбників, надіслав у гімназію книги про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.

-Коли ми розпакували посилку, то побачили у ній три томи видання «Мистецька спадщина Тараса Шевченка», - каже директорка гімназії Раїса Колісник. -На Харківщині після боїв та обстрілів серед уламків і попелу Олександр побачив книжки, що дивом уціліли, і врятував їх. Як сказав сам воїн, він не міг пройти повз і залишити їх там.

Олександр Балаба родом з Іванова, після одруження проживає у Байківці, а книги надіслав у гімназію с.Грушківців, бо тамтешній дитячий садок відвідує його первісток.

«Мистецька спадщина Тараса Шевченка» - це багатотомне видання, опубліковане Академією наук УРСР у 1961 році, яке складається з 4 томів (у 5 книгах).

Три тому "Мистецької спадщини", надіслані у гімназію О.Балабою

Це перше повне видання всіх відомих мистецьких творів Тараса Шевченка.

Три томи видання, які надіслав у гімназію Олександр Балаба, включає значну частину художньої спадщини Шевченка, а саме акварелі, портрети, офорти та малюнки, які експонуються в архівах та музеях.

Автопортрет Т.Шевченка, надрукований у "Мистецькій спадщині"

-Це маленька, але дуже промовиста історія, - каже Раїса Колісник.- Ця історія не стільки про книги, скільки про цінності. Наші захисники не лише боронять землю — вони зберігають культуру, пам’ять, усе, що робить нас українцями. У той час, коли ворог нищить і палить усе, до чого торкається, наші воїни рятують навіть те, що, здавалось би, уже приречене. Ми отримали дуже зворушливий і символічний подарунок, бо к ниги Шевченка і про Шевченка — це про силу духу, пам’ять і незламність, які сьогодні відчуваємо особливо.

Цей вчинок Олександра Балаби нагадав іншу, але таку подібну, історію, яку у свій час розповів калинівчанин Леонід Калитко.

Ці дві історії розділяє відстань у кількасот кілометрів, адже одна трапилась на Харківщині, а інша на Полтавщині, та часовий проміжок у вісімдесят два роки.

Це сталося у 1943 році у селі Шишаках на Полтавщині. Леонідові Калитку на той час було двадцять чотири роки, він був бійцем Червоної армії і у її лавах воював проти нацистської Німеччини.

Як розповідав Леонід Григорович, після боїв його підрозділ зупинився біля зруйнованої школи у Шишаках. Там, на згарищі, серед обгорілих книг він знайшов Шевченкового «Кобзаря» 1884 року видання. Боєць поклав книгу у солдатський мішок і цей «Кобзар» був із ним до завершення війни.

За словами Леоніда Калитка, він читав «Кобзаря» в період між боями, а згодом книга стала однією з найдорожчих сімейних реліквій.

Ці дві історії, що трапились із нашими воїнами-земляками у різний час і на різних війнах, ще раз свідчать, що Тарас Шевченко для багатьох поколінь українців набагато більше, ніж поет. Це постать, яка спонукає до боротьби за рідну землю.

Плакат І.Цибульника 1942 року «Сметь фашистським гадам» нині трансформували

Вінницькі