У Жмеринці вийшла книга поезій Людмили Мельник-Глінської «Торкаючись душею струн небесних»

28 квітня 2026 р. 21:27

28 квітня 2026 р. 21:27

Учителька ліцею №5, художниця, мама-героїня Людмила Мельник-Глінська видала третю поетичну збірку «Торкаючись душею струн небесних». Попередні «Сповідь підсвідомості» та «Казки для дорослих» з’явилися у 2025 році.

Нова книга містить 4 розділи: «Жіночі справи», «Мотиви осінніх дощів», «У полум’янім сьогоденні», «Ми – уламки космічного світла», кожен з яких розкриває глибину людської душі і невичерпне джерело любові до людей, до життя, до рідного краю.

Упорядник книги – керівник міськрайонного літературно-мистецького об’єднання «Калинове гроно», член НСПУ Володимир Горлей. Редактор – директор видавничого дому «Поезія України» Михайло Каменюк.

Талановита вчителька і поетеса Людмила Антонічева ще у шкільні роки запалила в серці Людмили Мельник глибоку любов до української мови. Також змалечку вона відчувала щиру зацікавленість до малювання. Захоплююча мрія згодом реалізувалась у професійній діяльності – нині працює вчителем мистецтва у Жмеринському ліцеї Nº5.

Людмила Мельник – активна учасниця місцевого творчого обʼєднання «Калинове гроно» ім. М.Солоненка, часто друкується в колективних збірках та альманахах: «Чарівна криниченька», «Молоді голоси», «Симфонія літа», «Стожари Поділля», «Літературна Жмеринщина», літературно-мистецьких журналах «Вінницький край», «ЄВШАН», антології української поезії та прози «СЛОВО» антології української інтимної лірики «Чари ночі».

У своїх віршах порушує лірико-філософські та суспільні питання, які є глибоким відображенням душі і помислів ліричного героя. Авторка має життєве кредо: «Якщо те, що ви робите, може доторкнутися хоча б однієї живої душі і допомогти їй, то ця справа таки варта того, щоб її продовжувати».

Наприкінці 2022 року, з початком повномасштабної російсько-української війни, Людмила ініціювала створення міської літературної групи «Поетична Жмеринка». Ця ініціатива мала на меті виявити і обʼєднати зусилля багатьох творчих особистостей, які прагнуть відроджувати українське слово. Згодом всі вони поповнили склад давно діючого міськрайонного літературно-мистецького обʼєднання «Калинове гроно».

У міському музеї та Гончаренко центрі неодноразово проходили художні виставки мисткині. Її роботи зберігаються у краєзнавчому музеї Жмеринки та приватних колекціях. Людмила працює у різних художніх жанрах та техніках. Брала участь в унікальному мистецькому проєкті-симпозіумі майстрів народного малярства «Мальована хата».

А також взяла участь у реалізації проєкту «Жмеринської газети» «Кохання переможе війну» – виконання муралу на будівлі над ДРАЦСом, який виконали Тетяна Хорн, Людмила Мельник-Глінська та Алла Одеська.

На муралі зображено залізничний вокзал, старовинний годинник з пʼятої платформи та щаслива мить зустрічі закоханих на пероні. Стрілки годинника показують символічні числа 19.03, що символізують рік заснування Жмеринки – 1903.

Пропонуємо зануритись у поетичне слово талановитої поетеси.

Я ніжно торкнусь...

Я ніжно торкнусь ваших душ і сердець

Рядками римованих слів,

Мов подихом теплим весни вітерець,

Відкрию примарний світ снів.

Мов скрипка, заплачу, мов промінь, майну,

Проллюся дощами й прикличу весну -

І квіти надії в душі розцвітуть,

Осяють земний і небесний ваш путь.

***

Хай молитва лине за Вкраїну

Хай молитва лине за Вкраїну,

Хай молитва лине за життя,

За героїв, що боронять нині

Спільний дім заради майбуття.

Збереже Вас хай оця молитва,

Та ще сотні з різних місць молитв.

Ви - країни гордість, її діти, Що стоять за нас на полі битв.

Хай Вас оминуть снаряди й кулі

І відступить полумʼя й вода,

Мріємо, щоб Небо нас почуло

Й стороною обійшла біда.

Повертайтесь всі до нас живими.

Хай настане Перемоги час.

Вас чекаємо і кожної хвилини

Молимось, соколики, за Вас.

Вона затулила собою кордони Європи

Вона затулила собою кордони Європи...

Така непокірна і горда, хоча не свята.

Вже ріки криваві, й земля у вогні і потопі -

Під вибухів звук засіваєм хлібами поля.

Все тіло в крові, ще в серці болючіші рани.

Її вже колись не вписали до списку живих –

Принижену й кволу. І думали, що не повстане,

Щоб дім захистити й дітей захистити своїх.

Вона піднялась, хоч стояла уже на колінах...

Вогонь непокори у погляді гордім не згас...

І крила розправила сильна моя Україна,

Воскресла з мечем, бо прийшов прокидатися час.

В вогні загартовано меч і в хвилях дніпрових,

Хоч біль невимовний, та сурми до бою ведуть...

Звучить у серцях «повставайте» - і знову, і знову,

Мов фенікс, вона починає із попелу путь...

Вона все здолає, підніме над обрієм зорі,

Затьмарений світ переможно освітить салют.

І подих свободи, і прагнення серця до волі

Щасливою долею в мирному світі зростуть.

Вінницькі