Спасибі, сину, що повернувся: у Жигалівці зустріли воїна, який повернувся з ворожого полону

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Спасибі, сину, що повернувся: у Жигалівці зустріли воїна, який повернувся з ворожого полону

18 травня 2026 р. 05:12

18 травня 2026 р. 05:12

17 травня у селі Жигалівці зустріли звільненого з російського полону Вадима Шаталюка.

Десятки мешканців цього невеликого села в Іванівській громаді оплесками, квітами, хлібом-сіллю вітали звільненого з полону воїна.

Автор: Калинівка Сіty Спасибі, сину, що повернувся: у Жигалівці зустріли воїна, який повернувся з ворожого полону

У ворожому полоні Вадим Шаталюк провів три роки і три місяці.

У полон він потрапив у січні 2023 року на Донеччині, де у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади боронив Україну від російських окупантів, а повернувся на рідну землю 24 квітня 2026 року. У цей день у результаті обміну між Україною та РФ з ворожого полону додому повернулися 193 українські військовослужбовці. Особливістю цього обміну була у тому, що вдалося повернути з полону хлопців 2000-х років народження, більшість звільнених незаконно утримували на території Чечні. У Чечні у полоні перебував у Вадим.

Перші хвилини на українській землі після полону Автор: Скриншот відео Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими

- Вадим народився у Тиврівському районі, то ж я думала, що його мало знають у нашому селі, - каже дружина воїна Тетяна Шаталюк. –Але виявилось, що я помилялася – 24 і 25 квітня я відчувала себе мало не найпопулярнішою жителькою Жигалівки, а те, що найщасливішою, то безперечно. Ніколи раніше я не отримувала стільки дзвінків і повідомлень із привітаннями – усі раділи, вітали з тим, що Вадим нарешті повернувся із полону.

І от тепер мешканці Жигалівки уже вітали самого Вадима, який вперше приїхав у село після повернення з полону.

Однією з перших Вадима привітала з поверненням Ніна Подшумляк.

-Спасибі, сину, що повернувся, - сказала жінка, обійнявши Вадима, ніби свою дитину. Її син Мирослав не повернувся з війни - він отримав важке поранення поблизу Кринок на Херсонщині і помер у госпіталі у вересні 2024 року.

Один за одним мешканці села вітали Вадима - обіймали, вручали квіти, раділи його поверненню.

Радість і сльози переплелися під час цієї зустрічі.

Ніна Мовчан огорнула Вадима синьо-жовтим прапором. Ця жінка також втратила на війні свого сина. Її син Михайло Мовчан - ровесник Вадима, він загинув двадцятичотирирічним у серпні 2023 року.

-Щиро вітаємо тебе, Вадиме, на рідній землі. Прийми цей хліб як знак шани і вдячності від нашої громади, - мовила Тетяна Гула, підносячи Вадимові хліб на рушникові. У цієї жінки війна забрала життя її доньки Катерини, котра загинула внаслідок ворожої ракетної атаки по Вінниці у липні 2022 року.

-Радіємо за тебе, за твоє повернення. Радіємо разом з твоєю сім’єю, - привітав Вадима староста Пиківського старостинського округу Василь Скічко.

Вадим Шаталюк приймав вітання усі вітання, тримаючи на руках свого сина Захара. У вересні хлопчикові виповниться три роки. Він народився, коли його тато перебував у полоні.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Вадим служив за контрактом на арсеналі в Калинівці, згодом його перевели на службу у 59 окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка. Коли стало зрозуміло, що незабаром Вадима відправлять на лінію бойового зіткнення, він запропонував Тетяні одружитися.

Кінець 2022 і початок 2023 року для Тетяни і Вадима були надзвичайно насиченими на події.

-П’ятого грудня 2022 року ми розписалися. 2023 рік зустрічали разом у Жигалівці, а уже 5 січня Вадим був на позиції на Донеччині. 10 січня, коли він повернувся з позиції, я сказала йому, що вагітна, а 15 січня Вадимовій мамі принесли сповіщення, що він зник безвісти поблизу села Водяного на Донеччині, - Тетяна Шаталюк досі пам’ятає кожен день із того часу.

Рідні Вадима хоч і отримали звістку про те, що він зник безвісти, але надії на те, що він живий, не втрачали ні на мить.

-Вадимів командир роти відразу нам сказав, що він не бачив мого чоловіка ні серед загиблих, ні серед поранених, - каже Тетяна. –Він припустив, що найімовірніше Вадим потрапив у полон.

Кілька місяців Вадима Шаталюка вважали безвісти зниклим, родина не мала жодних звісток про його долю, аж поки з полону не повернулися українські воїни, і повідомили, що Вадима утримують окупанти. А згодом з’явилося кілька відео, на яких Тетяна впізнала чоловіка і дізналася, що він у полоні в Грозному.

ВадимШаталюк покладає квіти до меморіалу загиблим односельчанам на війні з росією Автор: Калинівка Сіty

Коли Вадим потрапив у полон, він уже знав, що дружина вагітна і у них буде дитина.

-Думка про те, що у нас буде дитина, додавала мені сил у полоні, - каже Вадим. - Я знав, що я маю все витерпіти і повернутися додому. Це був той стимул, який мене тримав.

Тетяна і Вадим Шаталюки Автор: Калинівка Сіty

Коли Тетяна Шаталюк дізналася, що Вадим у полоні, вона написала повідомлення настоятелю храму у Жигалівці отцю Ростиславові Семенчуку з проханням молитися за її чоловіка.

Увесь час, поки Вадим був у полоні священник підносив молитви за його звільнення, за звільнення усіх українських воїнів. А тепер, коли Вадим Шаталюк повернувся додому, отець Ростислав також прийшов на зустріч із ним і подарував звільненому воїнові ікону Івана Хрестителя.

-Символічно, що Вадим повернувся у наше село у день, коли в Україні відбувається загальнонаціональна молитва, - каже священник, - коли у храмах підносяться особливі молитви за звільнення з полону захисників України, за їхнє визволення, зміцнення духу, якнайшвидше повернення додому.

Вадим Шаталюк з дружиною, дітьми і тещею Автор: Калинівка Сіty