200-річні костюми і родинні таємниці: у сільській школі на Вінниччині створили...

18 червня 2026 р. 22:01

18 червня 2026 р. 22:01

У шкільному музеї села Лука-Барська зберігаються старовинний одяг початку XIX століття та цінні родинні реліквії. Уже понад 25 років місцеві діти збирають і бережуть історію рідного краю у трьох звичайних шкільних кімнатах. Тут усе поруч: важкий старовинний ткацький верстат і вишитий рушник, який випускники подарували музею торік.

Історія музею розпочалася 30 грудня 2000 року з невеликого куточка бойової слави. Згодом учні почали приносити з дому краєзнавчі експонати. Учителі, школярі та батьки разом шукали інформацію, знаходили старовинні речі, відновлювали їх і облаштовували приміщення. Так поступово у школі створювався музей, який став важливою частиною життя села.

Спочатку ініціативу сприймали скептично. Дехто вважав, що «діти пограються — і викинуть». Та з часом школа довела: це не просто дитяче захоплення, а справа, у яку вкладають душу. Учні дійсно зацікавилися історією свого краю, а до музею почали приносити найдорожчі сімейні реліквії — речі, які роками зберігалися на горищах як пам’ять про предків.

Нагороди та визнання: музей, який став осередком культури громади

У 2009 році шкільний музей взяв участь у Першому Всеукраїнському конкурсі на кращий громадський музей і посів третє місце у номінації «Традиції та звичаї моєї малої батьківщини». Заклад отримав диплом Національної спілки краєзнавців України, а нині має почесний статус зразкового музею.

У музеї регулярно проводять екскурсії, виставки та «круглі столи». Школа видає альманах «Фольклорний та етнографічний вісник» , організовує конкурси писанок і зустрічі з народними майстрами. Музей став справжнім осередком збереження культурної спадщини села.

Діти зберігають пам’ять: історія, яку передають поколінням

Рада музею ініціювала створення калинового гаю біля школи — на честь усіх загиблих військових із Луки-Барської. У 2015 році, до 70-річчя завершення Другої світової війни, там висадили 173 калини — саме стільки жителів села не повернулися з фронту.

Завдяки учням і педагогам біля школи з’явилося «Дере» — пам’ятний знак на вшанування жертв Голодомору та сталінських репресій. Школярі також доглядають два сільські пам’ятники, могилу невідомого солдата та «Орликів дуб».

«Батько одного з учнів був головою батьківського комітету. Одного разу він поїхав до лісу по дрова, на нього впало дерево — і чоловік загинув. Його син тоді навчався у першому класі. Саме на пам’ять про Олексія Орлика ми й посадили Орликів дуб», — розповідає Зінаїда Вороніна, шкільна бібліотекарка.

Сарби шкільного музею: від старовинного одягу до родинних реліквій

Музей має три зали. У першій — «Селянський двір» — зібрано речі, якими користувалися наші предки у повсякденному житті. У другій — «Інтер’єр сільської хати» — відтворено атмосферу традиційної української оселі. Центральне місце займає покуть з іконами, лампадкою та святою водою. Поруч — стара скриня, колиска і чорно-біла фотографія над ліжком. Також тут можна побачити верстат, прядку, піч і жорна.

В експозиційній залі представлені майже 200-річні чоловічий і жіночий костюми. Один із них — родинна реліквія Варвари Мацюк із сусідніх Васютинців. Жінці вже понад 90 років, а костюм належав ще її бабусі, яка виходила в ньому заміж.

Серед експонатів музею є й фрагмент скам’янілого дуба, знайдений дітьми на місці старого ставка. Особливе місце займають церковні реліквії — зокрема «Псалтир» 1903 року видання. Також у музеї зберігається книга, надрукована шрифтом Брайля для людей із порушеннями зору.

У школі вже стала традицією: випускники дарують музею вишитий рушник. Особливо цінним є рушник 1974 року, який створили до 40-річчя випуску.

«Ось такі у нас історії, — ділиться Зінаїда Вороніна. — Шкода лише, що дітей стає менше. Колись у нас було 11 класів, а три роки тому — дев’ять. Молодь виїжджає із села, і школа може закритися разом із музеєм…»

Вінницькі