Обряд зажинок у Жмеринській громаді: жителі сіл Дубова і Лисогірка відроджують традиції

29 липня 2026 р. 22:10

29 липня 2026 р. 22:10

Зі щирої молитви, народної пісні та вдячності землі щороку розпочинається особливе свято у Жмеринській громаді – обряд зажинок. Жителі сіл Дубова та Лисогірка зібралися на ниві, щоб розпочати жнива за давнім українським звичаєм і показати молодому поколінню красу та мудрість народних традицій.

Перед початком роботи господарі за стародавнім звичаєм поставили на полі вузлик із хлібом, свяченою водою та свічкою-громовицею. Це був символ молитви, захисту і вдячності за щедрий урожай. Люди просили у Бога благословення на легку працю, доброї погоди та збереження хліба, вирощеного працьовитими руками.

Завідувачка філії-Будинку культури у селі Дубова Ольга Мельник розповідає, що зажинки завжди починаються саме з молитви.

«Ми дякуємо ниві за урожай, просимо благословення на працю та захисту від негоди. Такі обряди допомагають не забувати, хто ми є, і передавати нашим дітям любов до української культури», – говорить Ольга Гнатівна.

Цього дня поле ожило по-особливому. Чоловіки взяли до рук коси та з повагою схилилися над стиглою пшеницею. Золоті колоски падали під вправними рухами косарів, а жінки дбайливо збирали їх, формували снопи та плели один особливий – перший зажатий сніп.

У народі його називали «зажинач» або «воєвода». Він вважався магічним і символічним: у ньому бачили силу врожаю, достатку та продовження життя. Такий сніп урочисто несли до хати і ставили на покуті під іконами, де він зберігався до завершення свят.

Поруч із дорослими були діти – вони гралися на полі, спостерігали за роботою старших і вчилися відчувати зв’язок із рідною землею. Дівчатка несли косарям воду, підтримували трудівників і теж ставали частинкою цього красивого обряду.

Особливої атмосфери додавала сама природа: поруч із золотим пшеничним полем розквітали яскраві соняшники, над нивою відкривався мальовничий горизонт, а кінь Ласточка привіз учасників на поле, наче повертаючи всіх у часи наших прадідів.

Старші учасники дійства передавали свої знання молодшим: розповідали, як визначити достиглість зерна, як правильно працювати з колосом, чому хліб завжди був найбільшою святинею українського народу.

А ще над полем лунали українські пісні. У них – душа народу, пам’ять поколінь і любов до рідної землі. Після праці всі разом сіли за спільний стіл просто посеред поля. І, мабуть, немає смачнішого хліба, ніж той, яким діляться після чесної роботи власними руками.

Учасниками обряду зажинок стали Василь Веретковський, Юрій Мельник, Юрій Лавренчук, Євгенія Степанець, Олександра Ожогіна, Альона Прикокі, Лідія Сопівник, Валентина Керніцька, Майя Шелінговська, Катерина Ковальчук, Олена Лавренчук, Лариса Рафа, Оксана Рафа, Анна Павелко, Ангеліна Павелко, Ольга Мельник, Василь Рогальський та наймолодший учасник дійства Євген Прикокі.

Жителі сіл Дубова та Лисогірка бережуть народні традиції: співають колядки, веснянки, гаївки, навчають дітей української мови, пісні, фольклору та народних танців. Саме завдяки таким людям жива нитка української культури не переривається, а передається від покоління до покоління.