Пам'яті мужнього воїна, захисника та Героя з с. Комарівці Барської громади Юрія Шерстюка

20 серпня 2026 р. 23:41

20 серпня 2026 р. 23:41

У четверту ріцницю загибелі захисника, 20 серпня, у селі Комарівці, на батьківщині нашого Героя-земляка Юрія Шерстюка, відбулася особлива і водночас болюча подія - відкриття цифрового меморіалу його пам’яті.

Чотири роки, відколи для його рідних світ розділився на «до» і «після». І лише через три довгих роки очікування, пошуків і надії родина отримала страшне підтвердження того, у що до останнього не хотілося вірити. Юрію було лише 21. Про його життя пише Барська міська рада.

Юрій народився 9 квітня 2001 року. Дитинство і юність минули у с. Комарівці. Тут він ходив до школи, дорослішав, займався спортом, будував плани. Тут була його велика родина - мама, троє молодших братиків і сестричка, яка дивовижним збігом народилася з Юрієм в один день, лише через одинадцять років.

Для молодших він був не просто старшим братом. Він ними жив. Опікувався, допомагав мамі, був її надійним плечем і підтримкою. Мабуть, саме таким він і залишився на все життя — тим, хто бере відповідальність на себе. Тим, хто захищає.

Ще зовсім юним Юрій обрав шлях професійного військового. Після навчання у Військовому коледжі сержантського складу він потрапив у зону бойових дій, захищав Луганщину, отримав статус учасника бойових дій.

А коли 24 лютого 2022 року велика війна прийшла в кожен український дім, Юрій не шукав можливості залишитися осторонь. Дорогою до військової частини він написав мамі лише кілька слів: «Пішов добровольцем».

Згодом він із хлопчачою гордістю повідомить мамі ще одну новину: «Можеш мене привітати, мене підвищили, я тепер командир відділення інженерно-саперного взводу».

Він виконував надзвичайно складні й небезпечні завдання. Побратими згадують: Юрій завжди прагнув бути першим. Там, де було найважче, - він ішов. Там, де було страшно, - не відступав.

А для мами він залишався просто сином. Тим самим хлопчиком, на дзвінок якого вона чекала щодня.

«Не було жодного дня, щоб він не написав чи не подзвонив», - згадує мама Юрія.

У ніч із 19 на 20 серпня 2022 року від нього прийшло останнє повідомлення: «Не пиши, напишу пізно. Справи».

Мама чекала.

Чекала того «пізно». Чекала повідомлення. Чекала знайомого голосу. Але Юрій більше не написав.

20 серпня 2022 року, виконуючи бойове завдання, молодший сержант Юрій Шерстюк, позивний «Малий», загинув, захищаючи Україну.

Для його родини після цього почалися майже три роки невідомості. Три роки пошуків. Три роки між надією і відчаєм. Мама шукала сина всюди, куди могла дістатися, зверталася до різних інстанцій, їздила ближче до фронту. А згодом сама стала до лав Збройних Сил України.

Вона продовжувала чекати. Бо мама чекає, доки є хоча б найменша надія.

4 липня 2025 року результати ДНК-експертизи поставили крапку в цих страшних роках очікування.

Саме тому сьогодні у рідних Комарівцях з’явився цифровий меморіал Юрія Шерстюка. Це не просто табличка чи QR-код. За ним - ціле людське життя.

Старший брат, який обожнював молодших.

Син, який щодня знаходив хвилину написати мамі.

Юнак із планами та мріями.

Військовий. Командир. Побратим.

Тепер кожен, хто зупиниться біля цього меморіалу, зможе дізнатися, ким був Юрій. Не просто прочитати ім’я та дві дати - а побачити за ними Людину.

Нехай цей цифровий меморіал стане місцем живої пам’яті. Нехай до нього приходять дорослі й діти. Нехай читають. Нехай розповідають іншим.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка.

Вічна пам'ять та слава Герою!

Низький уклін його матері та всій родині.

Вінницькі