Захисника з Барської громади Віталія Козачека нагородили «Золотим хрестом»

29 серпня 2026 р. 22:11

29 серпня 2026 р. 22:11

• Малий
• Середній
• Великий

Військовослужбовця з м. Бар Віталія Козачека нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Відзнаку захисник отримав за стійкість, професіоналізм та виконання завдань у складних бойових умовах. Історію військового розповіли у 70 окремій бригаді підтримки.

Рішення стати до лав захисників України Віталій Козачек прийняв свідомо. Він розумів, що служба вимагатиме щоденної важкої та небезпечної праці, тому фронтова реальність не стала для нього несподіванкою.

Влітку 2024 року Віталій виконував завдання поблизу Тетянівки на Святогірському напрямку. Він забезпечував комендантську службу та разом із побратимами утримував наведену переправу.

Через неї рухалися військові й техніка, тому переправа мала працювати безперервно. Водночас бійцям доводилося постійно стежити за небом через загрозу російських безпілотників.

На цьому напрямку Віталій переймав досвід старших побратимів, навчався працювати з обладнанням та відпрацьовував кожну дію. У бригаді зазначають, що він швидко став військовим, на якого можна покластися у складній ситуації.

Восени 2024 року Віталій продовжив службу на Лиманщині. Спочатку виконував завдання поблизу Зарічного, а згодом долучився до будівництва оборонних споруд біля села Нове.

Разом із побратимами він облаштовував фортифікації, встановлював малопомітні перешкоди та розтягував колючий дріт типу «Єгоза». Працювати доводилося в холод, дощ, багнюку та сильний вітер, під постійною загрозою артилерійських обстрілів і атак дронів.

Кожен облаштований метр оборонних споруд мав значення. Від якості укріплень залежали життя військових та спроможність підрозділів стримувати російські атаки.

У кожного військового з часом з’являється власна географія війни. Для Віталія Козачека її частиною стали Курилівка, Петропавлівка, Ямпіль, Серебрянка та Дронівка.

Взимку 2024–2025 років і на початку весни захисник виконував завдання на Куп’янщині та Бахмутському напрямку. Він перевіряв місця для облаштування мостових переправ, обстежував замерзлі або розмоклі після снігу й дощів дамби, розвідував проходи через водні перешкоди.

У такій роботі важлива кожна деталь. Правильно оцінений стан берега та обраний маршрут допомагають безпечно переправити особовий склад і техніку. Такі завдання вимагають досвіду, уважності та точних розрахунків.

У червні 2025 року напрямок служби Віталія знову змінився. Йому доручили нести комендантську службу на земляних дамбах поблизу Осинового та Куп’янська.

У цей час російські війська посилили атаки, намагаючись просунутися до Куп’янська. Обидва береги Осколу перебували під постійними ударами артилерії, мінометів та безпілотників. Короткі перерви між обстрілами військові використовували для виконання завдань і відновлення пошкоджених позицій.

На цій ділянці Віталій Козачек разом із побратимами служить уже понад рік. Попри постійні атаки, вони продовжують утримувати позиції та виконувати поставлені завдання.

За стійкість, професіоналізм і службу у складних бойових умовах Віталія Козачека нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

Вінницькі