На труну, де не було тіла сина, батько поклав берета танкістів: в Іванові вшанували полеглого воїна

06 вересня 2026 р. 01:37

06 вересня 2026 р. 01:37

Шостого вересня Юрію Нємцеву мало б виповнитися двадцять шість років. Мало б, якби не війна, якби не агресія російських загарбників. Життя Юрія Нїмцева, українського офіцера-танкіста, обірвалося за кілька тижнів до його 23-річчя.

Юрій Нємцев загинув 18 серпня 2023 року у бою на Донеччині. Під час виконання бойового завдання з підтримки штурмових дій поблизу села Андріївки Бахмутського району Донецької області ворог уразив танк Т-72, у складі екіпажу якого перебував Юрій Нємцев. Під час відходу групи із зони обстрілу Юрій Нємцев отримав поранення несумісні із життям.

Портрет Юрія Нємцева у руках військового Автор: Калинівка Сіty

Юрій Нємцев народився 6 вересня 2000 року в селі Іванові. Базову середню освіту здобув у загальноосвітній школі І-ІІ ступенів села Слобідки.

-У 2015 році Юрій закінчив дев’ять класів нашої школи, -згадує тодішній директор Слобідської школи Олександр Степчук. -Ніхто тоді не знав, як складеться життя Юрія, якою дорогою він піде. Він обрав шлях воїна, захисника України і віддав найдорожче, що у нього було - своє життя. Війна забрала життя молодої людини, але одного вона забрати не може - пам’яті. Пам’яті рідних, односельчан, побратимів. Ми маємо зберегти цю пам’ять і передати наступним поколінням.

Після школи Юрій продовжив навчання у Калинівському технологічному технікумі. Далі він обрав стезю військового. Навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Як і його батько Андрій Нємцев, Юрій став офіцером-танкістом.

Ще навчаючись в академії, Юрій Нємцев у перші дні російського вторгнення брав участь в обороні Києва у складі навчального підрозділу академії.

Після прискореного випуску з академії Юрій Нємцев як один із найкращих випускників мав право вибору місця служби. Юрій обрав підрозділ Третьої штурмової бригади, він був командиром взводу танкової роти танкового батальйону. У лавах цього підрозділу молодий офіцер провів свій останній бій.

Тіло Юрія так і залишилося на полі бою, бо через інтенсивний ворожий артилерійський обстріл евакуювати його не було можливості. Але подвиг воїна не залишився не вшанованим.

П’ятого вересня, напередодні дня народження Юрія Нємцева, у селі Іванові його земляки склали шану подвигові та жертовності воїна.

Автор: Калинівка Сіty

Оскільки тіло воїна не вдалося забрати із поля бою, а померлим його визнав суд, вулицями села пройшла похоронна процесія із порожньою труною, і у місцевому храмі Петра і Павла Православної Церкви України воїна відспівали без тіла.

Але це жодним чином не вплинуло на те, яку шану склали воїнові його земляки - встелена квітами дорога, «живий коридор», почесна варта, скорботні промови, військовий салют.

У нинішньому році Верховна Рада запровадила в Україні окремий військовий прощальний ритуал для захисників, яких суд оголосив померлими, але чиї тіла, останки або прах не були знайдені чи повернуті.

Після ухвалення відповідних змін до законодавства військові почесті полеглому воїнові тепер віддають не лише під час поховання чи перепоховання, а й у випадках, коли поховання неможливе через відсутність тіла. Для цього вводиться окрема процедура — військовий прощальний ритуал біля кенотафа, пам’ятного знаку без поховання.

Урочисте вручення прапора батькові полеглого воїна Автор: Калинівка Сіty

-Друг «Немо» був відважним воїном, він залишився до загину вірним присязі, вірним українській нації, - мовив під час прощання бойовий побратим Юрія Нємцева . - Пам’ятаймо кожного дня кожного полеглого. Пам’ятаймо! Помстимося!

-Юрій обрав шлях воїна у славетному підрозділі,- мовив під час прощання заступник Іванівського сільського голови Ігор Лановий . - В своєму останньому бою він командував двома екіпажами танків, взяв вогонь на себе, врятувавши побратимів. Це - мужній вчинок і козацький подвиг. Ми будемо це пам’ятати і пишатися, що такий мужній воїн зростав у нашій громаді.

Один із земляків, віддаючи шану Юрію, став на коліна перед батьком воїна і перед іншими воїнами, які захищають Україну.

Батько Юрія Андрій Нємцев із перших днів повномасштабного вторгнення боронив Україну від російських загарбників - у лавах 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка звільняв Херсонщину, згодом командував танковим батальйоном 21-ї окремої механізованої бригади на Донбасі, за особисту мужність і сумлінне виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня медаллю «За військову службу Україні».

Батько Юрія Андрій Нємцев Автор: Калинівка Сіty

На похоронній процесії Андрій Нємцев був у військовому однострої, із орденом «За мужність» на грудях. Віддаючи шану подвигові сина, батько поклав на труну чорного берета українських танкістів.

Рідні віддають шану своєму синові, братові, онукові Автор: Калинівка Сіty

До труни, де не було тіла сина, Андрій Нємцев причепив чорного берета українських танкістів Автор: Калинівка Сіty

У труні, яку опустили в яму, не було тіла воїна, але на ній був чорний берет як втілення відваги і жертовності Юрія.

Кенотаф — це пам’ятний знак без поховання. Він не є могилою у фізичному сенсі, бо там немає тіла. Але він стає місцем пам’яті Автор: Калинівка Сіty

Тепер це місце стане місцем пам’яті, куди ходитимуть рідні, друзі, побратими, мешканці громади, вклонятимуться подвигові молодого воїна, вшановуватимуть героя.

Вічна пам'ять і вічна шана!

Вінницькі