Галина Мельник ділиться секретами обрядової випічки: у Жмеринці відроджують українські традиції

18 жовтня 2026 р. 21:53

18 жовтня 2026 р. 21:53

Чи знали ви, що колись на весілля хрещених батьків запрошували особливим парним калачем, під головну троянду весільного короваю клали жито та гроші, а кожна коровайниця після випікання забирала додому власноруч виготовлену обрядову випічку? Про ці та інші цікаві українські традиції розповіла майстриня із села Подільське Галина Мельник, яка вже близько 18 років створює справжні шедеври з тіста.

Напередодні Всесвітнього дня хліба, який відзначають 16 жовтня, у Центрі культури та дозвілля у Жмеринці відбувся особливий майстер-клас «Оздоблення обрядової випічки». Близько двадцяти учасників мали нагоду не лише навчитися виготовляти традиційні прикраси для короваїв, а й доторкнутися до давніх українських звичаїв, які передавалися з покоління в покоління.

Галина Мельник, коровайниця

Своїм досвідом, знаннями та секретами майстерності ділилася відома у Жмеринській громаді коровайниця, завідувачка сільського клубу села Подільське Галина Степанівна Мельник.

Усе почалося з весілля похресника

Історія захоплення Галини Мельник коровайним мистецтвом розпочалася близько 18 років тому. Тоді її похресник збирався одружуватися, а спекти весільний коровай було нікому.

«Я подумала: а чому б мені не спробувати? Невже я не зможу? Спекла свій перший коровай, і він вийшов дуже гарним. Відтоді й почалося моє захоплення», – пригадує майстриня.

Сьогодні вона випікає короваї різних форм – круглі, наче сонце, квадратні, овальні. Кожен із них має неповторне оздоблення, адже двох однакових робіт у майстрині практично не буває.

Найбільше Галина Степанівна любить створювати квіти з тіста – пишні троянди та ніжні хризантеми. А ще – листочки, колосочки та інші декоративні елементи, з яких поступово народжується цілісна композиція.

«Коли я тільки починаю замішувати тісто, то вже уявляю, яким буде майбутній коровай. Дивлюся: ось тут потрібно додати листочок, тут не вистачає квіточки, а сюди гарно підійде колосочок. У кожну троянду, кожну хризантему вкладаєш частинку своєї душі», – розповідає коровайниця.

Парний калач, весільні шишки та троянда на щастя

Особливе зацікавлення учасників майстер-класу викликала розповідь про символіку української обрядової випічки.

Адже наші предки не просто пекли хліб до свята. Кожен виріб мав своє призначення, а кожна прикраса – особливий зміст.

Галина Мельник принесла із собою зразки традиційної випічки та пояснила, для чого їх використовували.

Наприклад, парним калачем запрошували на весілля хрещених батьків, батьків нареченого та нареченої. Для інших гостей випікали простіші калачики, які також були частиною весільного запрошення.

Ще одна цікава традиція пов’язана з так званою «гускою». Коли після виготовлення весільного короваю залишалося тісто, кожна коровайниця робила з нього невеличкий виріб для себе. Усі гуски випікали разом, а після завершення роботи жінки забирали їх додому.

А на чотирьох краях короваю розміщували спеціальні весільні шишки . Під час розподілу обрядового хліба ці частини призначалися хрещеним батькам.

Не оминули увагою й жайворонків із тіста. Їх традиційно випікали навесні, символічно закликаючи тепло, пробудження природи та прихід нового життєвого циклу.

Так через звичайні, на перший погляд, вироби з тіста перед учасниками майстер-класу відкривався цілий світ української народної культури.

Головний секрет – нічого не приховувати і любити свою справу

Під час практичної частини зустрічі кожен охочий зміг спробувати себе в ролі коровайниці.

Під уважним керівництвом Галини Степанівни учасники вчилися формувати квіти, зокрема хризантеми, виготовляти листочки та інші декоративні елементи для оздоблення святкової випічки. Майстриня охоче ділилася не лише технікою роботи, а й власним рецептом тіста.

Розповіла про всі складники, їхні пропорції, особливості приготування та нюанси, які пізнала за багато років практики. Каже, що жодних таємниць від учасниць не приховувала.

«Я їм усе розповіла від А до Я: які беру яйця, молоко, скільки додаю цукру, ванілі. Усе до найменших дрібниць. Дівчата запитували, чи є якийсь особливий секрет. А я кажу: немає ніякого секрету! Треба просто любити те, чим займаєшся. Я дуже люблю випікати короваї. Це справа, у яку вкладаю свою душу», – з усмішкою ділиться Галина Мельник.

Попри те, що майстриня працює завідувачкою сільського клубу, займається культурною діяльністю та працює з дітьми, саме випікання короваїв залишається одним із найбільших її захоплень.

Традиції живуть, поки ми їх передаємо

Директорка Центру культури та дозвілля Людмила Доноаге розповідає, що ідея провести такий захід виникла з нагоди Всесвітнього дня хліба. Організатори прагнули не просто влаштувати творчу зустріч, а познайомити жителів громади з мистецтвом, яке є невіддільною частиною української культурної спадщини.

«Ми запросили нашу відому на всю Жмеринську громаду коровайницю Галину Мельник, щоб вона поділилася своїми знаннями та майстерністю. Участь у майстер-класі взяли близько двадцяти охочих. Ми свідомо обрали такий формат, адже важливо було, щоб майстриня могла приділити увагу кожному, показати, як виготовляються декоративні елементи, пояснити їхнє значення та поділитися власним рецептом тіста», – зазначила Людмила Доноаге.

За її словами, такі зустрічі дають можливість не лише здобути нові практичні навички, а й зберігати та популяризувати українські народні традиції.

І справді, коровай для українців завжди був чимось значно більшим, ніж просто святкова випічка. Він символізував родинне благополуччя, достаток, єдність, побажання щасливої долі та продовження роду.

А майстерність коровайниць передавалася від старших до молодших – разом із рецептами, піснями, обрядами та вірою в те, що хліб, спечений із добрими думками, обов’язково принесе щастя.

Доки українські руки випікають короваї, а старші майстрині передають молодшим свої знання, доти живуть і наші традиції. І кожна нова квітка з тіста стає маленьким продовженням великої української спадщини.

Вінницькі