Ірина Дєдова з Бара отримала звання «Заслужений працівник культури України»

10 листопада 2026 р. 00:43

10 листопада 2026 р. 00:43

Головній режисерці Барського міського художнього аматорського театру Ірині Дєдовій присвоїли почесне звання «Заслужений працівник культури України». Відповідний Указ №1100/2026 Президент України підписав 9 листопада 2026 року з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. За цією відзнакою - понад два десятиліття роботи у сфері культури, створення міського театру, десятки мистецьких ініціатив, робота з ветеранами та відродження традицій Барської кераміки.

Сьогодні Ірину Дєдову знають як режисерку Барського МХАТу, співзасновницю театру, організаторку культурних заходів та учасницю численних соціальних і мистецьких проєктів. Проте в дитинстві вона зовсім не планувала пов'язувати своє життя з режисурою. Мріяла працювати з книжками, любила канцелярське приладдя, хотіла стати вчителькою зарубіжної літератури, а першу професійну освіту здобула за спеціальністю бухгалтера.

Водночас ще маленькою дівчинкою організовувала концерти для сусідів, збирала дітей на імпровізовані виступи й подумки ставила власні вистави за прочитаними п'єсами.

Про дитинство, пошуки професії та створення театру Ірина Дєдова розповідала в одному з попередніх інтерв'ю BarNews.City. З нагоди присвоєння державного звання згадуємо її шлях та розповідаємо, над чим вона працює сьогодні.

Від концертів на сусідських городах до захоплення театром

Хоча родина Ірини Дєдової живе на Поділлі, сама вона народилася в Овідіополі на Одещині. Незадовго до її народження батьки вирішили на кілька місяців переїхати туди. Тому в документах місцем її народження зазначена Одеська область.

Із дитинства Ірина любила книжки, вірші, музику й танці. За спогадами матері, вже у чотирирічному віці могла без упину декламувати вірші, яких вистачало на обидва боки магнітофонної касети.

А ще організовувала справжні концерти. Разом із кількома сусідськими дітьми готувала програму з пісень, танців і віршів та вирушала виступати перед мешканцями вулиці. Причому не завжди чекала, поки глядачі звільняться від домашніх справ.

— Мої сусіди не мали спокою від моїх концертів. Я збирала однокласників, сусідів, найближчих за віком. Нас було десь троє, як правило. Ми ходили й співали бабцям пісні, розповідали вірші, могли ще й танцювати. Програма в нас була приблизно хвилин на сорок. Особливо колоритно це виглядало, коли жінка на городі із сапою, а ми концерт показуємо, — згадувала Ірина Дєдова.

У шкільні роки вона намагалася встигнути всюди. Відвідувала театральний гурток, хор, заняття з англійської мови, гри на гітарі, волейболу та хореографії.

Ірина Дєдова в дитинстві. Фото зі сторінки Ірини

Особливе місце в її житті посідали танці. Протягом двадцяти років Ірина танцювала у хореографічному колективі «Веселка» під керівництвом Віктора Тригуба. Проте навіть тоді не розглядала хореографію як майбутню професію.

Натомість захоплення театром поступово набувало іншої форми. Читаючи драматичні твори, вона не просто стежила за сюжетом, а уявляла, як сама поставила б виставу, якими були б костюми, характери героїв і навіть фінал.

— Я завжди любила читати п'єси й уявляти, як би це виглядало, якби мені до того не показали фільм чи виставу. Як би воно в моєму трактуванні звучало, які були б герої, які були б сукні, які були б дії. Може, змінився б фінал, - розповідала режисерка.

Мріяла стати вчителькою, вивчилася на бухгалтера, а обрала режисуру

Попри численні творчі захоплення, після школи Ірина не одразу визначилася з майбутньою професією.

Спочатку хотіла стати вчителькою зарубіжної літератури. Двічі вступала до Вінницького педагогічного університету, однак через особисті обставини відмовлялася від навчання. Зрештою здобула фах бухгалтера в Чернятинському аграрному коледжі.

Та інтерес до творчості нікуди не зник.

Із 2000 року Ірина працювала в будинку культури. Організовувала заходи, писала сценарії, поступово набувала досвіду роботи з великими творчими колективами. Саме тоді вирішила здобути фахову режисерську освіту. Вступила до Тульчинського училища культури, де навчалася режисури. Згодом продовжила освіту в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. У 2021 році здобула вищу освіту за напрямом менеджменту соціокультурної сфери.

Фото зі сторінки Ірини Дєдової

Паралельно працювала в культурних установах Бара. Була методисткою районного центру дозвілля, спеціалісткою з питань культури та туризму Барської міської ради, радницею міського голови з питань культури.

Згодом пройшла україно-німецьку навчальну програму «Академія Культурного Лідера», спрямовану на підготовку управлінців у сфері культури. У 2019 році отримала відповідний сертифікат, а у 2022-му стала стипендіаткою програми Goethe-Institut для українських культурних діячів.

Усе це поступово сформувало її професійний шлях, у якому поєдналися режисура, організація культурних заходів, управління проєктами та робота з людьми.

Фото: Фото зі сторінки Ірини Дєдової

Як згода втомленої режисерки стала початком Барського МХАТу

Історія створення Барського міського художнього аматорського театру розпочалася восени 2016 року, після святкування 615-річчя першої писемної згадки про Бар .

Тодішній міський голова Артур Цицюрський запропонував Ірині Дєдовій стати режисеркою масштабного святкування Дня міста. Для неї це був новий рівень відповідальності. Спочатку навіть хотіла відмовитися, проте вирішила спробувати.

До проведення заходу запросили Романа Григор'єва, який став ведучим. А вже після свята виникла ідея створити власний міський театр.

За спогадами Ірини, пропозиція прозвучала в момент, коли вона була настільки втомленою, що погодилася б практично на будь-що, аби тільки швидше повернутися додому.

— Він звернувся до мене з цією пропозицією, коли я була просто страшенно втомлена. Все, чого я хотіла, - щоб мене залишили в спокої і я пішла додому. Він запитує: «Може б, ми театр створили?». А я вже себе бачу з книжкою на дивані. У той момент була готова створити цирк, аби мене в спокої залишили. Кажу: «Створимо». Але ж він не така людина, щоб залишити в спокої. Сказала - тримай слово, - згадувала режисерка.

Так до реалізації задуму долучилися троє людей: Ірина Дєдова, Роман Григор'єв та чоловік Ірини, звукорежисер Олександр Дєдов.

Так розпочалася історія Барського міського художнього аматорського театру. Першою постановкою став водевіль Михайла Старицького «По-модньому», прем'єра якого відбулася 5 липня 2018 року. Згодом репертуар поступово розширювався, з'являлися нові актори, вистави та творчі проєкти. Колектив гастролював Україною, брав участь у мистецьких конкурсах і фестивалях та здобував нагороди. У 2020 році Барський МХАТ отримав звання «народний аматорський», а Ірина Дєдова очолила творчий колектив.

За роки роботи театр підготував чималий репертуар, який продовжує поповнювати новими постановками. Уже 15 листопада барчани матимуть змогу відвідати прем'єру нової вистави «Оскар».

Водночас діяльність МХАТу давно вийшла за межі театральної сцени. Колектив реалізував низку соціальних і культурних проєктів, зокрема із творчої реабілітації військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин, залучення до театрального мистецтва людей із порушеннями зору та старших мешканців громади. Із початком повномасштабного вторгнення актори активно долучилися до волонтерства, а частину коштів від продажу квитків на вистави спрямовують на підтримку Збройних Сил України.

Ще одним важливим напрямом роботи Ірини Дєдової стало відродження традицій Барської кераміки. Разом із Романом Григор'євим та командою однодумців вона долучилася до дослідження й популяризації місцевого гончарства, створення Віртуального музею Барської кераміки, організації експедицій, конференцій, майстер-класів та мистецьких проєктів.

Згодом команда реалізувала давню ідею — відкрила в м. Бар Народний музей Барської кераміки. Ірина Дєдова обіймає посаду заступниці директора громадської організації, яка опікується його діяльністю.

Робота над збереженням і популяризацією культурної спадщини триває. Нещодавно команда презентувала безкоштовний аудіогід історичними та культурними локаціями Бара, яким можуть скористатися як гості міста, так і самі барчани.

Вінницькі