Український ветеранський фонд запускає новий подкаст про повернення захисників до цивільного життя

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Український ветеранський фонд запускає новий подкаст про повернення захисників до цивільного життя

12 листопада 2026 р. 16:28

12 листопада 2026 р. 16:28

Після важкого поранення та ампутації ветеран Владислав Блажчук спочатку прагнув просто навчитися впевнено ходити на протезі. Проте вже у 2025 році він подолав повну марафонську дистанцію у 42 кілометри на Київському марафоні Незламності. Своєю історією трансформації він поділився у подкасті «Свій Простір» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.

До поранення Владислав активно займався спортом — їздив на велосипеді та бігав напівмарафони. Проте після ампутації повернення навіть до звичайної ходьби здавалося амбітною ціллю, а про спеціальні спортивні протези він майже нічого не знав.

Усе змінилося під час реабілітації в центрі Superhumans, де ветерану запропонували випробувати спортивний протез. На першому тестуванні він зміг пробігти лише кількасот метрів. Саме тоді з’явилася думка: якщо вдалося подолити 500 метрів, можливо, вийде й марафон.

Поступово навантаження збільшувалося: від одного кілометра до двох, трьох і врешті-решт до повноцінної марафонської дистанції у 2025 році.

Однак за спортивними досягненнями стоїть не лише витривалість, а й специфічні труднощі:

Під час тривалих забігів Владислав змушений приблизно кожні 10–15 кілометрів зупинятися, знімати протез, витирати вологу зі шкіри та силіконового лайнера, після чого продовжувати рух.
Адаптивний спорт вимагає не лише бажання, а й спеціального спорядження, якісного супроводу, доступної інфраструктури та підтримки фахівців.

Під час тривалих забігів Владислав змушений приблизно кожні 10–15 кілометрів зупинятися, знімати протез, витирати вологу зі шкіри та силіконового лайнера, після чого продовжувати рух.

Адаптивний спорт вимагає не лише бажання, а й спеціального спорядження, якісного супроводу, доступної інфраструктури та підтримки фахівців.

Сьогодні біг для Владислава став способом життя: це нові знайомства, подорожі, змагання в Україні та за кордоном, а також спілкування з іншими ветеранами. На досягнутому він зупинятися не планує — його наступна мета складає 100 кілометрів, для підготовки до яких він залучатиме професійного тренера.

Ветеран радить іншим не вимагати від себе надто багато на старті, починати з посильних навантажень і за потреби звертатися по допомогу до реабілітологів та протезистів. Як зазначає Владислав, адаптивний спорт — це насамперед шлях до впевненості у власних силах та нових горизонтів.

Повну розмову про перші тренування, виклики адаптивного спорту та мотивацію можна переглянути у випуску подкасту «Свій Простір» (ведучі — Зівер Ісрафілзаде та Геннадій Попенко) за посиланням: